Соціальний прогрес – місія неможлива без забезпечення прав? Індекс соціального прогресу 2022

 

 

 

Соціальний прогрес – місія неможлива без забезпечення прав? Індекс соціального прогресу 2022

Олена Стойко

Соціальний прогрес не завжди тотожний економічному розвитку і має більш комплексний характер, що не зводиться до показника ВВП на душу населення. За обґрунтування цієї тези взялася і неурядова міжнародна організація зі штаб-квартирою у Вашингтоні – The Social Progress Imperative, яка з 2014 року щорічно публікує Індекс соціального прогресу (Social Progress Index).

Його автори виходять з того, що економічний ріст не повною мірою відображає соціальний розвиток, що призводить до помилок у плануванні державної політики. Зростання доходів зазвичай приносить значні покращення в таких сферах, як доступ до чистої води, санітарії та базової освіти. Але загалом ситуація з особистою безпекою в країнах із середнім рівнем доходу не краща, ніж у країнах із низьким, а подекуди навіть гірша.

Розробники вважають, що Індекс пропонує урядам та бізнесу інструменти для відстеження соціальних та екологічних показників, а також допомагає приймати більш виважені рішення щодо державної політики та інвестицій. Цей Індекс також дозволяє оцінити успіх країни в перетворенні економічного прогресу на покращення умов життя пересічних громадян. Він може слугувати основою для порівняльного аналізу та визначення пріоритетів програми дій, спрямованої на покращення як соціальних, так і економічних показників. Такий Індекс демонструє, наскільки ефективно країна використовує свій рівень економічного розвитку та наявні ресурси для подальшого соціального прогресу. У порівнянні з іншими країнами зі схожим рівнем ВВП на душу населення система показників соціального прогресу може вказувати або на успіхи або на конкретні пріоритетні сфери для втручання з боку держави.

Індекс вимірюється у 169 країнах на основі 12 складових (60 індикаторів): харчування та базова медична допомога, водопостачання та санітарія, житло, особиста безпека, доступ до базових знань, доступ до інформації та комунікацій, здоров’я та добробут, екологія, особисті права, особиста свобода та вибір, включеність та доступ до вищої освіти.

 

Базові людські потреби	Добробут	Можливості
Харчування і базова медична допомога Недоїдання Материнська смертність Дитяча смертність Затримка росту у дітей Смертність від інфекцій Обсяг вживання овочів і фруктів	Доступ до базових знань Відсутність шкільної освіти Охоплення початковою освітою Відвідування середньої школи Гендерна рівність в отриманні середньої освіти Доступ до якісної освіти	Особисті права Політичні права Право на вільні зібрання Свобода віросповідання Доступ до правосуддя Майнові права жінок Свобода слова
Водопостачання і водовідведення Доступ до каналізації Доступ до водопостачання Чиста вода, санітарія та гігієна Задоволеність якістю води	Доступ до інформації та комунікацій Кількість мобільних телефонів Кількість користувачів інтернет Доступ до онлайн урядування Індекс альтернативних джерел інформації	Особиста свобода і вибір Уразлива зайнятість Ранні шлюби Задоволеність потреби в контрацепції Корупція Свобода внутрішнього пресування Безробітна, неосвічена молодь
Житло Доступ до електроенергії Забрудненість повітря дома Доступність житла Використання чистого палива та технології для приготування їжі	Здоров’я і добробут Тривалість життя після 60 Передчасна смертність від неінфекційних хвороб Доступ до базових послуг Доступ до якісної медицини Задоволеність із доступністю якісної медицини	Включеність Ставлення до ЛГБТ Дискримінація та насильство щодо меншин Індекс рівного захисту Індекс рівного доступу Розподіл повноважень за статевою орієнтацією Доступ до публічних послуг, що надаються соціальними групами
Особиста безпека Міжособисте насильство Травматичність на транспорті Політичні вбивства та переслідування Насильство в сім’ї Кількість крадіжок	Екологія Зовнішня забрудненість повітря Вплив свинцю Забрудненість частками Захист видів	Доступ до вищої освіти Тривалість шкільної освіти Жінки з вищою освітою Якість університетів Кількість цитованих наукових документів Академічна свобода

 

У звіті за підсумками 2022 року констатується, що хоча ситуація у світі загалом покращується, темпи соціального прогресу за останні роки значно сповільнилися. Хоча світовий показник зріс з 59,84 у 2011 році до 65,24 у 2022 році, соціальний розвиток сповільнився протягом останніх п’яти років, а особливо помітно – за минулий рік.

