in

Освічена нація, освічена країна – це ми…

«Не сподівайтеся позбутися книжок» (Умберто Еко, Жан-Клод Кар’єр)

orljukКожен наш день оточений політичними баталіями та економічною нестабільністю, якісними перетвореннями та псевдореформами, хаосом, стресом, зубожінням, війною. Ми, скоріше, виживаємо, аніж живемо, але сподіваємося на краще. Людська надія — наша унікальна якість, яка дає можливість не лише жити, але й розвиватися. Тому зараз — не про політику, не про складнощі професійної діяльності, не про стратегії і реформи. Хоча, якщо подивитися глибше, — і про них теж…

Олена ОРЛЮК, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрНУ, директор НДІ інтелектуальної власності НАПрНУ

20 квітня в Києві відкрився VІ-й міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», в якому беруть участь найвідоміші вітчизняні автори та іноземні письменники, наприклад, швед Ульф Старк та норвежка Вігдіс Йорт. У цьому році на фестивалі, де представили свої книги 150 видавців, порушуватимуться найболючіші для України теми – окупації та чорнобильської трагедії, а ще кримськотатарської історії. На форумі відбудеться презентація оновленої книги Сергія Лойка «Аеропорт» та роману Олега Сенцова «Купите книгу – она смешная». Українські й іноземні письменники дадуть майстер-класи. У програмі також театралізовані презентації поетичних збірок, а ще учасники форуму спробують розібратися звідки пішли стереотипи про українські регіони, їхні бренди.

А в Одесі з 21 квітня проходить букфест «Книжки в книжковому провулку», на якому презентуватимуться літературні новинки. Відбудеться й традиційна вже акція «Дарують нам, даруємо ми», де кожен бажаючий зможе отримати в подарунок книжку, що сподобалася.

У Львові своє свято. Тут із 23 на 24 квітня вперше публічні бібліотеки працюватимуть уночі, завдяки чому всі охочі зможуть долучитися до культурної ініціативи «Європейська ніч літератури». А до кінця року в дитячій бібліотеці Львова запрацює інтерактивний простір «Три П: Публічний Простір Підлітка».

І так практично в кожному українському місті.

Світ зачитується новим шедевром автора бестселеру «Шантарам» австралійця Грегорі Девіда Робертса «Тінь гори», що тільки-но побачив світ.

Корпорація Google днями виграла судовий спір у Верховному Суді США з американською письменницькою гільдією, який тривав близько 11 років і предметом якого був процес сканування книг. Google розпочала цей процес у 2004 році з метою включати за потреби уривки з книг до своєї бази даних, аби зробити «картковий каталог для цифрової епохи». В 2013 році було оцифровано понад 30 млн книг із різних бібліотек світу, усього ж планується оцифрувати 100 млн книг, у тому числі з Нью-йоркської бібліотеки, Бібліотеки конгресу США, бібліотек провідних американських університетів.

Натомість студентка з Казахстану не просто створила найбільший піратський сайт для вчених Sci-Hub, на якому розмістила понад 47 млн статей у вільному доступі, а й вважає, що загалом інтелектуальну власність треба скасувати. Вся інформація має бути суспільним надбанням і розповсюджуватися вільно та безоплатно. А остання книга серії про Гаррі Поттера, яка побачила світ у червні 2007 року, в перші 24 години після випуску роману була продана в кількості 11 млн копій.

Що об’єднує усі ці, нічим, нібито, не пов’язані події? Звичайно – книга. І дата – 23 квітня, коли повсюдно відзначатимуть Всесвітній день книги та авторського права. Це дата, з якою пов’язані долі письменників зі світовим ім’ям – Шекспір і Моріс Дрюон, Сервантес і Володимир Набоков, Інки Г. де ла Вега й Мануель М. Вальєхо. У Каталонії в цей день прийнято дарувати один одному книги, а за кожну придбану книжку покупець отримує троянду. Можливо, в Україні теж слід ввести таку традицію? Для троянд, певно, рано, але ми можемо дарувати тюльпани, якими нині буйно заквітчана вся країна – від міських вулиць, скверів, площ до сільських подвір’їв.

