Показуха газових справ

Найцікавіші викриття можновладців ще попереду

16 березня Комінтернівський районний суд Харкова ухвалив обвинувальний вирок у справі чергового пособника злочинної організації Сергія Курченка. За великим рахунком особистий вклад засудженого в її діяльність був мізерним, а тому й призначене йому покарання досить незначне — три роки умовного позбавлення волі з випробувальним строком в один рік. Проте цей вердикт змушує подивитися тверезим поглядом на результати «бурхливої» діяльності вітчизняних правоохоронних органів у газовій сфері.

Спадщина Курченка

Мотивувальна частина даного вироку має досить багатообіцяючий початок, оскільки в ньому розповідається про те, що в березні 2010 року Віктор Янукович організував та очолив злочинну організацію з метою вчинення особливо тяжких злочинів проти державної власності, для чого призначив на найбільш важливі посади у вищих органах державної влади відповідних людей, створивши таким чином систему управління державою, в якій він особисто та інші керівники злочинної організації мали вплив на прийняття всіх основоположних рішень стосовно діяльності вищих органів державної влади і правоохоронної системи. Очевидно в кабінетах Генральної прокуратури не один день придумували як написати це речення і в результаті воно вийшло настільки вдалим, що тепер кочує з одного обвинувального вироку в другий у справах, які стосуються «шнурків» Курченка.

Про нього ж самого сказано, що він особисто вибудував структуру підконтрольного йому окремого підрозділу злочинної організації під назвою Східно-Європейська паливно-енергетична компанія. Що ж стосується конкретної частини, то вона менш пафосна, зате більш змістовна, і з неї можна дізнатися, що Курченко, за версією слідства, в період з березня 2010 р. по лютий 2014 р. накоїв лиха у восьми основних епізодах, пов’язаних із кримінальними правопорушеннями, вчиненими в паливно-енергетичному комплексі та банківській сфері. Їх варто перелічити поіменно.

Перший – незаконне заволодіння скрапленим газом, видобутим Публічними акціонерними товариствами «Укр-газвидобування» і «Укрнафта», вартість якого становить 2,2 млрд грн. Очевидно йдеться про паливо, яке на папері було продане за пільговими цінами мешканцям села та сільськогосподарським виробникам, хоча насправді було реалізоване за ринковими цінами приватним автозаправкам (докладніше в № 6 ЮВУ за 2017 рік).

Другий – незаконне заволодіння коштами НАК «Нафтогаз України», якій на папері було поставлено партію нафтопродуктів на суму 450 млн грн, хоча насправді не поставлялося нічого, зате гроші отримано в повному обсязі.

Третій – незаконне заволодіння коштами того ж самого «Нафтогазу», але вже в сумі 5 млрд грн (620 млн $), шляхом укладення підроблених договорів придбання двох самопідйомних бурових установок.

Четвертий – незаконне заволодіння коштами Національного банку України в сумі 787 млн грн, наданих під виглядом стабілізаційного кредиту, виданого підконтрольному Курченкові «Реал Банку».

П’ятий – незаконне заволодіння коштами вкладників іншої підконтрольної Курченку фінустанови – «Брокбізнесбанку» на суму 1436 млн грн, які були видані у вигляді кредитів різним фіктивним, але разом із тим теж підконтрольним зловмиснику підприємствам. Про цей епізод за участю молодої співробітниці банку докладно розповідалося в № 9 нашої газети за 2017 рік.

Шостий – незаконне заволодіння коштами тих же вкладників того ж банку на суму 837 млн грн шляхом протиправного надання «Брокбізнесбанком» міжбанківського кредиту «Реал Банку» та незаконного розміщення коштів на його кореспондентському рахунку.

Фабули наступних двох епізодів, напевне, зрозуміють лише фахівці з фінансової справи, але ми сподіваємося, що частина читачів загориться бажанням розібратися в ситуації.

Отже, сьомий епізод – незаконне заволодіння коштами Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» на суму 2 млрд грн. шляхом укладення удаваних договорів купівлі-продажу облігацій внутрішньої державної позики між «Брокбізнесбанком» і цим фондом, а також договорів прямого РЕПО з Національним банком України.

Ну й нарешті, восьмий – незаконне заволодіння коштами державного «Укргазбанку» на суму 500 млн грн шляхом укладення удаваних договорів купівлі-продажу облігацій Державної іпотечної установи між вищеназваним банком і вищеназваною установою. В даному випадку взагалі незрозуміло, при чому тут Курченко, але якщо Генпрокуратура висунула обвинувачення, нехай сама його й доводить.

Тисячодоларовий «олігарх»

Із цього розлогого переліку безпосереднє відношення до чоловіка, засудженого Комінтернівським судом, має лише другий епізод. В липні 2013 р. одна з підручних Курченка запропонувала йому 1000 доларів США за те, що він оформить на своє ім’я таке собі ТОВ «Газ Україна 2020», яке існувало лише на папері. Тобто «на папері» стане його засновником, власником і директором. Але з умовою, що всі одержані в податкових і реєстраційних органах документи, а також ключі електронного підпису до прог-рами «Клієнт-банк», передасть у подальшому цій жінці, після чого забуде про, нібито, очолюване ним підприємство. Чоловік, спокусившись на дармовий заробіток, легковажно погодився й зробив усе, що від нього просили, за що й одержав свій гонорар. А підручні Курченка, користуючись одержаними від нього документами, провернули аферу викрадення з бюджету НАК «Нафтогаз України» 450 мільйонів гривень. На папері все виглядало так, ніби ТОВ «Газ Україна 2010» поставило державній компанії партію нафтопродуктів, які тепер належать «Нафтогазу», але зберігаються на різних нафтобазах у різних областях України, з якими в поставщика укладені договори зберігання. Зрозуміло, що насправді нафтопродукти були віртуальними, зате одержані зловмисниками гроші – реальними.

