admin
Укртрансгаз програв банку справу про стягнення неустойки
Двадцятого листопада Північний апеляційний господарський суд нарешті вирішив так, як треба, один доволі заплутаний спір між належним державі Акціонерним товариством «Укртрансгаз» і приватним «Першим українським міжнародним банком». Останній чесно виконав свій обов’язок, заплативши банківську гарантію в сумі 65 мільйонів гривень, але юристи Укртрансгазу порахували, що банк затримався з оплатою аж на п’ять днів, а тому з нього належить стягнути неустойку – 395 тисяч гривень. Така прискіплива увага до дрібниць вельми похвальна, тим більше, що йдеться про державні, тобто народні гроші, але було би краще, якби ці юристи проявили прискіпливість в іншому питанні, а саме дочитали до кінця статтю 140 Господарського процесуального кодексу України – тоді б не довелося марно тратити час і кошти на провальний для Укртрансгазу процес.
Цю «кашу», образно кажучи, заварило Товариство з обмеженою відповідальністю «Систем Активс». Якщо вірити засобам масової інформації, це доволі мутна фірма-прокладка, яка свого часу обслуговувала напівкримінальні схеми з придбання дешевого соціального газу, призначеного для потреб житлово-комунального сектора з подальшим його перепродажем промисловим підприємствам за дорогою ринковою ціною. Після того, як високопосадових покровителів зазначених махінацій було усунуто від влади, ця фірма спробувала зайнятися легальним бізнесом з імпорту того самого газу, але будучи нездатною працювати в прозорих ринкових умовах, дуже швидко «прогоріла», в липні 2018 р. втратила ліцензію на діяльність із газопостачання, а, зрештою, взагалі була офіційно оголошена банкротом. Але події, що спричинили згаданий вище судовий процес, мали місце ще тоді, коли в «Систем Активс» були певні надії втриматися на плаву в бурхливому морі газового ринку.
Отже, в листопаді 2016 року Укртрансгаз і «Систем Активс» уклали договір транспортування газу. Кодекс газотранспортної системи в таких випадках вимагає фінансового забезпечення з боку замовника послуг транспортування. Це означає, що він повинен або заздалегідь заплатити гроші оператору ГТС, у ролі якого виступав Укртрансгаз, або надати банківську гарантію з боку якогось авторитетного банку, який не віднесений Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних.
Таким став «Перший український міжнародний банк» (ПУМБ), який уклав із ТОВ «Систем Активс» генеральний договір про надання гарантій. А вже по цьому ПУМБ видав банківську гарантію, відповідно до якої банк брав на себе зобов’язання заплатити Укртрансгазу 65 млн грн в тому випадку, якщо фірма, за яку він таким чином поручився, невчасно заплатить оператору ГТС за послуги транспортування.
«Чорний день» випав на кінець січня 2018 року, коли ТОВ «Систем Активс», яке на той час уже стояло одною ногою в ямі, не заплатило за послуги, надані в попередньому місяці. Укртрансгаз одразу ж надіслав банку відповідне повідомлення і той, як повідомиди в суді його представники, вже готовий був перерахувати кошти, але постала несподівана перешкода – ТОВ «Систем Активс» подав до Господарського суду Києва позов про визнання припиненими його зобов’язання за банківською гарантією перед ПУМБ.
Це був явно абсурдний позов, який не мав жодних шансів бути задоволеним. Позивач і сам це розумів та й затіяв він цю катавасію виключно для того, аби максимально відтягнути страшний час розплати. А тому на додачу до позову подав заяву про його забезпечення у вигляді заборони банку виплачувати Укртрансгазу кошти на виконання зобов’язань за банківською гарантією. Ця заява була задоволена суддею Артемом Приваловим ухвалою від 30 січня 2018 року, що й перешкодило працівникам ПУМБ перерахувати кошти Укртрансгазу на його першу вимогу.
