Колегіальний розгляд справи: гарантія законності рішення чи інструмент для затягування справи?

Колегіальний розгляд справи: гарантія законності рішення чи інструмент для затягування справи?

Ірина Тесленко, суддя Солом’янського районного суду міста Києва

Кримінальний процес насправді не дуже схожий на його відображення в кінострічках.
Це — копітка робота суду, який має надати всім учасникам кримінального
провадження реальну можливість скористатися всіма своїми правами, забезпечити
змагальність сторін, швидкий, повний та неупереджений судовий розгляд із тим, щоб
кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності
в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна
особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного
учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Це і є завдання кримінального провадження, яке прямо закріплено у ст. 2
Кримінального процесуального кодексу України.

Про проблему загалом
Хто хоч раз стикався з цими процесами в своєму житті, знає, що це зазвичай тривала
процедура, справа не одного дня. На жаль, дійсно на цей час кримінальні справи
розглядаються в судах місяцями, а подекуди й роками. Весь цей період учасники
процесу мають витрачати свій час та кошти, аби дочекатися справедливого й
законного рішення суду, сподіваючись, при тому, на відновлення порушених прав та
досягнення справедливості.
Як певну причину такої ситуації вкажемо те, що на сьогодні судова система
продовжує перебувати в стані постійного голоду кадрів (майже у всіх судах штат
заповнений далеко не на 100%), і це без врахування того, що штатні розклади давно
застаріли і не враховують реального навантаження на суддів. З моменту затвердження
цих розкладів були змінені всі процесуальні кодекси, розпочали свою роботу нові
органи досудового розслідування, тож судова система, особливо деякі суди, вже давно
працюють на своїх максимальних можливостях.
Щодо забезпечення «розумних строків розгляду справ»
Зрозуміло, що забезпечення розумних строків розгляду справи є одним із важливих
пріоритетів для судової системи. Як країна, яка ратифікувала Європейську конвенцію
з прав людини, Україна має дотримуватись її неухильного виконання, зокрема й статті
6, яка встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або
встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального
обвинувачення.
Із прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (надалі —
КПК) у 2012 році, положення стсовно складу суду та колегіального розгляду справ

судом першої інстанції майже не зазнали змін. Колегіальний розгляд справ (колегією у
складі трьох суддів) у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у
виді позбавлення волі на строк більше десяти років, був передбачений ще
Кримінально-процесуальним кодексом України від 28.12.1960 р. №1001-05, за умови,
якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд, а щодо справ про злочини, за
які законом передбачена можливість призначення покарання у виді довічного
позбавлення волі, — у складі трьох осіб незалежно від наявності клопотання
підсудного про такий розгляд.
Із прийняттям нового КПК в кримінальний процес було введено розгляд справ судом,
до складу якого нарівні з професійними суддями входять і присяжні. Але до цього
часу в правозастосуванні цих положень виникає багато запитань, відповіді на які
відсутні в процесуальних нормах, відтак вони підлягають доопрацюванню. У
Верховній Раді України вже зареєстровано законопроект № 3843 від 14.07.2020 р. з
даного питання, але до цього часу зрушень у напрямку деталізації судового розгляду
справ судом присяжних немає.
Що стосується колегіального розгляду справи, то, вважаю, потрібно ще розібрати, чи є
це доцільним в умовах, в яких наразі перебуває вітчизняна судова система? Які плюси
та мінуси це надає судовому розгляду? Що це дає учасникам кримінального процесу,
платникам податків, які фактично утримують суди, суду чи суддям у їхній праці?
Деякі авторські роздуми
Нагадаю, робота судді це не тільки аналіз матеріалів кримінального провадження, а й
складний процес організаційного забезпечення судового розгляду. Для проведення
кожного судового засідання по справі складу суду потрібно, по-перше, зорганізувати
всіх учасників кримінального провадження. При цьому збільшення кількості суддів,
задіяних при розгляді кожного кримінального провадження (розгляд справи колегією
в складі трьох суддів), аж ніяк не може сприяти забезпеченню швидкого розгляду
справи, а навпаки, може бути одним із чинників, який впливає на збільшення строків її
розгляду, оскільки при призначенні дати кожного засідання, окрім інших чинників,
має враховуватися й завантаженість кожного судді – члена колегії, графік його
відпусток, лікарняних та інші чинники.
Також варто звернути увагу на положення статті 319 КПК, яка встановлює проведення
судового розгляду справи в одному складі суду. В разі позбавлення можливості
суддею брати участь в судовому засіданні, зазначеною статтею передбачена його
заміна іншим суддею, при цьому, після заміни судді, судовий розгляд розпочинається
спочатку, окрім деяких винятків із цього правила, які передбачають, що суд
вмотивованою ухвалою може прийняти рішення про відсутність необхідності
розпочинати судовий розгляд заново та здійснювати повторно всі, або частину,
процесуальних дій, які вже здійснювалися під час судового розгляду до заміни судді,
якщо таке рішення не може негативно вплинути на судовий розгляд та за умови
дотримання наступних вимог: сторони кримінального провадження, потерпілий не
наполягають на новому проведенні процесуальних дій, які вже були здійсненні судом
до заміни судді; суддя, що замінив суддю, який вибув, ознайомився з ходом судового

