Верховна Рада ухвалила закон про лобізм: бізнес та громадськість вважають його загрозою демократії

Верховна Рада ухвалила в цілому закон про доброчесне лобіювання. Під час попереднього обговорення законопроєкт піддавався жорсткій критиці громадськості та бізнесу.

Закон спрямований на реалізацію рекомендацій Європейської комісії, які зафіксовано в пакеті розширення, та є частиною урядового антиолігархічного плану дій.

Метою ухвалення закону є забезпечення правових засад лобіювання в Україні відповідно до міжнародних практик і стандартів, забезпечення нормативно-правового регулювання взаємодії посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заінтересованими сторонами та суб’єктами лобіювання, встановлення прозорих механізмів забезпечення їхньої діяльності та посадових осіб.

Водночас, у законі не передбачена відповідальність для владних осіб, та зобов’язання реєструвати свої взаємодії та зустрічі з лобістами.

Таким чином, на переконання експертів, цей закон може перетворитися на інструмент тиску влади на громадські обʼєднання та бізнес-асоціації. При цьому, запроваджується державний нагляд від НАЗК за лобістами.

Водночас, згідно з законом, лобістом буде вважатися кожен, кому не подобаються закони або законопроєкти, і хто у соціальних мережах висловить свою думку або пропозицію щодо них.

До другого читання законодавець уточнив термінологію закону та сферу дії закону.

Зокрема, було вилучено з документа поняття «адвокація» та положення, які мали б врегулювати відповідні відносини.

Лобіювання визначається як діяльність, що здійснюється з метою впливу або спроби впливу на об’єкт лобіювання в комерційних інтересах бенефіціара (тобто за винагороду, що отримується прямо або опосередковано, та/або з оплатою фактичних витрат, необхідних для її здійснення), або у власних комерційних інтересах особи та стосується предмета лобіювання.

Документом також уточнюються принципи лобіювання, правовий статус суб’єкта лобіювання, вимоги до договору лобіювання, питання щодо створення Реєстру прозорості як інформаційно-комунікаційної системи, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення та надання інформації про суб’єктів лобіювання та їх звітність.

Окрім того, було запропоновано встановити, що предметом лобіювання не може бути нормативно-правовий акт щодо: оголошення загальної або часткової мобілізації, введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, оголошення за поданням Президента стану війни і укладення миру, використання Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, введення в країні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, зміни території країни, а також амністії.