Крим, Донбас, вторгнення, війна…

Дещо про сучасну політику і моральні цінності

Як відомо, в квітні 2014 року було розпочато операцію з протидії Росії на Донбасі, яка має назву АТО. Ми, українці, по-різному, а в основному схвально, поставилися до цієї операції, хоча є й чимало критиків. А як це виглядає з іншого боку, з боку росіян? Про те, що саме представляє для них вторгнення в нашу державу, вони, мабуть, у своїй більшості ще толком не зрозуміли. Безумовно це є катастрофою для Росії, її падінням.

Вторгнення на Донбас — це початок війни нового типу без будьяких підстав для цього. Всі відомі конфлікти, які спричинили іноземне втручання, мали хоча б якусь формальну підставу для того. Так, на Балканах йшли міжетнічні війни, що супроводжувалися геноцидом з обох боків. Ініціатор цих подій нещодавно засуджений МКС С. Мілошевич, обґрунтовував насильство тим, що і сербська, й албанська сторони вчиняли дії, що є геноцидом стосовно супротивників, які знищували цілі поселення, відбувалися масові вбивства і зґвалтування. І ці факти мали конкретні докази.

Не можна виправдовувати НАТівське бомбардування Югославії 1999 року; воно є відверто незаконним і жорстоким. Таким чином, насильство було обумовлено тим, що в Косово гинули люди з обох боків.

Інший відомий лідер – Б. Асад у Сирії – випалював цілі райони, в яких жили противники його влади, і які наносили відчутні удари по режиму. У Нагірному Карабаху вже багато років триває територіальний суперечка, що переросла в етнічний конфлікт, який підігріває та ж Росія, поставляючи до обох воюючих країн зброю. Й лише на Донбасі російська військова операція, власне вторгнення російських військ і найманців, повністю побудоване на брехні. Ніякого етнічного насильства, тим більше геноциду на сході України не було. Масові вбивства, з’явилися лише після появи російських бойовиків.

У новітній історії в разі військового втручання в справи окремих країн, що вчиняли США або НАТО факт такого втручання ніколи не заперечувався. Спробуємо уявити собі сюжет про англійські танки Валентайн, що рухаються з Гібралтару іспанською землею на з’єднання з тамошніми сепаратистами для захисту прав і мови каталонців, які проголосували за вихід зі складу Іспанії. Англійські солдати при цьому йдуть без розпізнавальних знаків, захоплюють міста й містечка, катують його жителів, називаючи при цьому жертв тортур «націоналістами». А Велика Британія обстрілює іспанські поселення й при цьому заявляє, що тут «іде громадянська війна», а «нас там немає».

Такий цинізму не що інше ніж клінічний випадок політика-виродка, що вирізняє війну на Донбасі від усіх сучасних військових конфліктів. Не фахівцеві складно розібратися в причинах міжетнічних війн. Але з українцями в росіян завжди були тісні зв’язки, а щодо мовного бар’єру, то він існував лише з боку самих жителів РФ. Тому там зараз, на догоду Кремлю, батьки відмовляються від дітей, брати – від сестер, дружини – від чоловіків. Такі випадки далеко не поодинокі. Чому росіяни віддають перевагу брехні, не прагнучи встановити правду й істину в цьому конфлікті. Як кажуть експерти, російське суспільство досягло апогею своєї моральної деградації, що несе для нього вже незворотні наслідки. Донбас став мірилом падіння російського суспільства й руйнацією цінностей, на яких ця держава трималися. Не маючи сучасної моделі економічного розвитку, не створивши ідеологічного стрижня, путінський режим утвердив у собі місію захисту «мирного неба над головою». А легітимність режиму обґрунтовувалася його відмежуванням від «революції, крові, хаосу, анархії і смути», що асоціювалося виключно з подіями на Майдані. Протестна активність у самій Росії традиційно не знаходить значної підтримки. Російські демократи бачать суспільні блага в першу чергу як «щастя і світло» у власному домі».

У той же час легитимність силового апарату обґрунтовується тим, що ФСБ не репресивний орган, а структура, призначена для боротьби з тероризмом. Однак у результаті вторгнення на Донбас всі ці цінності були замінені на протилежні. Замість збереження «мирного неба» Росія принесла в мирний регіон війну, хаос і смерть. Замість боротьби з терористами російська влада сама озброїла терористів і бойовиків, а за допомогою пропаганди пробує зробити з них героїв. «Охорона спокою і людського щастя» перетворилася на вторгнення і «очищення від бандерівців» у чужий країні. А заклики проросійськи налаштованих жителів Донбасу «Путін, введи війська» розглядаються як реакція на створені пропагандою страшилки про те, що в регіоні ось-ось почнуться «чистки російськомовних».

Отже, ніякого морального права вимагати по відношенню до себе збереження спокою і миру, та ще ціною відмови від власних прав, російська влада більше не має. Бо вона сама, а не опозиціонери, не «бандерівці», втілила на території сусідньої країни найгірший варіант хаосу, смерті, тобто всього того зла, з яким російська влада повинна була боротися.

Таким чином, війна на Донбасі незворотно змінила саму РФ. Жодна війна в історії Росії не доводила суспільство до такого граничного цинізму й моральної деградації, хіба що вторгнення в Афганістан. Але ніколи з моменту розпаду СРСР російська влада не втягувала у власні злочини таку кількість людей. Сьогодні відомі факти чималої кількості зруйнованих сімей і розірваних відносин, до того ж, зруйнованих не з політичних, а в першу чергу з моральних мотивів, оскільки ця ситуація лежить набагато більше в області моралі ніж політики.

Ще однією важливою зміною російської дійсності стало зростання репресій, які на даний момент уже балансують між поняттям «точкових» і «масових». Згідно з не так давно з опублікованою статистикою, лише за 2015 рік у РФ було порушено близько 200 кримінальних справ за одні лише пости в соціальних мережах, з яких десятки закінчилися реальними тюремними ув’язненням. А отже, як що кількість обвинувачених обчислюється сотнями людей, то вже можна вести мову про масові репресії на адресу інакомислячих. Чим не радянська КДБістська практика?

Проте війна на Донбасі змінила й саму Україну, і місце Росії в серцях українців. Ворожнеча між народами – не окремими громадянами, серед яких є люди різних поглядів, а саме народами в цілому – тепер закладена як мінімум на десятиліття. Забути те, що сталося, після такої кількості смертей буде вже неможливо. Саме тому війна на Донбасі дійсно стала поворотним пунктом не лише в російській, але навіть в новітній європейській історії. Всі її етнічні й соціальні наслідки ще не проявилися, а тому й неусвідомлені. А закриваючи очі на те, що відбувається, росіяни відчують наслідки, які будуть ще гіршими ніж здається зараз. Зруйновані війною на Донбасі суспільні і моральні цінності переслідуватимуть цю націю довго й невідступно.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ,
ЮВУ