«Не питайте в Бога того, що може дати вам Конституція»

Чинний Основний Закон України готувався, як відомо, довгих шість років. Його прийняття ознаменувало новий статус Української державності. Міжнародне співтовариство високо оцінило та схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.

Роль і значення цього документа в історії України важко переоцінити. В ньому гарантовано невід’ємне право людини на життя й відмову від дикунської смертної кари, на непорушне право на повагу до людської честі й гідності, закріплено гарантії невтручання в особисте й сімейне життя кожного, остаточно закріплено право приватної власності (в тому числі на землю), ліквідовано радянську модель побудови органів державної влади й визначено громадівську концепцію місцевого самоврядування.  Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. Й хоча зараз наша країна переживає важкі часи, коли агресор наніс удар по територіальній цілісності держави, окупувавши значну її частину, але це стало могутнім поштовхом для згуртувалася народу й нового відчуття єдності.

«Не питайте у Бога того, що може дати вам Конституція», — сказав свого часу американець Томас Джефферсон. Проте на сьогодні ставлення до цього документу в Україні є надто неоднозначним. «Необхідно прийняти нову Конституцію. Цей документ якісним зробити неможна. Проект безнадійно застарів і не відповідає тій реальності, котра є в Україні сьогодні» — каже правозахисник Євген Захаров. І він не один у своїй позиції. Мушу нагадати, що прийнята у 1996 році конституція одразу стала об’єктом спроб експертів та політиків її переписати відповідно до «вимог часу». Й це відбувається  вже 21 рік. У той же час, для порівняння, з моменту прийняття Конституції США 1787 року до неї було внесені лише 27 поправок. Суперечливість ситуації полягає в тому, що для захисту Конституції не потрібна нова Конституція. Для неї, як реального суспільного договору, потрібна справді незалежна судова влада й державний менеджмент, які розуміються на сучасних конституційних концепціях та на захисті фундаментальних прав людини. А тому, вважаю потрібен не менш, аніж 20-річний мораторій на внесення змін до Основного Закону країни. Чим стабільнішим є «тіло» (текст) Конституції, а також належна система судового контролю та ефективний державний менеджменту, тим дієвішим стане Основний Закон.

Один з авторитетних українських конституціоналістів Марк Орзіх свого часу вказував, що «не можна вимагати від Конституції того, чого в силу своєї природи, свого призначення вона дати не може, адже Конституція лише створює умови для эффективної діяльності». Зрозуміло, що без  інструментальної концепції тут не обійтися. Адже сама Конституція не «працює», бо вона лише є інструментом, який приводиться в дію розумом, руками, ідеями, програмами і законами людей, що є носіями певної соціальної культури. І без належної соціальної культури громадян Конституція — це лише «папір», який можна щоразу переписувати. Так, у цьому документі є певні недоречності. Тут визначається Україна як унітарна держава, з іншого — існує цілий розділ про Автономну Республіку Крим. В Конституції заборонено існування іноземних військових баз, а в перехідних положеннях вказано, що вони можуть перебувати на території України на умовах оренди.  Йдеться про реалізацію права української нації на самоствердження, й в той же час захищається російська меншина і її мова. Можна навести ще деякі суперечності.

Так, ми маємо  конфлікт між Президентом и Прем’єр-міністром, знову з’явилося два центри виконавчої влади. На депутатів знову впливають і перетворюють їх у кнопкодавів, оскільки така їх політична культура. Щодо прав людини, то сьогодні важливо сказати про їх пропорційність і те, що втручання в права людини повинно бути саме пропорційним, але не тотальним і виправданим. Окремо треба сказати про академічні права і свободи, права літніх людей, про право на доступ до інформації тощо, про те, чи є це підставою, аби все переписати. Гадаю ні, адже спеціальні конституційні закони, якими мають бути проголошені й доповнені певні положення, повинні  працювати ефективніше ніж «переписана» Конституція. Соціалістичні залишки в ній це, мабуть, небезпечна ілюзія. Йдеться про безоплатну медицину,  освіту, інші гарантії для трудящих. Цими «безоплатними» статтями Конституція суперечить єдиному закону вартості, перетворює державу на олігархічний клан, бо значна частина заробітної плати мусить бути в тіні, щоб було чим сплатити певні «вдячності» за отримані послуги.  В тім хочеться наголосити, що головний недолік Конституції України знаходиться за її межами. Адже вона не виконується, в тому числі, ані Президентом, ані іншими гілками влади. То, мабуть, треба припинити принижувати наш Основний Закон, а починати виконувати всіма суб’єктами влади і суспільства.

Віктор Ковальський, шеф-редактор газети «Юридичний вісник України»

Джерело: ЮВУ