in

Вирок судді Баренко скасовано

Справа піде на додаткове розслідування

Про суддю Житомирського районного суду Житомирської області, уродженку Казахстану Сахібжамал Баренко вже розповідалося в одному з минулих номерів нашої газети (№ 51–52 від  31 грудня 2016 р., «Переслідування посадових злочинів: підсумки року»). Йшлося про те, що вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 14.04.2016 р. її засуджено до п’яти років з конфіскацією майна за одержання хабара. І ось 25 липня цього року ухвалою Апеляційного суду Вінницької області даний вердикт скасовано, а справу повернуто органам прокуратури для проведення додаткового розслідування. Вдатися до використання такого призабутого вже процесуального інституту, як додаткове розслідування, суддів змусила та обставина, що кримінальна справа щодо судді Баренко була порушена ще в квітні 2010 р., а її розслідування здійснювалося і в рамках старого Кримінально-процесуального кодексу 1960 р.

У чекістів на суддю виріс величезний «зуб»

Якщо процідити інформацію, що міститься в тексті вироку, через сито здорового глузду, то намалюється приблизно така картина. У судді Баренко склалися конфліктні стосунки з Управлінням СБУ в Житомирській області через дві кримінальні справи, які вона розглядала в 2008 році і які були пов’язані з дорожньо-транспортними пригодами. В першому випадку в ДТП потрапила дружина начальника оперативного відділу УСБУ. Там вини іншого водія в цьому не було, проте слідчі місцевої міліції незаконно визнали жінку потерпілою від злочину, що дало їй можливість безкоштовно подати в рамках кримінальної справи цивільний позов про відшкодування завданих збитків у сумі 50 тисяч євро до, нібито, винуватця ДТП і страхової компанії.

Баренко з такою версією не погодилася й повернула справу так, що потерпіла стала підсудною у справі про вимагання і шахрайство. У 2009 році дана справа була закрита у зв’язку з примиренням сторін згідно ст. 46 ККУ. Під час розгляду керівництво УСБУ чинило на неї відвертий тиск, зокрема, їй особисто телефонував заступник начальника управління й вимагав ухвалити рішення на користь дружини свого колеги.

Другий випадок був пов’язаний із колишнім працівником обласної прокуратури, який будучи при посаді, займався наглядом за діяльністю органів СБУ. Й видно так душевно займався, що в нього з ними збереглися чудові стосунки й після звільнення з державної служби. Йому ж було інкриміноване залишення людини в небезпеці й згодом засуджено до п’яти років реально позбавлення волі за ст. 135 ККУ.

Так от за ці дві справи житомирські чекісти затаїли на пані Баренко злобу й почали шукати спосіб, як їй помститися. Така можливість підвернулася у 2009 році, коли їй на розгляд була передана справа за позовом директора ТОВ «Кентавр» до ТОВ «Мівса», а також Державної виконавчої служби Богунського районного управління юстиції та державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів». Її обставини були такі. Як ви ще, напевне, пам’ятаєте, у 2005 році, при ранньому Ющенку, пішла мода продавати земельні ділянки під комерційне будівництво не за старими корупційними схемами, а з прилюдних аукціонів. Проте великого успіху вона не мала, оскільки результати таких торгів негайно оскаржувалися в судах зацікавленим особами, а справи по них розглядалися роками.

Щось таке сталося із ділянкою площею 60 соток на хуторі Світин поблизу окружної дороги навколо Житомира. Аукціон формально виграло ТОВ «Мівса», оскаржило його ТОВ «Кентавр», а в цивільній справі, яка була порушена у тому ж 2005 році, рішення неодноразово приймалися, а потім скасовувалися судами вищих інстанції. Адвокатом позивача був такий собі Анджей Климчук, якого недоброзичливці називають штатним провокатором СБУ — саме він за їх дорученням грав роль хабародавця у справі сумнозвісного члена ВРП Гречківського. А в далекому 2010 році погодився брати участь в оперативній розробці щодо судді Баренко.

Із переляку зловмисниця в усьому зізналася

Під приводом виконання своїх адвокатських обов’язків Климчук почав зустрічатися з нею як у її службовому кабінеті, так і за його межами — все допитувався, як би йому зробити так, щоб вона ухвалила рішення на користь його клієнта. Попервах пані Баренко гнала його від себе як шкідливого кота поганою мітлою, але потроху ставала все м’якшою й доброзичливішою і врешті-решт сказала фразу, яку він так довго від неї добивався. А саме, що за наявності пропозицій з його боку, у неї буде стимул уважно вивчити матеріали справи. Це сталося 8 квітня 2010 р; А через кілька днів, порадившись із засновником ТОВ «Кентавр» і працівниками СБУ, Климчук сказав судді, що розмір його «пропозиції» становитиме дві з половиною тисячі доларів США. Баренко погодилася й запропонувала передати їх у два транші: перший після того, як вона своєю ухвалою задовольнить заяву позивача про забезпечення позову, другий — після того, як вона постановить рішення про задоволення позову. Адвокат, незадовго перед тим обвішаний аудіо- та відеофіксуючою апаратурою, погодився на всі умови.