Чи можна уявити сьогодні світ без книг? Чи можна уявити своє життя поза світом, який дає книга? А життя своїх дітей, яким ми не читаємо книжок, студентів, які навчаються виключно за інформаційними текстами, якими так щільно рясніє інтернет?

Навряд чи. Адже книга – це не просто носій інформації, не просто основа освіти й науки. Вона навчає нас не лише сприймати, але й розуміти красу і творчість, вона дає доступ до духовних і моральних цінностей, вона нас збагачує, для цього треба лише найменше – мати книгу й мати час та бажання її прочитати.

vistavkaКожний рік ЮНЕСКО та інші міжнародні організації, які представляють три провідні галузі книжкової індустрії – видавців, книготоргівців та бібліотеки, обирають всесвітню книжкову столицю на один рік, починаючи з 23 квітня. В 2015-му це було місто з Південної Кореї Інчхон – за досягнення з популяризації читання серед найбідніших верств населення. Побувавши в Південній Кореї, яку в світі називають «азійським дивом» і в якій понад 94 % населення мають вищу освіту, а держава 20 років проводить послідовну політику розвитку інтелектуального рівня нації, підтримки ідей, винахідництва, бо бачить у цьому єдиний шлях у майбутнє, абсолютно інакше починаєш розуміти отих згадуваних вище «найбідніших верств населення».

У 2016 році книжковою столицею обрано польський Вроцлав – «у зв’язку з високою якістю та великою різноманітністю, якою відрізняється його програма», а також «у знак особливої уваги, яка приділяється видавничим, книготорговельним галузям промисловості та бібліотекам на регіональному та міжнародному рівнях».

Ми намагаємося привити суспільству європейські традиції, в тому числі – повагу до права. Тоді, можливо, амбіційна мета – зробити якесь українське місто всесвітньою книжковою столицею – не сприйматиметься як надто нездійснена? Враховуючи, що для України, яку ми звикли сприймати як одну з освіченіших країн, як країну з тисячолітньою історією та культурою, це набуває абсолютно іншого значення, особливо в останні декілька років (коли освіта й наука стали занедбаною сферою, й нерідко звучить, що вітчизняні вчені отримують у 70 разів менше, аніж американські, при цьому молодь усе ще бажає цією наукою займатися?!).

Нам слід розв’язати багато проблем. У тому числі – й у правовій сфері. Як віднайти баланс між правом на інформацію та авторським правом? Як співвідносити права авторів і видавців на захист та справедливу винагороду й інформаційну революцію, коли з’являється все більше прибічників, особливо серед молоді, надання статусу «public domain» усьому, що виходить «з-під пера автора» (хоча зараз це все більше текст на моніторі, а набуті навички красиво (не згадуючи вже грамотно) писати втрачаються на очах?!). Як захищати авторські права в мережі інтернет?

Сьогодні це питання, які вже вийшли за межі дискусії фахівців, що спеціалізуються на сфері інтелектуальної власності. Нині це питання не лише до юристів, але й до суспільства в цілому. Як ми бачимо свій шлях в напрямі інтелектуального розвитку? У повазі до творчої праці кожного? У моральності авторів та видавців, які свідомо ділитимуться із суспільством своїми творчими здобутками? Як співвіднести особисте, авторське право на ім’я, право на недопущення незаконного відтворення твору іншими особами, право на справедливу винагороду та бажання суспільства на отримання інформації в безкінечному, але головне – безоплатному доступі?

Це питання не майбутнього, це питання сьогодення. Й ми всі так чи інакше, незалежно від фаху, виду професійної діяльності, віку, переваг – всі ми стоїмо перед цим вибором.

Рейтинг публікації

Written by admin

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Loading…

0

В Україні запустили онлайн реєстрацію бізнесу

Позов проти РФ – п’ятий