Підсудному за це було інкриміновано сприяння учасникам злочинної організації (ст. 256 ККУ) та фіктивне підприємництво (ст. 205 ККУ). Цікаво, що кримінальне провадження стосовно газових махінацій Курченка було відкрите одразу ж після перемоги Революції Гідності – в березні 2014 р., але відомості про саме цей епізод занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 17 листопада 2016 р., а вже 1 лютого між підсудним і заступником Генерального прокурора України Юрієм Столярчуком було укладено угоду про визнан-ня винуватості, відповідно до якої сторони погодились на покарання за частиною 1 ст. 256 ККУ – три роки позбавлення волі, за частиною 2 ст. 205 ККУ – штраф 34 тисячі гривень. Разом, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вийшло три роки без штрафу й умовно. Суд угоду затвердив.

У цій історії найбільш смішним видається такий момент. Підсудний надав для проведення афери свої документи й одержав за це нехай м’яке, але все ж таки покарання. Курченко, за версією слідства, нібито, загріб у кишеню 450 мільйонів і нині перебуває в розшуку. А от що сталося з тодішнім головою НАК «Нафтогаз Україна» Євгеном Бакуліним, без участі якого всі хитрі схеми Курченка не варті виїденого яйця? А цього пана спіткала неймовірно «зла» доля – він у 2014 р. був обраний народним депутатом і нині «важко» працює на посаді голови підкомітету з питань відпочинку та оздоровлення дітей комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму. Це, напевне, настільки важка ділянка роботи в галузі державного будівництва, що Генеральна прокуратура навіть не наважується потурбувати його такими нікчемними справами, як притягнення до кримінальної відповідальності за розтрату державних мільярдів чи, принаймні, за службову недбалість.

Це, напевне, тому, що в ГПУ є більш важливі справи. В текс-ті вироку було написано, що по восьми перелічених епізодах злочинної діяльності Курченка було створено чи придбано близько чотирьохсот фіктивних товариств з обмеженою відповідальністю, оформлених на підставних осіб. І всіх цих чотири сотні осіб треба притягти до кримінальної відповідальності, довести їхні справи до суду й добитися ухвалення їм обвинувального вироку, тож органам прокуратури вистачає роботи й без Бакуліна.

Онищенко – це Курченко для НАБУ

Уся ця історія яскраво свідчить про те, що насправді жодної боротьби з корупцією в України не ведеться, але точиться натомість гостра конкурентна боротьба за контроль над фінансовими потоками, в ході якої потрапляють під жорна навіть такі персони, як голова Державної фіскальної служби Роман Насіров. Його, до речі, взяли в «розробку» по справі про дуже схожі газові схеми, які пов’язують із клоном Курченка на прізвище Олександр Онищенко. Їхня сутність нехитра: ще в епохи Кучми та Ющенка державна компанія «Укргазвидобування» (нині ПАТ, власником 100 відсотків акцій якого є держава) уклала з низкою товариств з обмеженою відповідальністю договори про спільну діяльність, смисл яких полягав у тому, що державна компанія робить вклад у вигляді видобутого нею газу, а приватна фірма робить вклад у вигляді послуг по його реалізації, отримання доходу і сплати податків. Ну а прибутки – навпіл. Причому в договорі було прописано, що ТОВ зобов’язане продавати газ виключно на біржових аукціонах і за максимальною ціною. А на підтвердження тому, що реа-лізація була здійснена саме таким чином, фірма повинна надавати держкомпанії належним чином завірені копії аукціонних свідоцтв.

Це так написано в договорі, насправді ж чиновники «Укргазвидобування» на папері продавали газ за заниженою ціною фіктивним підставним фірмам, а на ділі штовхали його підприємствам реального сектора економіки за реальними ринковими цінами. А для того, аби все виглядало так, як написано в договорі, на папері було створено низку фіктивних універсальних бірж, які видавали фіктивні аукціонні свідоцтва. В результаті держава в особі ПАТ «Укргазвидобування» одержувала копійки, а зловмисники, за підрахунками детективів НАБУ, протягом трьох років – із січня 2013 по січень 2016 рр. поклали до кишені близько трьох мільярдів гривень.

Але, знову ж таки, найсмішніший момент полягає в тому, що Національне антикорупційне бюро в червні минулого року ретельно взялося громити саме підставні фірми, через яких розкрадалися гроші, особливо смакуючи той факт, що контроль над ними здійснював народний депутат О. Онищенко. А ось про чиновників ПАТ «Укргазвидобування», без сприяння яких Онищенко разом зі своїми схемами – нуль без палички, ані чичирк. І лише в січні вже нинішнього року були затримані й повідомлені про підозру двоє колишніх заступників голови правління цього ПАТ і начальник одного з його управлінь. Хоча за великим рахунком затримувати за ці схеми слід було всіх голів НАК «Наф-тогаз Україна», до структури якої входить «Укргазвидобування», і всіх прем’єр-міністрів, які очолювали уряд із січня 2013-го по січень 2016-го. Проте найцікавіше ще попереду. Те, що в цій рубці полетіла така «тріска», як Насіров, свідчить про те, що фінансові потоки мілішають, конкурентна боротьба за них стає все жорсткішою, тож на плаху невдовзі потраплять вельми колоритні персони.