Чим запам’ятається 2017-й?

Українська адвокатура: підсумки року

У листопаді  цього року громадська організація «Національна асоціація адвокатів України» відзначила своє п’ятиріччя. Відзначила гучним банкетом для обраних  та міжнародною конференцією на тему потреб української адвокатури у сьогоденні та майбутньому. Почесними гостями на конференції були експерти проектів Ради Європи в Україні з питань реформування правових інститутів. За сценарієм свята їм усім була відведена роль весільних генералів, думка гостей господарів не цікавила, адже в українській адвокатурі все більше ніж гаразд. Традиційно господарі свята адвокатського  життя висловили  одне одному пошану та обмінялися нагородами.

І все було б чудово, якби  14 грудня  європейські експерти — почесні гості НААУ — не презентували для адвокатів звіт про потреби органів адвокатського самоврядування, тобто рекомендації про зміни, які необхідні українській адвокатурі на сучасному етапі. В ньому вони констатували, що існуюча в адвокатурі ситуація не може бути оцінена як така, що не вимагає вдосконалення. Зокрема експертами було запропоновано переформатування організації, розвиток регіонального адвокатського самоврядування, транспарентність у прийнятті рішень, усунення бюрократичних формальностей, відкритість бюджету та постійна звітність перед адвокатами, насамперед про витрачання внесків адвокатів. Відзначили експерти й інші проблеми.

Реакція привітних господарів із керівництва НААУ була неочікуваною й далекою від європейських стандартів: експертів Ради Європи звинуватили в некомпетентності, відсутності повноважень, і загалом у тому, що вони зовсім не експерти. Далі керівники НААУ перейшли на особистості.

Причина такої реакції  виявилася дуже простою. НААУ заявила, що адвокатам зміни не потрібні, особливо зміни у вигляді нового закону. Що ж такого поганого в законопроекті, який уже рік обговорюється в адвокатській спільноті? Поглянемо на його текст. Законопроект, зокрема:

• посилює гарантії адвокатської діяльності, принцип незалежності;
• пропонує встановити чіткі межі та підстави для дисциплінарної відповідальності, пов’язані виключно з відносинами адвокат-клієнт; усуває дискримінаційну норму щодо обмежень оскаржень дисциплінарних санкцій;
• визначає питання допуску до професії, усуваючи суб’єктивні підходи;
• розширює права кожного адвоката на участь в адвокатському самоврядуванні;
• адвокатська монополія потребує розширення професійних прав адвокатів, проект це робить, наприклад, посилюється статус адвокатського запиту;
• проект пропонує шляхи забезпечення прозорості процесу балотування на посади в органах адвокатського самоврядування, витрачання адвокатських внесків, безпосереднього вирішення усіх питань представницьким органом, регулярну звітність перед адвокатами;
• Рада адвокатів України нарешті припинить постійне втручання в діяльність регіональних адвокатських спільнот, а буде займатися питаннями представництва на національному рівні.

Головний меседж проекту — не адвокати для НААУ, а НААУ для адвокатів.

Прості й зрозумілі норми проекту, які усувають свавілля чиновників в адвокатурі, на думку керівництва  Національної асоціації адвокатів України, — погано. Але НААУ не лише керівництво, це сорокатисячна адвокатська спільнота, й кожен із її числа — професійний, розумний, незалежний. Саме вони й хочуть змін на краще.

Інна Рафальська, голова Ради адвокатів міста Києва, заслужений юрист України

Джерело: ЮВУ