Ціна війни для Путіна. Чи по кишені Росії ескалація

Хоча конфлікти в Україні та Сирії мають для Росії обмежений характер, вже можна оцінювати, чи довго країна зможе їх підтримувати.

«Війни — це дорого, і росіяни починають це відчувати», пише в новій колонці «The Toll of Putin’s Wars» відомий шведський аналітик і старший науковий співробітник Atlantic Council Андерс Аслунд.

Аслунд зазначає, що будучи 11-й в світі країною за розмірами економіки, Росія здатна в короткостроковій перспективі впоратися з неминучими витратами. Але довгострокові перспективи — зовсім інша справа. За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI), з 2008 по 2016 роки Росія збільшила військові витрати з 3,3% ВВП (що приблизно відповідає нинішньому рівню США) до 5,3%. Згідно з офіційними даними російського уряду, тільки витрати по «цивільним» статтями в окупованому Криму становлять приблизно 2 млрд доларів на рік. Дані про витрати РФ на окупацію територій на сході України зі зрозумілих причин в бюджеті відсутні, але можна впевнено припустити, пише експерт, що їх розмір приблизно такий же. Тобто, Росія щорічно витрачає 4 млрд доларів (0,3% ВВП) тільки на зміст цих двох окупованих території.

Росія, продовжує Аслунд, також зазнає збитків від втрачених через розв’язаної нею війни торгових і інвестиційних можливостей, а також з-за посилення санкцій, яких самих по собі досить, щоб приректи країну на економічну стагнацію — причому ця стагнація буде гарантовано тривати весь час, поки Росія не припинить воювати. Експерт нагадує, що США і Євросоюз ввели санкції відносно російського фінансового та нафтогазового сектора, а також галузі оборонних технологій, в липні 2014 року в відповідь на військову агресію Росії проти українського Донбасу. Аслунд вважає, що санкції досить ефективні. Оскільки всі операції з доларами проходять через американські банки, а РФ на міжнародному ринку розраховується в значній мірі доларами, ці розрахунки закономірно виявляються в юрисдикції міністерства фінансів США, і застосовуючи навіть одні лише фінансові санкції, США можуть залишити Росію без іноземних інвестицій взагалі.

У серпні 2015 року Міжнародний валютний фонд підрахував, що західні санкції здатні негайно знизити реальний (з урахуванням інфляції) ВВП Росії на 1–1,5%. У середньостроковій перспективі, цитує Аслунд аналіз МВФ, санкції «можуть привести до кумулятивного зниження ВВП на 9%, оскільки скорочення накопиченого капіталу і передачі технологій підштовхнуть вже і так падаючі темпи зростання продуктивності».

Після того, як для російських компаній був перекритий доступ до доларових кредитах, у них зникла можливість валютного перекредитування і вони вимушено почали погашати кредити. В результаті загальний зовнішній борг Росії знизився з 732 млрд доларів червні 2014 року до 519 млрд доларів грудні 2015 року, і на цьому рівні з тих пір і знаходиться, пише Аслунд. Міжнародні валютні резерви Росії знизилися з 510 млрд доларів в кінці 2013 року до мінімального рівня 356 млрд доларів в березні 2015 року. З тих пір вони знову зросли до 458 млрд доларів завдяки постійному і значному профіциту рахунку поточних операцій. У період з 2015 по 2017 роки обсяг прямих іноземних інвестицій в Росію в середньому не перевищував рівня 2% ВВП на рік, що майже вдвічі менше рівня попередніх років. При цьому мова йде про зниження не просто інвестицій, але ще і імпорту технологій.

Незважаючи на ці труднощі, Росія зуміла зберегти макроекономічну стабільність і позитивний зовнішній баланс, однак домоглася цього за рахунок деякого спаду в обсягах виробництва і серйозного зниження рівня життя населення. За чотири роки санкцій — з 2014 по 2017 роки — ВВП країни знизився лише на 0,5%, але розмір реальних доходів населення за той же період обвалився на 17%, а обсяг інвестицій скоротився на 12%.

Тим часом, Росія і Україна втягнулися в ескалацію взаємних торгових санкцій. Оборот двосторонньої торгівлі в період 2012-2016 років впав на 80%. І хоча торгова війна завдала більшої шкоди Україні, відзначає Аслунд, Росія втратила через неї значний обсяг ринку свого експорту, а також головне джерело імпортованого військового обладнання. Перш Україна була найважливішим клієнтом для російської енергетичної галузі, але з листопада 2015 року його зовсім перестала імпортувати природний газ з Росії.

Аслунд констатує, що захоплення Росією активів в Криму і Донбасі також призвів до серйозних витрат. Відповідно до російсько-української угоди 1998 про взаємний захист інвестицій компанії України подали вже як мінімум вісім позовів проти Російської Федерації в Постійну палату третейського суду в Гаазі. Один тільки український державний енергогігант «Нафтогаз» і його підрозділи вимагають компенсації збитку на суму 7 млрд доларів, а «Ощадбанк», «Приватбанк» і «Укрнафта» претендують на компенсації в розмірі 1 млрд доларів кожен. Один з позовів, висунутий групою українських компаній, уже задоволений, нагадує Аслунд, і інші процеси, швидше за все, закінчаться так само. В результаті незаконна конфіскація активів обойдртся Росії в 10 млрд доларів.

«Нафтогаз» також виграв судовий розгляд у «Газпрому» — в лютому Стокгольмський арбітражний суд постановив, що «Газпром» зобов’язаний виплатити «Нафтогазу» 2,56 млрд доларів. «Газпром» відмовляється виплачувати цю суму, на що «Нафтогаз» відповів арештами активів «Газпрому» за кордоном. Неповага «Газпрому» до вердикту торгового арбітражного суду може реально дуже дорого обійтися найбільшої російської енергокомпанії, вважає А. Аслунд.

Санкції, швидше за все, будуть зберігатися тривалий час, вважає експерт, оскільки реальні перспективи врегулювання конфлікту з Україною поки не проглядаються. «Санкції взагалі мають властивість залишатися надовго, — пише він, — оскільки конфлікти, якими вони викликані, часто множаться і еволюціонують. Наприклад, США в квітні ввели додаткові санкції у відповідь на втручання Росії в президентські вибори 2016 року».

Нові санкції завдали болючого удару по російському рублю і фондового ринку. Наступний удар пішов в кінці літа, — Конгрес США відреагував на незрозумілі підсумки саміту Путіна і Трампа в Гельсінкі. Слідом за прийняттям в минулому році закону «Про протидію ворогам Америки за допомогою санкцій», двопартійна коаліція в Конгресі готова схвалити ще більш жорсткий пакет санкцій, які, мабуть, будуть стосуватися суверенного боргу Росії і її державних фінансових установ. «Одна тільки загроза розширення американських санкцій в цьому напрямку вже обвалила російський ринок», — відзначає А. Аслунд.

Завершуючи аналіз, експерт вказує, що темпи зростання економіки Росії застрягли на анемічним рівні в 1,5% в рік. При цьому щорічні цивільні, юридичні та інші витрати, пов’язані з її військовою агресією, складають зараз як мінімум 3–4% ВВП, або 45–60 млрд доларів. «Поки що Кремлю вдається справляється з цією ситуацією, — констатує Аслунд, — але рано чи пізно накопичуються витрати неминуче приведуть до серйозних політичних наслідків».

Андерс Аслунд, шведський економіст, дипломат, старший науковий співробітник Atlantic Council (Вашингтон)

Джерело: ЛІГА.net