Хто такий Генрих Ягода?

З усіх сталінських катів найкраще відомий Берія – на нього після смерті Сталіна звалили величезну кількість злочинів режиму, старанно вкладаючи радянським людям в голову думка про те, що в країні відбувалися «окремі порушення соціалістичної законності», і винні в них окремі люди, а не система. Берію так голосно і публічно шельмували, що його ім’я запам’яталося.

На другому місці за «популярності», напевно, Микола Єжов, який хоч і був наркомом НКВД всього лише з 1936 по 1938 рік, але зате які це були роки! Для тодішніх потоків крові теж свого часу придумали гарне слово. Це були не партійні чистки, які не Великий терор, що не сталінські репресії – а «єжовщина» – зловживання мерзенного чоловічка.

Попередник Єжова на посаді наркома – Генріх Ягода – запам’ятався куди менше.

А Ягода, взагалі-то, з 1918 року працював в ЧК, там відзначився, був помічений Дзержинським, пішов на підвищення і вже в 1923 році став заступником голови ОГПУ – теж цікаве установа … Його справжня кар’єра почалася в 1926 році, коли ОГПУ очолив В’ячеслав Менжинський, а Ягода став його заступником. Але Менжинський багато і довго хворів, тому протягом наступних років політичний розшук в Радянському Союзі багато в чому контролювався Ягодою. У 1934 році Менжинський помер, а Ягода став главою щойно створеного НКВС, і залишався на цій посаді до вересня 1936 року.

Фактично він був на чолі спецслужб десять років – і будь років – це ж роки перших п’ятирічок і перших публічних процесів, боротьби з численними опозиціями, висилки Троцького, поступового витискування з політичної арени, а потім фізичного знищення Каменєва і Зінов’єва. А ще роки колективізації, створення системи ГУЛАГу, вбивства Кірова і спричиненого цьому хвиль арештів і страт, чищення в армії і знищення величезної частини командного складу.

І у всьому цьому Генріх Генріхович Ягода відіграв значну роль. Як пише англійський історик Дональд Рейфілд в своїй книзі «Сталін і його підручні», «Ягоди відводилося все, що стосувалося цифр і фізичного насильства, – організація, репресії, збір доказів, експлуатація ув’язнених, розгроми, вбивства». І ще одна чудова формулювання Рейфілда: «Ягода був працьовитим, нестримним і на все згодним катом».

Це не суперечило тому, що він був ще й шахраєм, корупціонером, розпусником, злодієм і при арешті у нього виявили +1229 пляшок закордонних вин, порнографічні фотографії та фільми, 70 шовкових жіночих трико, гумовий чоловічий статевий член, 21 чоловіче пальто і 9 жіночих і 4 шуби …

Ще Ягода багато «працював» з письменниками – наприклад, домагався повернення Горького з Капрі в СРСР, обплутав його мережею шпигунів, не виключено, що погубив сина Горького, в чию дружину він був шалено закоханий. «Проектом» Ягоди було сумнозвісне будівництво Біломорканалу – і ганебна поїздка письменників на чолі з Горьким по каналу, підсумком якої стало оспівування перевиховання «каналоармійців» – ну і так далі і тому подібне.

До 1936 року Ягода вже не був Сталіну потрібен – будь-який тиран часто змінює своє оточення. Ягоду зробили наркомом зв’язку, а Єжов, який очолив НКВД, почав заарештовувати помічників колишнього наркома, потім справа дійшла і до самого наркома. На публічному процесі, на який в 1938 році вивели Ягоду, він зізнавався в безлічі злочинів, зокрема, у вбивстві Горького, в контрреволюційній діяльності – і був розстріляний.

Ягода, кривавий монстр з перекрученою психікою, навіть на тлі інших сталінських катів виділяється якимось особливо огидним характером і поведінкою. Родичі Ягоди двічі намагалися домогтися його реабілітації – в 1966 і 2015 роках. Обидва рази їм було відмовлено.

А тепер, в 2021 році, жалюгідна пародія на суд над Олексієм Навальним, яка була розіграна в ОВС міста Химки, проходила на тлі фотографії Генріха Генріховича Ягоди.

Підкреслюю: навіть не реабілітованого. Ну що ж, як казав бос Ягоди: «Країна повинна знати своїх героїв»