Втім уже 22 березня того ж року той самий суддя постановив іншу ухвалу, якою залишив позов «Систем Активс» без розгляду і скасував усі вжиті заходи забезпечення. Таким чином перешкоду було усунуто і 29 березня ПУМБ перерахував Укртрансгазу обіцяні 65 мільйонів. Але там вирішили, що банк повинен був зробити це не 29-го, а 23-го березня, тобто наступного дня після проголошення ухвали в судовому засіданні, на якому були присутні представники як Укртрансгазу, так і ПУМБ. А оскільки, мовляв, мала місце п’ятиденна затримка, то банк мусить заплатити за цей період пеню й три відсотки річних, що в сумі складає 395 тисяч гривень. З таким позовом Укртрансгаз і пішов у травні 2018 року до Господарського суду Києва.
Заперечуючи проти його задоволення, юристи банку зазначили, що ухвала від 22 березня про скасування заходів забезпечення лише 29 березня надійшла на адресу відповідача, який у той же день заплатив банківську гарантію на користь позивача, а відтак ніякого прострочення з боку ПУМБ не було і всі претензії до нього з цього приводу є безпідставними.
Інакше вирішив суд, який написав, що в даному випадку, відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення в судовому засіданні, а не з часу її отримання учасником справи, як помилково вважає банк. А оскільки представники ПУМБ дійсно були присутні на цьому судовому засіданні, то банк, виходить, прострочив виконання взятих на себе зобов’язань і мусить сплатити неустойку. Тож рішенням Господарського суду Києва від 19.09.2018 р., залишеним без змін постановою Північного АГС, позов Укртрансгазу було задоволено.
Але вже в ході касаційного перегляду судді Верховного Суду вказали на одну важливу деталь, на яку не звернули належної уваги попередні суди. Справа в тому, що неодноразово згадана вище ухвала судді Привалова від 22.03.2018 р. про скасування заборони банку перераховувати кошти Укртрансгазу була оскаржена представниками ТОВ «Систем Активс» в апеляційному господарському суді. А відповідно до іншої норми ГПК, яка міститься в його статті 140, оскарження ухвали про скасування забезпечення позову зупиняє виконання цієї ухвали. Тобто вона, з одного боку, не втрачає законної сили, але, з іншого боку, виконувати її тимчасово не можна.
Виходячи з цього, Верховний Суд зазначив, що судді попередніх інстанцій безпідставно залишили поза увагою дану обставину, яка може суттєво вплинути на визначення моменту, з якого банк повинен був платити гарантію. Тож результатом касаційного перегляду справи було скасування всіх до цього прийнятих рішень і направлення справи на новий розгляд.
Попри таке недвозначне зауваження Господарський суд Києва рішенням від 7.08.2019 р. все одно задовольнив позов Укртрансгазу. Логіка судді Людмили Пукшиної вкрай здивувала, якщо не сказати змусила схопитися за голову. На її думку, фірмою «Систем Активс» оскаржено було в апеляційному суді лише ухвалу про залишення свого позову без розгляду, а, мовляв, ухвалу про скасування заходів забезпечення воно не оскаржувало, й через те не можна вважати її виконання зупиненим. Відтак перешкоду для перерахування грошей Укртрансгазу було знято й банк, на її думку, все ж таки прострочив сплату.
В ході апеляційного перегляду цього рішення суддям Північного АГС довелося розписувати в тексті постанови елементарні речі. Зокрема, про те, що резолютивна частина ухвал судді Привалова, на якій ніби світ клином зійшовся, складалася з двох пунктів: першого – про залишення позову «Систем Активс» без розгляду, і другого – про скасування заходів забезпечення. І якщо дана ухвала була оскаржена в цілому, то це означає, що були оскаржені обидва її пункти, а відтак її виконання було зупинене, а заборона на перерахування коштів продовжувала діяти. І перестала діяти лише після того, як суд апеляційної інстанції своєю постановою від 22.05.2018 р. відмовив «Систем Активс» у задоволенні його скарги, а ухвалу судді Привалова про скасування заходів забезпечення залишив без змін.
Таким чином, на думку колегії суддів Північного АГС, банк взагалі до 22 травня 2018 року мав повне право не перераховувати Укртрансгазу ніяких коштів за своєю банківською гарантією, а відтак і нічого не прострочив. З огляду на це постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції було скасоване й ухвалене нове, яким у задоволенні позову Укртрансгазу було відмовлено.
Юрій Котнюк, ЮВУ
Джерело: ЮВУ
Коментарі
Loading…