Ковальський Віктор
14 листопада виповнюється 190 років з дня смерті Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля — одного зі стовпів західноєвропейської філософії, який для багатьох став уособленням філософії як такої і її складного розуміння простий людині. До роковин смерті авторка Анастасія Ларіна перечитала праці Гегеля і обрала 20 суджень, які доводять, що за бажання зрозуміти Гегеля може будь-хто.
1
Окрема людина може скільки йому завгодно пишатися, але все-таки не може насправді вийти за межі свого часу, так само, як вона не може вискочити зі своєї шкіри.
«Лекції з історії філософії»
2
Мова – напрочуд сильний засіб, але потрібно мати багато розуму, щоб користуватися ним.
«Лекції з історії філософії»
3
Справжня сутність любові полягає в тому, щоб відмовитися від свідомості самого себе, забути себе в іншому «я» і, однак, у цьому ж зникненні та забутті вперше можливо віднайти самого себе і опанувати себе.
«Лекції з естетики»
4
Щастя є лише представлена, узагальнена абстрактність змісту, яка ще має виникнути або бути.
“Філософія духу”
5
Лише ризиком життя підтверджується свобода.
“Феноменологія духу”
6
Мистецтво пом’якшує серйозність обставин і складний хід дійсного життя, воно розганяє нудьгу нашого дозвільного годинника, і навіть там, де не може бути нічого доброго, воно, принаймні, стає на місце зла, а це ж краще, ніж саме зло.
«Лекції з естетики»
7
Логіка приносить користь тим, хто нею займається, оскільки вона певною мірою розвиває розум, допомагає йому, таким чином, досягти інших цілей. Розвиток розуму за допомогою вивчення логіки полягає в тому, що він набуває звички до мислення, а також у тому, що голова, що займається логікою, наповнюється думками, і саме думками як такими.
“Наука логіки”
8
Розум панує у світі.
«Лекції з історії філософії»
9
Розсіяності протистоїть до всього безглуздість, що проявляє інтерес всього. Вона виникає з нездатності людини фіксувати свою увагу на чомусь певному і полягає у хворобі блукання від одного предмета до іншого. Здебільшого це зло невиліковне. Дурні цього роду найбільш обтяжливі.
“Філософія духу”
10
Хто мислить абстрактно? — Неосвічена людина, а зовсім не просвітлена. У пристойному суспільстві не мислять абстрактно тому, що це надто просто, надто неблагородно, і зовсім не з пихатого бажання задирати ніс перед тим, чого самі не вміють робити, а через внутрішній порожнечі цього заняття.
Хто мислить абстрактно?
11
Філософія є об’єктивна наука про істину, наука про її необхідність, пізнання у вигляді понять, а не думка і не тканина павутиння думок.
«Лекції з історії філософії»
12
Якщо істина абстрактна, то вона – не істина. Здоровий людський розум прагне конкретного.
«Лекції з історії філософії»
13
Часто запитують також: чи може бути пізнана істина? — лише для того, щоб знайти виправдання подальшого життя у вульгарності своїх кінцевих цілей. Такій смиренності мала ціна.
“Наука логіки”
14
Істина полягає у злагоді предмета із самим собою, тобто зі своїм поняттям.
“Наука логіки”
15
Рабство в собі і для себе є несправедливисть, тому що сутність людини є свобода.
«Лекції з історії філософії»
16
Нещасна свідомість знаходить себе лише бажаючим і працюючим.
“Феноменологія духу”
17
Те, завдяки чому індивід має значущість і дійсність, є освіченість.
“Феноменологія духу”
18
Де починається тупоумство у сенсі слова, з точністю сказати важко. У маленьких містах, наприклад, можна зустріти людей, які настільки занурені в дуже обмежене коло своїх приватних інтересів і в цій своїй обмеженості почуваються настільки приємно, що подібного роду індивідуумів ми справедливо можемо вважати тупоумними людьми.
“Філософія духу”
19
В якості невизначеної форми тупоумства можна розглядати пересиченість життям, якщо воно не викликане втратою улюблених, гідних поваги осіб і руйнуванням моральних відносин.
«Філософія духу»
20
Нікого не можна вважати щасливим раніше за його смерть.
«Лекції з історії філософії»
Коментарі
Loading…