Далі цікава деталь, якій судилося зіграти певну роль у цій історії: 16 квітня того ж року працівники УСБУ завели оперативно-розшукову справу під назвою «Стрекоза», де «забарвленням» фігуранта було одержання хабара. А 23 квітня порушили кримінальну справу за фактом вимагання суддею Баренко хабара. Підставою для її порушення стала заява адвоката і засновника ТОВ «Кентавр». Там Климчук і підписав папір про те, що він із метою викриття зловмисниці добровільно погоджується співпрацювати з органами безпеки й виконувати їх доручення. Того ж дня Апеляційний суд Черкаської області задовольнив клопотання про дозвіл на проведення прихованої відеозйомки об’єкта розробки та проведення інших оперативно-розшукових дій.

Цікава подробиця, яка напевне зацікавить любителів детективного жанру. Деякі досвідчені хабарники уникають брати в руки гроші, остерігаючись того, що вони мічені. Зазвичай вони жестом вказують, куди покласти конверт, папку, книжку чи інший предмет, в який покладені купюри, щоб потім, у разі чого, сказати, що ці гроші було підкинуто. У випадку з Баренко сищики провернули комбінацію, в ході якої спонукали її взяти в руки гроші. Вони доручили Климчуку передати хабар не в два, а три транші: спочатку 500 $, потім 1000 $, потім ще 1000 $. Але в ході передачі другої частини поклали до конверту не 1000 доларів, а лише 900. Потім, коли прийшов час передавати третю частину, Баренко дорікнула Климчуку, що минулого разу він недодав їй 100 $. Той удав щире здивування й запропонував жінці перерахувати купюри самій. Вона на цю хитрість клюнула й доторкнулася мічених грошей.

Операція з викриття судді Баренко була проведена 18 травня 2010 р., після того як вона одержала останню частину оговореної суми. Вона з переляку в усьому зізналася, видала одержані в цей, та попередні дні кошти, але під час допиту зазначила, що вважала ці гроші не хабарем, а, так би мовити, оплатою праці, яку взагалі-то повинен був виконувати адвокат Климчук. Бо вона, а не він написала від його імені заяву про забезпечення позову та деякі інші документи у справі. Проте вже через місць вона від своїх первісних показань відмовилася й стала наголошувати, що стала жертвою провокації і фальсифікації.

Проте перша інстанція її аргументи відхилила. Як уже було сказано, справа була передана для розгляду до Погребищенського районного суду сусідньої Вінницької області, який 14 квітня 2016 р. ухвалив їй обвинувальний вирок і засудив до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Адвокат Климчук, який проходив по справі як потерпілий, хотів здерти з неї три мільйони гривень компенсації за моральну шкоду, але суддя Олександр Бойчук дав цьому здирникові належного відкоша, написавши, що суд залишає цивільний позов без розгляду, оскільки заявник не надав розрахунків моральної шкоди й не зазначив моральних страждань, яких йому довелося зазнати внаслідок протиправних дій підсудної.

Претензії до вироку з боку суддів апеляційної інстанції

Виконання вироку було відкладено до набрання ним законної сили, тобто до завершення його перегляду в суді апеляційної інстанції. Але в цей проміжок часу вона подала заяву про звільнення у відставку. Інакше кажучи, за вислугою років. Ця заява була задоволена рішенням Вищої ради правосуддя від 23 листопада 2017 р. за підписом голови ВРП Ігоря Бенедисюка. До речі, остання є рішення ухвалене суддею Баренко датоване 20 листопада того ж року: в цей день вона засудила до двох років ув’язнення одного місцевого розбишаку.

Погребищенський вирок було оскаржено обома сторонами. Прокурор Наталія Злощинська вимагала для зловмисниці не п’ять, а шість років позбавлення волі, й теж із конфіскацію майна. Сама ж засуджена просила вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину. Розглядаючи справу, судді Апеляційного суду звернули увагу на низку суперечностей, які, на їх думку, не могли бути з’ясовані в залі судового засідання. По-перше, заява від адвоката про вимагання хабара була подана 23 квітня 2010 р., а оперативно-розшукова справа «Стрекоза» була зведена на тиждень раніше. При цьому в матеріалах справи не міститься жодних даних про те, на яких таких законних підставах почалася оперативна розробка судді Баренко.

По-друге, судді звернули на таку деталь: згідно протоколу доларові купюри, призначені для вручення хабарниці, були оброблені спеціальним хімічним «Люмінор 496Т» й передані Климчуку у приміщенні УСБУ в Житомирській області в присутності двох понятих. Але ці двоє осіб не були записані в журналі відвідувачів у тамтешньому бюро перепусток. Втім, це дрібниця, порівняно з третім моментом, до якого присіклися судді: в матеріалах справи відсутня постанова Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2010 р. про дозвіл на проведення оперативно-розшукових дій, внаслідок яких і були одержані докази одержання зловмисницею хабара. Зазначимо, що відсутність такої ухвали зазвичай пускає коту під хвіст усю доказову базу, надану стороною обвинувачення, й тягне ухвалення виправдувального вироку. В даному ж випадку судді проявили надзвичайний як для наших часів лібералізм по відношенню до прокуратури і всього-на-всього скасували вирок суду першої інстанції й направили справу прокурору для організації проведення додаткового розслідування.

Юрій Котнюк, ЮВУ

Джерело: ЮВУ

Рейтинг публікації

-1 points
Upvote Downvote

Written by admin

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Loading…

0

Київ має чим пишатися, киянам є чого боятися…

LvivCriminalLawForum