Судді ВС виступили спікерами на юридичному форумі щодо захисту прав ВПО

Про помилки в оформленні касаційних скарг та оскарження до Верховного Суду рішень у малозначних справах, доречність посилання в позовах і рішеннях на практику ЄСПЛ, розслідування воєнних злочинів і переслідування за колабораційну діяльність, а також про тенденції у кредитних спорах із внутрішньо переміщеними особами (ВПО) говорили суддя Великої Палати Верховного Суду Сергій Мартєв, суддя ВС у Касаційному цивільному суді Дмитро Гудима і суддя ВС у Касаційному кримінальному суді Аркадій Бущенко під час юридичного форуму «Правовий захист ВПО: від реагування до стійкості».

Дмитро Гудима розповів про деякі проблеми, пов’язані з оформленням касаційних скарг і застосуванням касаційних фільтрів у цивільному судочинстві.

Зокрема, касаційна скарга має бути підписана учасником справи чи його представником. Суддя навів ухвалу Великої Палати ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23, в якій зроблено висновок про те, що підпис скаржника має бути розташований після основного тексту документа для підтвердження дійсного волевиявлення особи та згоди з його змістом, а не на початку документа перед текстом.

Доповідач детально зупинився на особливостях підтвердження повноважень представника учасника справи. Він звернув увагу адвокатів на те, що ордер має бути оформлений не довільно, а відповідно до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41. Наголосив також на суттєвих змінах до цього Положення, внесених у червні 2024 року. Як зазначив суддя, приблизно одна з 20 касаційних скарг у його провадженні повертається заявникові через відсутність належно оформленого ордера представника, і це значна кількість.

Дмитро Гудима зауважив, що в електронному кабінеті в адвокатів є опція з генерування ордерів, але вона тестова і не відповідає окремим вимогам згаданого Положення (підсистема «Електронний суд» поки що не синхронізована з Єдиним реєстром адвокатів України).

Щодо можливості подання документів в електронній формі суддя сказав, що адвокати зобов’язані зареєструвати електронний кабінет і подавати електронні документи саме через цей кабінет. Особи, які не зобов’язані реєструвати електронний кабінет, можуть подавати підписані ЕЦП документи на офіційну електронну адресу суду (див. пункти 8.7, 8.8, 8.9, 12.1–12.3 постанови Великої Палати ВС від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22).

Доповідач зазначив, що інколи адвокати подають паралельно одну й ту саму касаційну скаргу в паперовому та електронному вигляді, і попросив їх цього не робити. Кожна скарга реєструється окремо, на кожну з них потрібно реагувати. Можливими є певні труднощі, зокрема стосовно з’ясування відмінностей у текстах поданих скарг. Відповідно до ЦПК України, якщо заявник звернувся до суду в електронній формі, надалі комунікація відбувається саме в такий спосіб.

На думку судді, реагувати на недоліки касаційної скарги після її надходження міг би працівник апарату суду, зокрема консультант, у листуванні зі скаржником. А суддя мав би долучатися на етапі вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Тоді ж, за необхідності, він міг би відреагувати на ті недоліки, які працівник апарату суду не виявив. Робота з підготовки касаційних скарг до розгляду є частково технічною та займає багато часу.

Дмитро Гудима звернув увагу на підстави касаційного оскарження судових рішень. Найпоширенішим є п. 1 ч. 2 ст. 389 ЦПК України (апеляційний суд не застосував сформульований у подібних правовідносинах висновок ВС). Ключовим тут є встановлення подібності спірних відносин за змістом, а за необхідності – також за суб’єктами та об’єктами правовідносин (див. пункти 25–32, 38–39 постанови Великої Палати ВС від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19). Проблема в тому, що скаржники здебільшого не обґрунтовують таку подібність, часто наводять вирвані з контексту цитати з рішень ВС.