Усі країни, що ввійшли до Індексу, були поділені на шість рівнів:

– перший рівень очолює Норвегія, яка посідає перше місце з показником 90,74. Німеччина, яка знаходиться на 8-му місці з 88,72 балами, є країною G7 з найвищими показниками. Усі 20 країн цього рівня мають високі доходи та досить схожі показники соціального прогресу: лише 4,7 бала відділяють Норвегію від Франції, останньої у групі;

– другий рівень має набагато ширший діапазон оцінок: від Іспанії (85,35 бала, 21 місце) до Північної Македонії (72,74 бала, 58 місце). Присутні тут Італія та США – єдині країни G7, які не входять до першого рівня.  Болгарія має найгірші показники серед країн ЄС (44-е місце). Країни цього рівня характеризуються значним розривом у багатстві: США (84,65) мають ВВП на душу населення $69287 і посідають 25 місце. Водночас Чехія (85,19) зі значно нижчим ВВП на душу населення ($26 378) має дуже схожий показник і знаходиться на дві позиції вище – на 23 місці. Тобто ВВП країни не може визначати її соціальний прогрес. Україна теж входить до другого рівня – на 52 місці (74,17 бала), поступившись сусідам – Молдові (№51) та Грузії (№50).

– третій рівень очолює Росія з показником 71,99 (59-те місце). До цього ж рівня також входить багато країн, що розвиваються (Білорусь (№61), Бразилія (№62), ОАЕ (№68), Туреччина (№88), Китай (№94);

– четвертий рівень очолює Гана – 64,80 (98 місце), нижче якої знаходяться Саудівська Аравія (63,89, №103), Індія (60,19, №110) та Єгипет (58,73, №113). До нього також належать кілька країн Центральної Америки, включаючи Сальвадор (64,42, №99), Гондурас (61,17, №107), Нікарагуа (60,23, №108) і Гватемалу (60,21, №109).

– до п’ятого рівня входять переважно африканські країни з низьким рівнем доходу, серед яких і ті, яким вдалося значно покращити свої показники за останні 12 років, включаючи Кот-д’Івуар (54,01, №127), Сьєрра-Леоне (50,48, №141), Ефіопію (47,43, №150) та Гвінею-Бісау (46,65, 154-е місце).

– на шостому рівні представлені політично нестабільні держави з низьким рівнем доходу. Деякі з них, такі як Південний Судан, Ємен та Афганістан, також є зонами активних конфліктів. Південний Судан (30,65) посідає останнє, 169 місце в Індексі соціального прогресу 2022.

Автори дійшли висновку, що у 2023 році світ ризикує зіткнутися з рецесією соціального прогресу. Загалом світ покращився, але лише на 0,37 пункту минулого року, тоді як у 52 країнах (31%) спостерігалася соціальна деградація. Попри те, що ситуація у світі загалом покращилася у порівнянні з 2011 роком (на 5,4 пункту), але починаючи з 2017 року темпи прогресу сповільнилися майже наполовину (у період 2011-2016 +3,44; протягом 2017-2022 +1,95). Одна з основних причин – пандемія коронавірусу, а також такі супутні чинники як кліматичні зміни, економічна криза та політична нестабільність.

Автори звіту також порівняли показники соціального прогресу у довгостроковій перспективі і з’ясували, що найбільшого успіху за 12 років (з 2011 по 2022) досягли, завдяки так званому ефекту низької бази, бідні країни: Сьєрра-Леоне (+11.54), Гамбія (+10,56), Узбекистан (+10,46), Гвінея-Бісау  (+10,39), Ефіопія (+9.88) та Бутан (+9,78). Найбільший спад зафіксовано у Венесуелі (-7,26), Лівії (-0,42), Великобританії (-0,28) та Сирії (-0,17).

При цьому соціальний прогрес відбувається нерівномірно. З 2011 року світовий показник покращився у десяти сферах:

– доступ до інформації та комунікацій (+31,40 бала);

– житло (7,82);

– вода та санітарія (+7,11);

– доступ до вищої освіти (+5,67);

– здоров’я та добробут (+4,65);

– харчування та базова медична допомога (+4,11);

– доступ до базових знань (+3,26);

– якість навколишнього середовища (+2,21);

– особиста безпека (+2,16);

– особиста свобода та вибір (+1,34).

Найбільшим гальмом соціального прогресу стало обмеження прав людини. З 2011 року спостерігається значне зниження світового рейтингу особистих прав (-5,34 бала). 111 країн (66%) погіршили свої показники у цій сфері з 2011 року, при цьому три з них входять до G7: Канада, Великобританія та США.