Прокурори-злочинці розгулюють на свободі

Протягом останніх двох місяців суди Львівської області ухвалили низку обвинувальних вироків тамтешнім прокурорам, викритим у вчиненні злочинів, пов’язаних з хабарництвом. Та попри це всі вони поки що розгулюють на свободі й навіть не звільнені з органів прокуратури. Даний факт переконливо свідчить про те, що всі запевнення Генерального прокурора України Юрія Луценка про посилення боротьби з корупцією слід вважати порожніми балачками.

Прокурор вимагав хабар у бійця АТО

Першим у нашому переліку йде прокурор прокуратури Бродівського району Володимир Лук`янчук, обвинувачений в одержанні неправомірної вигоди. Три роки тому йому було доручено здійснювати процесуальне керівництво в розслідуванні одного дуже складного кримінального злочину, вчиненого на ґрунті сімейного конфлікту. Молодий мешканець Бродів, посварившись із дружиною, спалив її автомобіль, який, на його думку, був придбаний за його кревно зароблені гроші, але яким вона хитро заволоділа, підло обдуривши благовірного. Мало того, після цього хлопець протягом певного часу тероризував жінку, а також тих її родичів і друзів, які в цьому конфлікти встали на її сторону. У зв’язку з цим його було притягнуто до кримінальної відповідальності за низкою статей Кримінального кодексу України, зокрема 125 (заподіяння легких тілесних ушкоджень), 126 (побої і мордування), 129 (погроза вбивством), а найстрашніше — 296 ч. 4 — хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї — за те, що під час бійки, затіяної на площі Ринок у Бродах, він розмахував пістолетом. Цей епізод стався 1 січня 2014 р., а всього в даному провадженні налічувалося семеро потерпілих.

Попри це хуліганові було обрано запобіжний захід, не пов’язаний із позбавленням волі, а в квітні того ж 2014 року Лук`янчук почав схиляти хлопця до того, аби за три тисячі доларів США перекваліфікувати частину 4 ст. 296 ККУ на значно м’якшу частину 2 тої ж статті й отримати за все про все в кінцевому підсумку умовне покарання. З тексту вироку можна дізнатися, що сімейний дебошир спочатку заніс прокуророві 900 доларів, а оскільки в нього більше грошей не було, то вступив до лав добровольчого батальйону й подався воювати на Донбас. Повернувшись звідти у короткотермінову відпустку, він заніс прокурору ще 400 доларів і знову поїхав у зону проведення АТО, а саме в село Піски, розташоване на північно-західній околиці Донецька. Повернувшись звідти вдруге, він знову заніс Лук’янчуку 400 доларів. Хлопець, очевидно, сподівався на те, що прокурор візьме до уваги його бойові заслуги й погодиться вирішити питання з умовним покаранням не за 3000, а за 1700 $, проте Лук’янчук твердо наполягав на тому, щоби підозрюваний доніс решту 1300 $ , бо інакше він зробить усе, аби обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Розчарований такою відмовою, ветеран АТО попрямував до Управління СБУ, де й розповів, що прокурор Лук’янчук вимагає в нього хабар.

Третього липня 2015 року ця заява була зареєстрована органами СБУ, а відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а самим розслідуванням зайнялося Управління з розслідування кримінальних проваджень стосовно працівників прокуратури та інформаційної безпеки Генеральної прокуратури України. 16 липня того ж року ухвалою Апеляційного суду Києва було дано дозвіл на стеження за Лук’янчуком, прослуховування його телефонних розмов і встановлення прихованої камери відеоспостереження в його службовому кабінеті.

На той момент справа по хуліганству вже була передана до Бродівського районного суду і там один із потерпілих раптом заявив, що під час учиненого підсудним дебошу на площі Ринок в його руках ніякого пістолету не було — йому, мовляв, це привиділося, а потім він свідомо давав завідомо неправдиві покази. Прокурор Лук’янчук, який по даній справі уже мав статус не процесуального керівника, а державного обвинувача, попросив суддю зробити перерву для того, аби переписати обвинувальний акт. Суддя погодився, а Лук’янчук запросив підсудного до свого кабінету, аби проінструктувати, коли й скільки треба принести грошей для того, аби новий обсяг висунутих йому обвинувачень був якраз таким, щоб за них одержати умовне позбавлення волі. Діючи під контролем працівників СБУ, хлопець 18 липня 2015 року заніс прокуророві 300 доларів, а 22 липня — ще 1000 доларів, після чого хабарник і був затриманий співробітниками СБУ у своєму службовому кабінеті. Правда, уже через п’ять днів звільнений під заставу.