провадження та матеріалами кримінального провадження, наявними в розпорядженні
суду, згоден з прийнятими судом процесуальними рішеннями і вважає недоцільним
нове проведення процесуальних дій, що вже були проведені до заміни судді. У цьому
випадку, докази, що були дослідженні під час судового розгляду до заміни судді,
зберігають доказове значення та можуть бути використані для обґрунтування судових
рішень.
Тож при зміні складу колегії суддів КПК надано всі важелі впливу щодо подальшого
розгляду справи саме учасникам процесу, що може бути підставою для зловживань та
затягування розгляду. Таким чином, при колегіальному розгляді справи збільшуються
ризики необхідності розгляду справи з початку при неможливості одним із членів
колегії здійснювати подальший розгляд справи (відставка, звільнення, хвороба,
відрядження тощо).
Що дає колегіальний склад суду судовому розгляду?
Так, дійсно справа може розглядатися більш ретельно, оскільки дослідження доказів
здійснює три судді, що входять до складу суду, але чи впливає це на загальний
результат? У редакції Кримінального процесуального кодексу України, прийнятого 13
квітня 2012 р. № 4651-VI, положення частини 3 статті 31 були сформульовані таким
чином: «Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення
яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років,
здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів».
У подальшому ці положення були змінені Законом України «Про внесення змін до
Кримінального процесуального кодексу України щодо здійснення кримінального
провадження в суді першої інстанції колегією суддів» від
21 липня 2020 року № 817-IX та викладені в наступній редакції: «Кримінальне
провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено
покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється
колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого».
Із тих пір кількість справ, розглянутих у судах колегіями у складі трьох суддів, суттєво
зменшилася, однак це жодним чином не вплинуло на загальну кількість рішень судів
першої інстанції, які були скасовані в апеляційному або касаційному порядку, або
скарг до ЄСПЛ щодо порушення прав учасників кримінального процесу, пов’язаних із
винесенням суддею одноособово в справі, яка могла, відповідно до КПК розглядатися
колегіально, незаконного та/або несправедливого та/або необґрунтованого рішення по
справі.
Відповідно до частин 1-3 ст. 375 КПК, судове рішення ухвалюється простою
більшістю голосів суддів, що входять до складу суду. Якщо це робиться в нарадчій
кімнаті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом
голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з присутніх. Головуючий
голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його
підписують усі судді. Водночас кожен суддя з колегії суддів має право викласти
письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до

матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення. Таким чином, при
колегіальному розгляді справи рішення приймається шляхом голосування, а судді, які
входять до складу колегії, мають право викладення окремої думки, яка не впливає на
прийняте рішення та не оголошується сторонам.
Тож чи впливає колегіальний розгляд справи на його результат та якість провадження
та чи можливо досягнути цього ж результату при одноособовому її розгляді? Як на
мене це цілком можливо.
Що може дати повний перехід на одноособовий розгляд справ у судах?
Для суддів – це вивільнення часу, можливість розгляду інших справ, скорочення часу,
необхідного для трафіку між судами для участі в «колегії» (коли приміщення суду
знаходяться в різних будівлях). Для учасників провадження — скорочення терміну
розгляду справи, більші можливості суду в оперуванні процесуальним часом для
розгляду справ, забезпечення спеціалізації судді, який розглядає справу певної
категорії справ.
Звісно, що всі ці чинники можуть вплинути на загальну картину строків розгляду
кримінальних справ у судах, розвантажити суддів, сприяти покращенню доступу
громадян до правосуддя та відновленню довіри до суду, як органу, де кожна людина
зможе реально захистити свої права. Затягування на роки вирішення справ,
безкінечний її розгляд з початку зневірює людей у можливостях судової системи
забезпечити досягнення справедливості, дочекатися потерпілим поновлення його прав
або отримання справедливої сатисфакції.
А на сьогодні відновлення довіри громадян до судової системи — завдання номер
один для нашої держави. З урахуванням кадрового колапсу, який виник через
фактичну відсутність такого важливого органу, як Вища кваліфікаційна комісія суддів
України протягом майже трьох років, судова система має виходити з того суддівського
потенціалу, що є на цей час та забезпечувати безперервно здійснення правосуддя в
реаліях сьогодення. Перехід на розгляд кримінальних проваджень у судах першої
інстанції суддею одноособово (за винятком справ, за які передбачене покарання у
вигляді довічного позбавлення волі) може сприяти скороченню строків розгляду
справ, зменшенню кількості відкладень та перерв у розгляді справи.
Про суди як гаранта стабільності в державі
Суди є певним гарантом стабільності та правового захисту у будь-якій правовій
демократичній державі. Тож і громадяни України, й інші особи, які перебувають на
території нашої держави, юридичні особи, які ведуть бізнес у нашій країні, інвестори,
готові вкладати гроші в розбудову України, повинні мати впевненість та справедливі
очікування щодо захисту їхніх прав, бізнесу, ресурсів від будь-яких посягань та
свавілля.
Відтак ми маємо можливість, не чекаючи нової мапи судів (яка покращить
використання суддівського ресурсу та частково вирішить проблему навантаження на
суддів), не чекаючи завершення розпочатих та проведення нових конкурсів на посаду

судді (що потребує певного часу для відбору найбільш мотивованих, добросовісних та
професійних кадрів, організації їхнього навчання), а покращувати здійснення судового
розгляду засобами, які існують на цей час, зокрема шляхом переходу на одноособовий
розгляд кримінальних справ у судах першої інстанції.
Про суддівські кадри
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на посаду судді
може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший
шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності
у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним, володіє
українською мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі
стандартів державної мови. Згідно зі ст. 57 зазначеного закону, особа, призначена на
посаду, набуває повноважень судді після складення присяги, якою вона присягає
Українському народові об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно,
справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись
принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно й сумлінно
здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді, дотримуватися етичних
принципів і правил поведінки, не вчиняти дій, що порочать звання судді або
підривають авторитет правосуддя.
Відповідно до вищезазначених умов закону до посади судді встановлюються високі
вимоги, тож суспільство має справедливе очікування забезпечення цими особами
дотримання всіх конвенційних прав громадян та положень матеріального і
процесуального права України, зокрема й при одноособовому розгляді кримінальних
проваджень.
Уже найближчим часом (як ми сподіваємося) запрацює дисциплінарна процедура
щодо суддів (яка має встановити необхідний баланс між можливістю сумлінними
учасниками судових процесів притягнути, за наявності відповідних порушень, суддів
до дисциплінарної відповідальності, та неможливістю впливу на суддю в такий спосіб
та забезпечення незалежності суддів від будь-якого впливу). Це надасть можливість
суспільству виявляти та усувати від посад тих, хто не відповідає високим заявленим
критеріям професії судді.
Процесуальними нормами, КПК зокрема, передбачена можливість апеляційного та
касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції у випадку винесення
його з порушенням норм матеріального та/або процесуального права.
Відтак, як на мій погляд, законодавство України має на сьогодні всі «точки
контролю» для запровадження процедури одноособового розгляду кримінальних
справ судами першої інстанції, а всі означені вище запобіжники є гарантією прийняття
законного та обґрунтованого рішення суддею одноособово. Таким чином, країна на
сьогодні має реальну можливість швидко оптимізувати строк розгляду кримінальних
справ у судах першої інстанції, прискорити забезпечення отримання учасниками
захисту їхніх прав, що має сприяти відновленню довіри громадян до судової системи
загалом та покращення її загального іміджу в очах суспільства.