Рішення Про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та витрат від інфляції

від 17 лютого 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та витрат від інфляції, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 02 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом та, збільшивши розмір позовних вимог, просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» 9 417 грн. 87 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з квітня 2014 року по 2 липня 2015 року та інфляційні витрати в сумі 1 141 грн. 32 коп. за період з квітня 2014 року по травень 2015 року. На обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що з 25 травня 2010 року працював у товаристві на посаді заступника голови правління та 04 квітня 2014 року був звільнений із займаної посади за угодою сторін, однак при звільненні з ним не проведений повний розрахунок та не виплачена компенсація за невикористані відпустки з 25 травня 2010 року по 04 квітня 2014 року.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 15 квітня 2015 року, яке набрало законної сили, на користь позивача стягнуто з ПрАТ «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» 2079 грн. компенсації за невикористану відпустку, 800 грн витрат на правову допомогу та 243 грн. 60 коп. витрат зі сплати судового збору і він має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та сплату компенсації втрати частини заробітної плати за цей період.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 02 липня 2015 року позов задоволено. Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9 417 грн 87 коп. скасовано та ухвалено нове, яким стягнуто на користь позивача 16 195 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача з роботи з ним не проведено повний розрахунок та не виплачені всі суми, що належать йому від підприємства, тому підприємство зобов’язано сплатити йому середній заробіток за час затримки та компенсувати втрату частини заробітної плати за період затримки розрахунку в межах заявлених вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом невірно проведено розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню, та, провівши відповідний розрахунок, ухвалив рішення про стягнення середнього заробітку в більшому розмірі.

Проте погодитися з рішенням суду апеляційної інстанції не можна, оскільки воно суперечить вимогам процесуального права, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що з 25 травня 2009 року ОСОБА_6 працював у ПрАТ «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» на посаді заступника голови правління та наказом від 04 квітня 2014 року № 9 був звільнений з роботи на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від15 квітня 2015 року, яке набрало законної сили 28 квітня 2015 року, на користь ОСОБА_6 стягнуто з ПрАТ «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» 2 079 грн. компенсації за невикористану відпустку з розрахунку 20 грн. 79 коп. середньоденного заробітку та судові витрати.

Однак рішення суду не виконане та відповідач не виплатив позивачу ці кошти.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи про те, що при звільненні позивача 04 квітня 2014 року з вини відповідача йому не було виплачено грошової компенсації за невикористану частину відпустки в розмірі 2 079 грн, тому він має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, як передбачено ст. ст. 116, 117 КЗпП України.

Крім того, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що компенсація за невикористану частину відпустки є складовою частиною заробітної плати, яка йому не була вчасно виплачена, що встановлено рішенням суду (ст. 61 ЦПК України), тому позивач має право на сплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, як передбачено ст. 34 Закону України «Про оплату праці», правильно провели її розрахунок, ухвалили рішення про задоволення цих позовних вимог з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Однак, переглядаючи рішення суду першої інстанції щодо визначення розміру стягнутого середнього заробітку та вказавши, що судом неправильно проведено його обчислення та розрахунок, оскільки використано дані про середньоденний заробіток позивача, обрахований судом при розгляді попередньої справи про стягнення компенсації за невикористані відпустки, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що розрахунок повинен здійснюватись відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року, та правильно обчислив його розмір відповідно до п. 5 та п. 8 цього Порядку.

Разом із цим апеляційний суд, збільшивши суму середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, вийшов з межі своїх повноважень, визначених ст. 303 ЦПК України, та вимог, заявлених позивачем у суді першої інстанції (ст. 11 ЦПК України), та не врахував, що позивач просив стягнути з відповідача 9 417 грн. 87 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, зробив помилковий висновок про збільшення його розміру до 16 195 грн.

Крім того, не врахував, що в апеляційному порядку рішення суду було оскаржено відповідачем, який просив скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову, тоді як суд апеляційної інстанції, ухваливши рішення про збільшення суми стягнення з відповідача, вийшов за межі доводів апеляційної скарги, чим порушив його права та вимоги закону, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції потрібно змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та зменшити стягнуту на користь позивача з ПрАТ «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 16 195 грн. до 9 417 грн. 87 коп. У решті рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду потрібно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 341, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Новоушицьке автотранспортне підприємство 16843» задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити та зменшити його суму з 16 195 грн до 9 417 грн 87 коп.

У решті рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 02 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.