АМКУ підтримав НКРЕКП в її війні з облгазами за морозні коефіцієнти

«На их стороне хоть и нету законов – поддержка и энтузиазм миллионов»

Напередодні нового року Антимонопольний комітет України нарешті оприлюднив шістнадцять ухвалених ним ще 10 грудня 2019 року, якими оштрафував на загальну суму 278 мільйонів гривень 20 газорозподільних і 16 газопостачальних підприємств (облгазів і газзбутів), які входять до Регіональної газової компанії, власником якої називають Дмитра Фірташа. Таким чином АМКУ підтримав Національну комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), яка в позаминулому році заборонила газорозподільникам застосовувати по відношенню до побутових споживачів так звані морозні коефіцієнти, і тому ж році оштрафувала низку підприємств, як порушили цю  заборону. Проте аналіз текстів прийнятих комітетом документів, так само як і попередні результати бойових дій між енергетичним регулятором й облгазами, дають вагомі підстави припускати, що розпочата війна завершиться прикрою поразкою і всі зазначені рішення будуть скасовані в судовому порядку. Але це не матиме особливого значення для адвокатів, яким ця державна структура замовлятиме юридичні послуги, оскільки для даної категорії осіб сам процес набагато важливіший за кінцевий результат.

Історія питання

Стисло нагадаємо причину конфлікту. Як відомо, газ – специфічний продукт, який має властивість міняти свій об’єм залежно від коливань температури: коли холоднішає він стискається, коли теплішає – навпаки розширяється. Якби його міряли кілограмами, кіловат-годинами, джоулями чи калоріями, воно б ще нічого, але в нашій країні він обраховується кубометрами, а тому ще на зорі розвитку газової промисловості виникла необхідність придумати одні для всіх умови його обліку. Це було зроблено ще в 1963 році, коли Державний комітет стандартів, мір та вимірювальних приладів СРСР оголосив усім, що стандартною умовою для визначення об’єму газу є температура плюс 20°С, тиск 760 міліметрів ртутного стовпчика й нульова вологість. Цей порядок застосовується й донині – він офіційно закріплений Законом України «Про ринок природного газу».

Втім, аж до 2015 року приведення об’ємів одержаного газу до стандартних умов мало значення лише для комерційно промислових споживачів. Для цього профільні галузеві фахівці намалювали таблицю коефіцієнтів, на які належало множити отриманий газ відповідно до місяця року й регіону. У Києві, наприклад його значення коливалися від 0,98 в липні до 1,10 у січні. Але й це ще не все – неабияке значення мала та обставина, де саме знаходиться лічильник газу – надворі чи в приміщенні, і якщо в приміщенні, то якому – опалюваному, чи ні, а якщо опалюваному, то яка відстань труби від точки входу в приміщення до лічильника, аби визначити, наскільки він встиг нагрітися. Все це було викладено в низці нормативно-правових документів, розроблених ще на початку століття Міністерством палива і енергетики України, як органом, уповноваженим на здійснення держаної політики в галузі нафти й газу. Один із них було затверджено його наказом від 26.02.2004 р. № 116 під назвою Методика приведення об’єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників. Запам’ятайте її назву й номер, а особливо той факт, що вона мала кілька додатків, у яких якраз і містилися таблиці з коефіцієнтами морозними коефіцієнтами для всіх місяців, регіонів і типів приміщень.

Можливі варіанти

У 2015 році на рівні закону було вирішено, що за об’єми газу, приведені до стандартних умов, мають платити не лише комерційно-промислові, а й побутові споживачі, витрати яких на газопостачання мали збільшитися на 3,4%. Саме таку цифру вивела в своїх розрахунках НАК «Нафтогаз України», і в даному випадку їй можна вірити.

Втілити це положення на практиці можна було трьома шляхами.

Перший – дуже простий: забезпечити всіх спеціальними лічильниками з термокорекцією, які самі вимірюють температуру, тиск, вологість і самі автоматично рахують, який об’єм газу отримав споживач.

Другий – лічильники не міняти, але покласти на споживачів обов’язок доплачувати газопостачальному підприємству різницю, визначену морозними коефіцієнтами.

