admin
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від 26.07.2016 справа №910/8622/16
За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі
1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
2) Державного концерну “Ядерне паливо” до Всеукраїнської громадської організації “Український союз промисловців і підприємців” про усунення перешкод у користуванні майном.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та 2) Державного концерну “Ядерне паливо” звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації “Український союз промисловців і підприємців” про усунення перешкод у користуванні майном.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач займає приміщення за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 34, без достатньої правової підстави. Договір оренди вказаного приміщення не укладався, в зв’язку з чим прокурор просить, посилаючись на ст.. 316,319, 391 ЦК України, зобов’язати відповідача усунути перешкоди у користуванні об’єктами нерухомого майна, шляхом їх звільнення.
Ухвалою від 12.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.05.2016 р.
24.05.16р. через відділ діловодства суду позивачем 2 подано додаткові пояснення.
25.05.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справу.
31.05.16р. через відділ діловодства суду позивачем 1 подано пояснення по суті позовних вимог.
31.05.16р. через відділ діловодства суду прокурором подано пояснення по суті позовних вимог.
Судове засідання 31.05.2016 р. не відбулося.
Наступне судове засідання було призначено на 14.06.2016 р.
Судове засідання 14.06.2016 р. не відбулося.
15.06.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи. Наступне судове засідання було призначено на 05.07.2016 р.
04.07.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.
В судовому засіданні 05.07.16р. оголошено перерву до 26.07.16р.
18.07.16р. через відділ діловодства суду відповідачем подано письмові пояснення.
26.07.16р. через відділ діловодства суду прокурором подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України, якою позовні вимоги викладено у наступній редакції: зобов’язати Всеукраїнську громадську організацію «Український сої промисловців і підприємців» (вул. Хрещатик, 34, м. Київ, 01001, ю СДРІІОУ 00036897) усунути перешкоди в користуванні об’єктам нерухомого майна розміщеного на 3, 7 поверхах адміністративної будівлі загальною корисною площею 870,80 кв.м., що розташована за адресою вул. Хрещатик, 34, м. Київ, шляхом їх звільнення. Вказана заява приймається судом до розгляду.
В судовому засіданні 26.07.16 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Позовні вимоги мотивовані тим, позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач займає приміщення за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 34, без достатньої правової підстави. Договір оренди вказаного приміщення не укладався, в зв’язку з чим прокурор просить, посилаючись на ст.. 316,319, 391 ЦК України, зобов’язати відповідача усунути перешкоди у користуванні об’єктами нерухомого майна, шляхом їх звільнення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 р. №581-р затверджено, що Міністерство енергетики надасть у користування Всеукраїнській громадській організації “Український союз промисловців і підприємців” (надалі – відповідач ) приміщення третього і сьомого поверхів у будинку по вул. Хрещатик, 34 в м. Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов’язаних з утриманням займаних приміщень.
Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 р. №581-р адміністративний будинок по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві було передано в оперативне управління Міністерству енергетики України.
В матеріалах справи відсутні розпорядження, щодо скасування зазначеного вище Розпорядження Кабінету Міністрів України.
Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. №174-р адміністративний будинок по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві було передано в оперативне управління Міністерству палива та енергетики України. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Також, до підстав виникнення цивільних прав і обов’язків, згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України віднесено й акти органів державної влади. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 р. №581-р є актом органу державної влади.
Ця норма була закріплена і у ст. 4 діючого на момент прийняття Розпорядження №581-р Цивільного кодексу Української PCP.
За ст. 116 Конституції України управління об’єктами державної власності відповідно до закону здійснює Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України).
Статтею 117 Конституції України також передбачено, що постанови і розпорядження, видані Кабінетом Міністрів України в межах своєї компетенції, є обов’язковими до виконання.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 р. № 581-р є чинним, а отже і є обов’язковим для виконання.
Окрім того, у главі 27 Цивільного кодексу Української PCP, який діяв на час прийняття Розпорядження №581-р, закріплювалося поняття «договору безоплатного користування майном», згідно з яким і укладалися відповідні договори.
Окрім того, у ст. 141 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року зазначено, до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб’єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду для використання його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об’єктів права власності Українського народу, зазначених у частині першій статті 148 цього Кодексу.
Управління об’єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади.
У випадках, передбачених законом, управління державним майном здійснюють також інші суб’єкти.» Отже, Господарський кодекс України визначає можливість передачі державного майна як у оренду так і у безоплатне користування.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що безпідставними є твердження Позивача про те, що відповідач безпідставно та протиправно займає приміщення розташовані на третьому та сьомому поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, адже законною підставою для розташування відповідачем є вказане розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 р. №581-р.
Між теперішнім балансоутримувачем адміністративної будівлі за адресою вул. Хрещатик, 34 Державним концерном «Ядерне паливо» та відповідачем, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №581-р від 16.10.1997 р., укладалися договори на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, що надається у користування, та надання комунальних послуг Користувачу адміністративного будинку за адресою м. Київ вул. Хрещатик, 34.
Отже, починаючи з 1997 року та до 2014 року ані Міністерство, як орган який здійснює оперативне управління адміністративною будівлею, ані інші балансоутримувачі, які знаходяться у відомстві Міністерства, не висували до відповідачемжодних претензій щодо користування ним приміщаннями, укладали з відповідачем договори на відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням приміщень, та не вважали, що таким користуванням порушуються їх права.
Правом власності згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ч.ч.1-4 ст.41 Конституції України, ст.321 Цивільного кодексу України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Приймаючи до уваги встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 29.07.16 р.
Суддя
Коментарі
Loading…