Посилаючись на таку підставу, як необхідність відступлення від раніше сформульованого висновку Верховного Суду щодо застосування норм права (п. 2 ч. 2 ст. 389 ЦПК України), треба мотивувати, у чому полягає помилковість такого висновку та який негативний ефект має відповідне тлумачення судом норми права. Здебільшого в касаційних скаргах, у яких є вказівка на відповідний пункт, такого обґрунтування немає.

Часто скаржники, особливо ті, які не мають юридичної освіти і звертаються до суду без представника, стверджують про відсутність висновку ВС щодо застосування норм права у певних правовідносинах (п. 3 ч. 2 ст. 389 ЦПК України). Дмитро Гудима наголосив, що сьогодні знайти сегмент правовідносин, щодо яких взагалі немає висновку ВС, досить складно. Тому ця підстава касаційного оскарження в найбільш поширених категоріях справ навряд чи буде ефективною для скаржника.

Також суддя приділив увагу розгляду касаційним судом малозначних справ. Він зазначив, що ВС відкриває провадження в таких справах у передбачених законом випадках (п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України). Зокрема, якщо скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. Ця підстава вимагає від скаржника дослідження в Єдиному державному реєстрі судових рішень і обґрунтування в касаційній скарзі відмінностей у підходах, наприклад, судів апеляційної інстанції до вирішення певного питання права.

Ще одна підстава, за якої можливий касаційний перегляд у малозначній справі, – справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для її учасника. Дмитро Гудима акцентував, що винятковість справи для заявника необхідно обґрунтовувати, а не лише стверджувати про неї. Зокрема, потрібно пояснити та підтвердити, чого саме позбудеться заявник внаслідок дії судового рішення, яке, на його думку, суперечить нормам права, наприклад єдиного житла, що можна підтвердити документально. Стосовно суспільного інтересу, то треба довести, що до справи прикута увага громадськості (можна, наприклад, навести публікації в медіа щодо конкретної справи) і що такий інтерес значний. Однак здебільшого доказів існування цього інтересу заявники не надають.

Суддя звернув увагу на різницю між доказами щодо предмета спору (які не можна подавати до касаційного суду) і тими, що підтверджують виняткове значення справи для заявника (вони не стосуються предмета доказування). Зазначив, що, на його думку, було б доцільно надати Верховному Суду повноваження самостійно реагувати на суперечливу судову практику в малозначних спорах, визнаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, навіть коли заявник цю підставу не обґрунтував, тоді як доведення критерію виняткового значення справи для заявника має бути покладено виключно на останнього.

Презентація Дмитра Гудими – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_kas_skar_kas_filtr.pdf.

Сергій Мартєв і Аркадій Бущенко взяли участь у панельній дискусії «Судовий захист прав ВПО».

Зокрема, відповідаючи на запитання про якість використання адвокатами і суддями практики Європейського суду з прав людини, Аркадій Бущенко зазначив, що застосувати практику ЄСПЛ доречно досить непросто. Він зауважив, що часто використані цитати з рішень Суду насправді не мають стосунку до питання, яке розглядається в конкретній справі. По-перше, складно проаналізувати, чого саме стосується той чи інший фрагмент рішення ЄСПЛ, по-друге, часто цитати беруть навіть не безпосередньо з рішень Суду, а копіюють з інтернету без будь-якої прив’язки до конкретної ситуації. Такі цитати лише переобтяжують позовну заяву чи судове рішення. Доречно цитувати рішення ЄСПЛ тільки тоді, коли певна проблема не врегульована в законодавстві України або якщо адвокат чи суддя вважає, що певні законодавчі норми суперечать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, або відповідний висновок необхідний для того, щоб правильно витлумачити певне положення та узгодити його з вимогами Конвенції.

Сергій Мартєв зазначив, що для складання позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги або судового рішення треба спочатку встановити зміст правовідносин, потім навести норми права і далі – вказати правильне їх застосування. Коли наводяться норми права, постає запитання, які інструменти застосувати. Можна застосовувати прямі норми права; правові позиції ВС (яким чином інтерпретуються норми); принципи Конвенції (якщо попередніх двох інструментів недостатньо). Від використання в процесуальних документах нерелевантної практики ЄСПЛ страждає той, хто їх складав, оскільки, якщо, наприклад, судове рішення буде переобтяжено зайвими цитатами, сторонам у справі можуть знадобитися додаткові послуги адвоката, який би розтлумачив зміст такого рішення.