Третій – не обтяжувати побутових споживачів ні зайвою роботою, ні зайвою інформацією, а перекласти цей тягар на газотранспортне підприємство. Його фахівці самі порахують різницю в кубометрах, включать її обсяг до своїх виробничо-технологічних витрат, зарахують до загальної суми вартості транспортування газу розподільними трубопроводами, а вже НКРЕКП, як галузевий регулятор, оформить усе це у вигляді тарифів на розподіл кожного кубометра. Таким чином, домогосподарства все одно заплатять різницю, але при цьому люди не засмічуватимуть собі голову зайвою інформацією про стандартні умови та морозні коефіцієнти.

Важкий вибір регулятора

У кожного з перелічених способів були й свої мінуси, тож враховуючи вартість лічильників з термокорекцією і психологію середньостатичного побутового споживача, оптимальним було визначено саме третій шлях. Тим більше, що за три роки – 2013-го по 2016-ий – кубометр газу подорожчав у десять разів, тож така «дрібничка» як 3,4% могла лишитися просто непоміченою. Проте не так сталося, як гадалося. Протягом 2016 року НКРЕКП всіляко блокувала включення морозних коефіцієнтів до складу тарифів, у зв’язку  чим досі тривають судові процеси між регулятором і облгазами, а в січні 2017 року взагалі запровадила новий порядок, змінивши третій спосіб на другий. Так до Кодексу газорозподільних систем були внесені поправки, якими з тексту цього документа вилучалися всі посилання на методики мінпаливенерго, відповідно до яких морозні коефіцієнти включалися до виробничо-технологічних втрат газорозподільних підприємств. Натомість до Кодексу ГРС було додано розділ XV, яким регламентувалося їх стягнення безпосередньо з побутових споживачів.

Причому це було зроблено в доволі хитрий спосіб, який припускав можливість подвійного тлумачення, оскільки в новоспеченому розділі містилося положення про те, що об’єми газу мають приводитися до стандартних умов згідно додатків до згаданої вище Методики № 116, а в преамбулі до самої Методики було прописано, що вона призначена лише для розрахунків між представниками комерційно-промислового сектора і її дія не поширюється на побутових споживачів. Запам’ятаймо й цей момент.

Попередні підсумки судової практики

Проте облгази стали застосовувати морозні коефіцієнти почали не всі й не одразу: лише починаючи з жовтня 2018 року це почали робити 20 газорозподільних підприємств, що входили до Регіональної газової компанії, а 16 тісно з ними пов’язаних газзбутів почали присилати людям платіжні повідомлення, в яких пропонували споживачам заплатити за об’єми газу дещо більші, ніж ті, які нарахували їм їхні лічильники.

Це, звичайно, викликало хвилю народного обурення, підтриманого як окремими народними депутатами, так і керівництвом уряду, а НКРЕКП оперативно ухвалила сорок постанов, адресованих кожному з сорока облгазів, датованих 23 листопада 2018 року, якими їм було заборонено застосовувати морозні коефіцієнти при розрахунках з побутовими споживачами. У відповідь на це двадцять із сорока облгазів подали до Окружного адміністративного суду Києва позови про скасування зазначених постанов регулятора.

Станом на кінець 2019 року з 20 позовних заяв 13 вже були розглянуті в суді першої інстанції. Дванадцять з них було задоволено рішеннями ОАС Києва, причому з цих 12 справ 10 уже пройшли через сито другої інстанції, прийняті в них рішення були залишені без змін постановами Шостого апеляційного адміністративного суду й набрали законної сили. Як ви вже здогадалися, НКРЕКП поки що програє не з «сухим рахунком», оскільки в одному випадку рішенням ОАС Києва позивачеві було відмовлено в задоволенні позову – невдача спіткала Акціонерне товариство «Харківгаз», але цей результат ще може бути переінакшено в тому ж Шостому ААС. Що ж стосується решти семи позовів, то рішення по ним поки ще не прийняті.

Судова війна за штрафи

Втім, ще до того, як судом були прийняті перші рішення, НКРЕКП почала накладати на облгази штрафи в сумі 850 тисяч гривень за порушення ліцензійних умов у галузі газорозподілу, зокрема за застосування ними морозних коефіцієнтів. Деякі з них, які після накладення штрафу все одно не відмовилися від цієї практики, були оштрафовані по другому разу. Ці постанови також були оскаржені, причому не в одному лише ОАС Києва, а в різних окружних адміністративних судах за місцем дислокації того чи іншого позивача. Саме тому, напевне, судова практика  в цій категорії справ виглядає більш різнобарвною.

