Чи стане Гройсман Володимиром-державником?

За всю свою історію (з Київською Руссю включно) Україна дала людству лише декількох героїв на ім’я Володимир, як то Володимир Хреститель та Володимир Мономах. Для такої держави, як наша, це явно маловато. І не дивно, що не виявилося більше великих подвижників, адже практично всі князі здебільшого воювали–ворогували–обкрадали народ, чим підривали могутність і життєздатність Русі-держави — що ж тут героїчного?

Скільки років минуло відтоді — не суть важливо. В Україні сьогодні є багато героїв, враховуючи тих, хто справді самовіддано захищав нашу землю в роки останньої світової війни і хто захищає її зараз під час АТО. Не вистачає нам героїв-державників, бо більшість із них гризуться поміж собою за владу, розхитуючи тим самим державу, створюючи аргументи для оцінок на кшталт про зовнішнє управління.

Якщо вдатися до термінології аналітиків цивілізації, то історія української цивілізації поширюється приблизно на 800 поколінь, якщо вважати тривалість життя одного покоління за 60 років. Не менше 600 поколінь наших предків жили в печерах, користувалися кам’яними знаряддями та грілися біля багать. Лише близько 100 поколінь користується писемністю. Всього лише три покоління використовують силу пари. Й лише два покоління людей освоїли електрику як джерело світла, тепла та енергії. Менше двох поколінь живе у вік радіо й телебачення, авіації й автомобілізації планети. Лише одне покоління живе в час інтернету та цифрових технологій, науки управління. Але саме дані відкриття істотно змінили наше життя. Проте, це ані трохи не змінило нашої людської ментальності й не позбавило нас тих вад, що переслідують суспільство чи не з доісторичних часів. Вміючи стрімко пересуватися по поверхні планети майже поза залежністю від просторів і часу, людина лишається абсолютно залежною від рівня культури (вважайте безкультур’я), соціального середовища й жаги влади… Виходить, Київська Русь в історичному часі не така й далека від нас.

Пам’ятаємо й практично все повторюємо сьогодні — нові старі й живучі чвари – розбрати. Нові князі традиційно обіцяють народу райське життя, за умови, звичайно, що ми їх оберемо. Ми їм допомагаємо дістатися влади, а вони нам обіцяють. І все крутиться як у зачарованому колі. Й кінця-краю цьому не видно.

Останні події з призначенням урядової команди і глави уряду, на жаль, є черговим прикладом цього. Добре хоча б, що двомісячна урядова криза в Україні, здається, розв’язана. Але не очевидно, що новий уряд зможе працювати ефективно, розблокувати західну фінансову допомогу, налагодити необхідні умови для запуску економіки та захисту товаровиробника. Призначення новим прем’єром людини, яка не має зовнішньополітичного досвіду, не знає іноземної мови, не вміє працювати з міжнародними фінансовими організаціями, означатиме лише одне: Президент перебирає повний контроль над урядом, звужує свою базу соціально-політичної підтримки. Безумовно, що екс-голова уряду Арсеній Яценюк був сильним і яскравим прем’єр-міністром, що б там про нього не говорили. Його вміння й інтелект – беззаперечні. Майже всі суттєві реформи, які Україна здійснила чи започаткувала в 2015 році, були твердо ним підтримані. Серед найбільших мінусів цього урядовця те, що його пов’язували з певними олігархами, а ще закидали корупційні оборудки (хоча це й не доведено).

Так чи інакше зміна уряду відбулася. Плюсом тут є те, що прихована боротьба між Президентом і Прем’єр-міністром припиниться, але водночас зникає й баланс влади. Скоріше за все новий глава Кабміну буде більш поміркованим, менш реформаторським, приземленим. Його уряд навряд чи зможе (й чи захоче) виконувати умови МВФ. Пам’ятаємо, що попередній склад КМУ зобов’язався вчергове підвищити тарифи на газ для населення, але тактично відмовився зробити це. Сам В. Гройсман свого часу був також проти податкової реформи й відклав ухвалення бюджету на 2016 рік, чим протиставив себе МВФ.

У перспективі ситуація виглядає так: Президент повністю контролюватиме уряд, водночас він нестиме повну відповідальність за дії нового КМУ й уже не зможе нікого звинуватити в провалі тих же реформ. Як написала днями газета Financial Times: «Петро Порошенко стає у фокусі розчарування українців». Та все ж хочеться сподіватися на краще, на те, що все в Україні буде добре й ми зуміємо реалізувати всі розпочаті й ще не розпочаті реформи, а українці вийдуть із бідності. На черзі завдання для урядової команди, які вже кваліфікували як «найшвидше створення прозорих, зрозумілих правил, які дозволяють полегшити ведення бізнесу, залучити нові інвестиції та сприяти відродженню національної економіки». Про це заявив Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман, відкриваючи переговори урядових делегацій України та Королівства Данія за участю Прем’єр-міністра Королівства Данія Ларса Расмуссена у вівторок, 19 квітня. За його словами, серед конкретних заходів, які дозволять полегшити ведення бізнесу в Україні та які необхідно здійснити, – «реформа податкового законодавства, подолання корупції на митниці, врегулювання діяльності контролюючих організацій. Так, впровадження електронної системи управління ризиками на митниці забезпечить рівний підхід до проходження митних процедур і додаткові резерви до держбюджету. Таку реформу буде запропоновано в найближчий місяць. Ми зацікавлені в абсолютній прозорості чинної влади й будемо направляти на це свої зусилля. Найголовніше, ми повинні дуже системно подолати всі наявні перешкоди, якої б сфери діяльності це не стосувалося. Ми націлені саме на такий підхід», – запевнив Володимир Гройсман.

Судячи по цих перших заявах, великим із державником він себе не асоціює. Але як досвідчений господарник, який, ймовірно, й потрібен країні, він визначає чіткі пріоритети діяльності уряду в розвитку національної економіки і, зокрема, сільського господарства, підвищення енергоефективності, відновлення економічного зростання. Це не так уже й багато, але step by step to your happiness… Можливо, й іноземну мову вивчимо усі разом із новим прем’єром.

Тож зичимо Володимиру Гройсману успіхів.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