Vasyl
Наслідки збільшення оподаткування прибутків банків, вплив судової практики на правозастосування у сфері оподаткування, особливості податкового адміністрування під час воєнного стану, оподаткування операцій з віртуальними активами – ці та інші питання обговорили на XI Business & Legal Tax Forum.
Під час сесії, яка була присвячена податковим спорам, суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Наталія Блажівська висвітлила актуальну практику ВС у відповідній категорії спорів.
Спікерка звернула увагу на постанову ВС від 16 вересня 2024 року у справі № 520/6236/23 щодо підтвердження форс-мажорних обставин. У цій справі Суд, враховуючи визначення, наведене в ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», зазначив, що введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка повною мірою відповідає ознакам надзвичайності й невідворотності.
Поряд із цим усталеною є практика ВС, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести не тільки їх наявність, але й те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.
Наталія Блажівська зазначила, що в цій постанові ВС також звернувся до попередньої практики Суду, згідно з якою сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, а обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами.
Суд резюмував, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов’язання за договором чи обов’язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв’язок має доводитись шляхом надання як сертифіката (довідки) ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
У цій справі ВС висловився й щодо документа, який підтверджує настання та припинення форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили), та органу, уповноваженого його видати.
Зокрема, Суд зазначив, що належним документом, що може посвідчувати настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у розумінні приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», слід вважати саме сертифікат (довідку), виданий ТПП України або регіональною ТПП. Сам по собі лист ТПП не є в розумінні чинного законодавства сертифікатом, що засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Проаналізувала суддя і постанову ВС від 16 липня 2024 року у справі № 440/2936/23 ВС, у якій Суд висловився в контексті доведеності вини особи. Суд зазначив, що відповідальність, передбачена п. 124.1 ст. 124 ПК України, не пов’язана із встановленням / доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов’язання.
Обов’язковою умовою, з якою законодавець пов’язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 ст. 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме що платник податків мав можливість вжити заходів щодо дотримання правил і норм ПК України, але умисно не вчиняв певних дій щодо сплати узгодженої суми грошового зобов’язання.
Умислу в діях платника податків немає, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій, тобто в разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно і з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
Водночас, як зауважила суддя, особливістю цієї справи є те, що граничний строк сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток припав на період, коли в Україні було введено воєнний стан. Ці обставини не можуть бути не враховані під час вирішення питання про наявність вини та умислу в діянні позивача щодо несвоєчасного виконання податкового обов’язку зі сплати податку на прибуток.
Суд касаційної інстанції вказав, що законодавець визначив чіткий алгоритм дій для платників податків, у яких була відсутня можливість виконати податковий обов’язок, а саме шляхом звернення до податкового органу із заявою відповідно до вимог Порядку № 225.
Крім того, Наталія Блажівська навела практику Європейського суду з прав людини, яка стосується податкових спорів. Зокрема, йшлося про рішення у справі «Мельгарехо Мартінес де Абельяноса проти Іспанії» щодо аспекту порушення права на справедливий судовий розгляд у рамках адміністративного судочинства крізь призму вимоги до мотивованості судового рішення. ЄСПЛ вкотре нагадав про вимогу надавати відповідь на аргументи, які мають вирішальне значення для вирішення спору. Також суддя звернула увагу на рішення у справі «Де Леге проти Нідерландів» щодо принципу nemo tenetur в контексті витребування в обов’язковому порядку податковим органом документів, які стосувалися рахунків у банках.
Захід організувала редакція газети «Юридична практика».
Джерело:
https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1691919/
Коментарі
Loading…