Були приклади, коли за наявності рішень ОАС Києва про скасування постанов НКРЕКП про заборону застосування морозних коефіцієнтів, що вже набрали законної сили, деякі місцеві адмінсуди всеодно відмовляли в задоволенні позовів про скасування постанов тої ж НКРЕКП щодо накладення штрафу за порушення цих заборон. Зате у випадку з «Харківгазом», якому поки що не вдалося добитися скасування адресованої йому «заборонної» постанови НКРЕКП, рішенням Харківського ОАС від 3.12.2019 р. було скасовано «штрафну» постанову регулятора. Отже, підстав посміятися з цього приводу багато, але, що стосується саме штрафних справ, то на рівні судів апеляційної інстанції НКРЕКП поки що не може похвалитися жодною перемогою.

Якщо відкинути зайве, то аргументи суддів як «за», так і «проти» зводяться до різного тлумачення норми про застосування Методики № 116. Одні вважають, що раз сама ця Методика не призначення для побутових споживачів, то й додатки до неї також підлягають застосуванню в розрахунках із ними. Інші наполягають на тому, що положення Кодексу ГРМ відсилають не до самої Методики, а до числових значень коефіцієнтів, що містяться в додатках до неї. навести ясність у цьому питанні могло би Міністерство енергетики й вугільної промисловості, яке вважається правонаступником мінпаливенерго і має право вносити поправки до затверджених останнім методик, але, судячи з усього, керівництва даного відомства цілком влаштовує ситуація, коли облгази та НКРЕКП блукають у трьох соснах. Тож остаточно ситуація проясниться лише після того, як перше рішення з цього приводу ухвалить Верховний Суд.

«П’ять копійок» від АМКУ

А поки того не сталося, свій окремий фронт у цій війні вирішив відкрити ще й Антимонопольний комітет, який на прохання НКРЕКП у березні 2019 року розпочав розслідування стосовно двадцяти облгазів, а в серпні – стосовно 16 газзбутів. Проаналізувавши ситуацію, АМКУ фактично визнав, що газорозподільні підприємства зазнають збитків через те, що їхні втрати від незастосування морозних коефіцієнтів не відшкодовуються ні шляхом їх включення до тарифів на розподіл, ні шляхом безпосереднього стягнення сум різниці з побутових споживачів, але разом із тим вирішив, що в межах чинного Кодексу ГРМ не можна приводити об’єми доставленого споживачам газу до стандартних умов. Саме тому на обидві категорії підслідних було накладено штраф, але вже не за порушення ліцензійних умов, а за зловживання монопольним становищем: облгази за те, що застосовували морозні коефіцієнти, а газзбути за те, що нараховували споживачам плату за обсяги поставленого газу, помножені на ці коефіцієнти. Тож невдовзі слід чекати нових позовів, нових судових рішень і нових приводів для сміху.

Що робити простим людям?

До всього лишається додати кількість побутових споживачів, яких стосуєтьсмя це питання. Всього 20 газорозподільних підприємств, які входять до Регіональної газової компанії і застосовують морозні коефіцієнти мають на ліцензованій території обслуговування 8,2 мільйона побутових споживачів, з яких 6,9 мільйона користуються для обліку газу побутовими лічильниками. З цього числа тільки вісімсот тисяч мають лічильники з термокорекцією. Отже, близько шести мільйонів домогосподарств нині мають сушити собі голову над питанням платити чи не платити різницю, визначену морозними коефіцієнтами. Якщо, наприклад, газзбут спробує через суд стягнути недоплачену суму, в нього буде мало шансів на перемогу. Бо й справді: чому мешканці Києва не повинні платити, а мешканці Київської області повинні, а мешканці сусідньої з нею Черкаської області знову не повинні? Це дискримінація за ознаками місця проживання, яка заборонена Конституцією. З іншого боку, якщо котромусь із споживачів знадобиться, наприклад, чиста кредитна історія, йому необхідно буде подати до суду позов про визнання заборгованості недійсною. То – теж доволі цікавий сегмент судової практики, але про це докладно вже іншим разом.

Юрій Котнюк