Чому росіяни, як і раніше, підтримують участь росії у війні проти України

Фонд Андрія Сахарова та центр захисту прав людини «Меморіал» (створений замість ліквідованого судом однойменного правозахисного центру) провели у вихідні онлайн-конференцію «Російські реалії-2022». Цього року традиційний захід повністю присвячений подіям навколо так званої спеціальної військової операції (СВО), або попросту війни в Україні. Політологи і соціологи, які виступили на конференції, заявили, що ставлення до подій, що відбуваються, у росіян за дев’ять місяців майже не змінилося, хоча мотивація у тих, хто підтримує війну, може бути дуже різною.
Однією з центральних тем дводенної дискусії стали настрої у суспільстві після початку події. Так, співробітник Центру східноєвропейських досліджень Бременського університету (Німеччина) Світлана Єрпильова навела дані 213 соціологічних інтерв’ю: у них брали участь 49 прихильників спецоперації, 30, які сумніваються, і 134 противники, і експерти намагалися з’ясувати мотивацію кожної групи.

У прихильників війни аргументи розділилися на «позитивні» (захист Донбасу та Росії від загроз фашизму та колективного Заходу, ідеї випередження суперника) і абстрактніші («потрібно бути зі своєю країною, навіть якщо вона не права», «якщо держава це робить, значить , є причини, відомі президенту»).

Частина людей підтримує подію ніби «всупереч»: вони кажуть, що краще б її не було, але водночас вважають, що вона була неминуча. Менш упевнені у своїй позиції аполітичні прихильники, зазначила пані Єрпилєва. Наприклад, один із опитаних висловився проти бойових дій, але додав, що батьківщину необхідно підтримувати у будь-якій ситуації: тобто почуття провини у нього «поєднується з гордістю за свою націю», констатувала експерт. Вона також зазначила, що викликане частковою мобілізацією невдоволення не перейшло в критику війни: «Загальний емоційний мотив — ухвалення та смиренність, а не ентузіазм».

Соціолог Любов Борусяк сфокусувалася на критиках війни, що залишилися в Росії, які залишилися в Росії. З квітня по листопад вона провела 200 інтерв’ю та 1800 анкетних опитувань серед «освічених людей середнього віку» (близько 70% — жителі Москви та Санкт-Петербурга). Дослідження показало, що «незгодні», які залишилися в Росії, почуваються непочутими і відчувають на цьому тлі деструктивні емоції, «багато хто каже, що “все вигоріло”, у відповідях інтелігентної публіки з’явилася матюча лексика». При цьому “35% респондентів вирішили залишитися в Росії, а 80% не приймають ідею колективної відповідальності”, – повідомила соціолог. 14% опитаних сказали, що не поїдуть за жодних обставин, назвавши серед причин такого рішення відсутність грошей та роботи за кордоном, наявність хворих родичів та тварин. Багато респондентів, що залишилися в Росії, відзначили, що для них неприйнятний підхід «чим гірше, тим краще» для своєї країни, і у своїй діяльності вони зараз наголошують на різного роду волонтерство. Підстав для рішучих політичних дій ці люди не бачать: самозбереження для них важливіше, додала пані Борусяк.
Науковий керівник «Левада-центру» (включений до реєстру іноагентів) Лев Гудков звернув увагу на те, що ставлення до військових подій за останні дев’ять місяців у суспільстві змінюється вкрай слабко.
Наприкінці лютого, за даними “Левади”, її підтримували 68% росіян, у березні – 80%, а в жовтні-листопаді – 73-74%. Серед молоді підтримка спецоперації становить 62%, а у пенсіонерів піднімається майже до 90%. Інакше кажучи, ми бачимо, що саме старші групи є носіями цієї свідомості та задають тон у соціалізації молодих груп населення», – пояснив пан Гудков. В цілому ж увага до подій в Україні слабшає, насамперед у молоді, і в неї ж найяскравіше виявляється характерний для всього російського суспільства симптом — майже повна відсутність почуття відповідальності та вини, додає соціолог.
Політологи та партійці розповіли про те, як і чому молодь підтримує спецоперацію
Поговорили учасники конференції та про наслідки СВО для російського суспільства. Так, політолог Катерина Шульман (включена до реєстру іноагентів) зазначила, що через зростання з 2014 року кількості держслужбовців та співробітників правоохоронних органів до 2022 року значна частина середнього класу стала складатися з чиновників та поліцейських. Цій групі населення, на думку експерта, вигідне збереження існуючої системи, хоча повідомлення ЗМІ, що з’явилися після початку мобілізації, про звільнення низки чиновників з різних держорганів могли сприяти зміні настроїв у цьому класі. Політолог Григорій Голосов, у свою чергу, не бачить передумов для різких змін політичної системи: за його оцінкою, поки що жодну з правлячих груп не цікавить демократизація, і правлячий клас загалом сподівається, що президент впорається з існуючими проблемами.

За публікаціями у ЗМІ.