Суддя підтвердив думку, що висновки ЄСПЛ слід застосовувати: а) там, де відносини не врегульовані законодавством України; б) там, де регулювання на європейському рівні відрізняється від регулювання в нашому законодавстві.

Стосовно ролі українських судів і Міжнародного кримінального суду у притягненні до відповідальності воєнних злочинців Аркадій Бущенко наголосив на вирішальній ролі національних судів у цьому питанні. Він звернув увагу, що хоча Україна ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду 21 серпня 2024 року, вона визнала юрисдикцію МКС ще у 2014 році.

МКС – дуже важлива інституція. Він має повноваження, яких не мають національні суди, зокрема може не зважати на імунітет вищих посадових осіб. Але цей суд не буде розглядати справи щодо рядових російських військових, які вчиняють злочини. Майже 100 % таких справ будуть розглядатися на національному рівні. Українські суди стикатимуться з багатьма проблемами при розгляді таких справ, як-от імунітет комбатантів тощо. Доповідач акцентував, що оскільки Україна позиціонує себе як демократична держава, яка керується верховенством права, наші суди мають утриматися від наслідування прикладу рф, де наших військовополонених (комбатантів) засуджують за кримінальні злочини.

Також Аркадій Бущенко зауважив, що справи про воєнні злочини, як правило, розглядаються in absentia (за відсутності обвинуваченого). Саме по собі це не є порушенням права на справедливий розгляд справи судом, але тут постають різні ризики. По-перше, суд може не встановити всіх обставин справи: наприклад, не з’ясувати певних обставин, які можуть виправдовувати обвинуваченого або пом’якшувати його відповідальність. Тому в таких справах дуже важлива роль захисника, який представляє обвинуваченого та має віддано працювати на його користь, щоб забезпечити дотримання стандартів справедливого суду. По-друге, ст. 6 Конвенції передбачає, що якщо справу розглянули in absentia, то засуджена особа має право на перегляд такого рішення. Натомість наше законодавство такої опції не передбачає.

Сергій Мартєв зосередився і на тенденціях у кредитних спорах із внутрішньо переміщеними особами. Він зазначив, що кредит під час війни – це подвійна трагедія для позичальника. Водночас, за словами судді, ВС із 2021 року розглянув лише шість справ (в одній із них порушене процесуальне питання), які стосуються кредитів ВПО. Відповідно, і в судах першої та апеляційної інстанцій таких справ незначна кількість. Це свідчить про те, що зміни до законодавства, які надають певні пільги ВПО в кредитних відносинах, не набули широкого застосування.

Доповідач вважає, що причиною цього може бути, по-перше, те, що в людей, які вимушено покинули свої домівки, питання вирішення кредитних відносин – не найголовніше. По-друге, існує брак належної юридичної допомоги, наприклад недостатньо роз’яснень про додаткові права ВПО у відповідних правовідносинах.

Водночас, як правило, кредитори не зацікавлені в тому, щоб зазначати соціальний статус таких боржників у позовній заяві. Тому, якщо сам відповідач або його адвокат не обґрунтує звільнення боржника як ВПО від штрафів, пені, а в певних випадках і від тіла кредиту (коли іпотечне майно залишилося на ТОТ або знищене тощо), то суд не буде розглядати відповідні обставини. Коли про такі обставини буде вказано лише в касаційній скарзі, ВС не візьме їх до уваги, бо вони не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій. Сергій Мартєв закликав правників сприяти обізнаності ВПО про їхні права і допомагати їх відстоювати в судах.

Форум організовано БФ «Право на захист» у рамках проєкту «Адвокація, захист та правова допомога внутрішньо переміщеним особам» за підтримки Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.

Джерело:

https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1690032/