Лук’янчуку було пред’явлене обвинувачення за ст. 368 ч. 3 ККУ, але він, заперечуючи очевидне, свою вину не визнав. Торочив про те, ніби вся ця історія є спланованою проти нього провокацією, аудіозаписи з його голосом сфальсифіковані, відеозаписи з його зображенням – змонтовані. Ніякого хабар, мовляв, не брав: коли підсудний хуліган зайшов до його кабінету, він із нього вийшов на кілька хвилин, внаслідок чого візитер залишався один у його кабінеті й міг там зробити що завгодно. Коли ж прокурор, буцімто, повернувся до свого кабінету, він звелів хлопцеві залишити приміщення, а після того, як той вийшов, до кабінету зайшли працівники СБУ, які в одному з журналів виявили десять мічених купюр по 100 доларів кожна. Взагалі-то людина з вищою юридичною освітою й погонами молодшого радника юстиції могла би придумати щось розумніше, але розумних людей, на жаль, у нас повсюдно обмаль.

Що ж стосується Бродівського районного суду, який розглядав цю справу, то він вирішив, що попри невизнання підсудним Лук’янчуком своєї вини, вона достатньо підтверджується іншими доказами. А тому вироком від 10 серпня хабарник був засуджений до 5 років та 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, але до набрання вироком законної сили мірою запобіжного заходу була залишена застава.

Махінації з нерухомістю під дахом прокуратури

Восьмого вересня Шевченківський суд Львова ухвалив обвинувальний вирок прокурору Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області Руслані Курлятович, справа якої унікальна тим, що в даному випадку працівник наглядового відомства не одержувала хабар, а навпаки давала його. Якимсь чином ця жінка була причетною до махінацій із майном товариства з обмеженою відповідальністю «Люксорцентрторг», в ході якого одні засновники цього підприємства обдурили інших і незаконно привласнили собі нежитлове приміщення вартістю не менше 3 млн грн. Пізніше це назвали «рейдерським захопленням». Ні для кого не секрет, що подібні оборудки не обходяться без прокурорського «даху», тож працівники Управління захисту економіки у Львівської області департаменту захисту економіки Національної поліції України, які розслідували даний злочин, кваліфікований як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ), рано чи пізно мали вийти на людей, котрі створювали цей «дах».

Руслана Курлятович вирішила зіграти на випередження й домовившись про зустріч із начальником Пустомитівського відділу УЗЕ, запропонувала йому 10 тисяч доларів за те, що він замне цю справу. Не те, щоб замне зовсім, а виконуватиме доручення слідчого по цій справі таким чином, що причетність самої Курлятович та інших працівників прокуратури ніяким чином не вилізе на світ божий. А також регулярно інформуватиме її про хід розслідування і впливатиме на свідків, яким заманеться базікати зайвого. Оперативник зробив вигляд, ніби він згоден, а сам повідомив про це кому треба, і 17 червня 2017 року в кафе «Герольд» у Львові зловмисниця була затримана під час передачі першої частини хабара в сумі 5 тисяч доларів. Гроші були вилучені, а суд обрав їй мірою запобіжного заходу домашній арешт.

Однак прокуратура Львівської області, якій було доручено провести розслідування даного злочину, судячи з усього теж вирішила «зам’яти» справу. На цей висновок наштовхує такий факт: в офіційному повідомленні Національної поліції України було сказано, що кримінальне провадження відкрите за частиною третьою статті 369 ККУ, а обвинувальний акт прийшов до суду з кваліфікацією по частині першою тієї ж статті. Різниця в тому, що в першому випадку санкція статті — від 4 до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, у другому штраф. Мало того, обвинувальний висновок прийшов у суд разом з угодою про визнання винуватості між обвинуваченою Курлятович і прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури слідчого управління прокуратури Львівської області. Покарання, на яке погодилися дві сторони, — штраф у сумі 12 750 гривень. Проте суддя Валентина Свиридова відмовилася  затвердити цю угоду, оскільки, на її думку, умови угоди не відповідали інтересам суспільства — прокурор наплутав у питанні спеціальної конфіскації предмету хабара — грошових коштів у сумі 5 тисяч доларів.

У зв’язку з цим розгляд справи пройшов за традиційною процедурою, за підсумками якої підсудна Руслана Курлятович була засуджена до штрафу в тій самій сумі 12 750 грн, але в резолютивній частині вироку вже було чітко сказано, що 5 тисяч доларів передати у власність держави.

Юрій Котнюк, оглядач ЮВУ

Джерело: ЮВУ