Серед таких «дуже високих цілей», позначених Трампом: заяви про готовність викупити у Данії стратегічно важливий острів Гренландія, повернути американський контроль над Панамським каналом, перейменувати Мексиканську затоку на Американську і навіть зробити з Канади 51 штат. При цьому політик дав зрозуміти, що готовий використати абсолютно різні інструменти тиску — від економічних до силових.
Підсумовуючи всі ці заяви, американські експерти та журналісти констатують, що трампівське гасло «Америка понад усе» з моменту першого терміну республіканця суттєво змінило наповнення: тепер у ньому набагато менше ізоляціонізму і значно більше прагнення до зовнішньої експансії.
Однак приймати заяви, що лякають європейців і сусідів США, за безпосередній план дій, схоже, не варто. У всіх них є друге дно, і за «високими цілями, що епатажно звучать» Трампа-політика ховаються цілком конкретні завдання Трампа-бізнесмена — куди більш досяжні, але здатні серйозно змінити розстановку сил у світі.
Один із напрямків, на якому новий президент США має намір «тиснути і домагатися», — український. Про «дуже високу» спочатку заявлену мету — припинення боїв «за 24 години» після інавгурації — вже мало хто згадує. Але й нинішні устремління Трампа гранично амбітні. Шість місяців — стільки часу, як вважає президент, може знадобитися йому для завершення війни. А новий спецпосланець Росією та Україною Кіт Келлог впевнений, що проблема вирішиться і зовсім за 100 днів.
Авторами найдокладнішого плану з тих, про які писали ЗМІ, стали вже згаданий Кіт Келлог та його колега Фред Флейц. Ініціатива має на увазі поперемінний шантаж Москви та Києва. Якщо влада Росії відмовлятиметься від деескалації, Вашингтон різко збільшить обсяги допомоги Україні, а якщо жорстку позицію займе Київ, то така допомога припиниться йому. І лише після заморожування боїв по лінії фронту розпочнеться обговорення конкретних параметрів міцного світу.
Експерт американської Ради з міжнародних відносин (CFR) Томас Грем, який був директором по Росії в апараті Ради національної безпеки США часів Джорджа Буша-молодшого, припустив, як може виглядати «рамкова структура угоди, яка б задовольняла мінімальні потреби всіх сторін». Припиняється вогонь та повітряні атаки з обох боків. Території де-факто поділяються лінією зіткнення військ без де-юре визнання нових реалій. Київ відмовляється від вимог членства в НАТО при збереженні права на подальшу співпрацю з учасниками Альянсу, а також гарантує дотримання прав національних меншин. Захід починає поступове ослаблення санкцій проти РФ.
— Запрошення України до НАТО виключено. Москва також ніколи не прийме факту присутності західних сил на українській території. А західні країни не вводитимуть війська в Україну без згоди Росії, оскільки це явно загрожуватиме прямою війною з Москвою, — міркує Томас Грем. — Максимум, на що може розраховувати Україна, — це консолідація та фінансування двосторонніх угод про безпеку, підписані Києвом із країнами G7 та багатьма союзниками щодо НАТО. Ці угоди забезпечать продовження військової та фінансової підтримки Києва.
Чи стане українська тема для Трампа історією успіху чи провалу зараз сказати неможливо. Але, описуючи свою бізнес-діяльність, Дональд Трамп говорив, що завжди «тримає у грі» одразу багато варіантів угод, тому що більшість із них у певний момент зриваються. Тому зосереджуватися виключно на Україні під час перебування у Білому домі він явно не має наміру.
Серед тих напрямків, які за останні кілька тижнів встиг позначити Трамп, виявилися як цілком очікувані, так і зовсім збивають з пантелику.
З очікуваних – протидія «осі зла» в особі Китаю, Росії, Ірану та Північної Кореї. Для цих країн у західних політичних колах навіть вигадали спеціальну абревіатуру CRINK.
Те, що самим американцям цей напрямок є важливим, показують дані опитування, проведеного минулого року Інститутом Рональда Рейгана. Так, 49% респондентів назвали головною загрозою для США Китай, особливо виділивши його військові амбіції, економічну експансію та зовнішньополітичний курс. Ще 26% обрали як головну загрозу Росію, 9% — КНДР і 6% — Іран. Все це – країни CRINK.
Явний успіх Росії у війні посилить цей неформальний союз. Наприклад, Китай, побачивши ослаблення підтримки Вашингтоном Києва, буде впевненішим у своїх домаганнях на Тайвань та інші спірні території у регіоні. Те саме стосується КНДР та Ірану: вони уважно стежитимуть за тим, наскільки жорсткою та ефективною виявиться політика Трампа щодо протидії агресії Кремля.
Коментарі
Loading…