Фіскали спіймали облизня

Суд виправдав бізнесмена, якого обвинувачували в податкових махінаціях

11 квітня Мелітопольський міськрайонний суд виніс виправдувальний вирок одному тамтешньому підприємцю, якого обвинувачували в скоєнні низки злочинів, головним з яких було ухилення від сплати податків на суму 542 тис. грн. Цей вердикт ще не остаточний, але дана справа все одно вкотре наочно підтвердила, що фіскальні органи потребують ледь не повної заміни персоналу, оскільки їх нинішній склад надто перевантажений особами, котрі за рахунок платників податків продукують браковані справи, які потім розвалюються в судах.

Податкова міліція обвинувачує

Історія цієї справи бере свій початок у березні 2011 р., коли правоохоронцями було виявлено черговий потужний конвертаційний центр, який «ворочав» десятками мільйонів гривень. Зазначимо, що для проведення цієї операції не треба було докладати якихось надзвичайних зусиль. У ті часи (як, до речі, й нинішні) організатори подібних схем відкрито розміщували в інтернеті оголошення про надання підприємцям послуг із переведення грошей у готівку через фіктивні фірми, а також запрошували малозабезпечених громадян за невеличку винагороду зареєструвати на своє ім’я таку от фіктивну фірму. Тож для того, аби накрити конвертаційний центр, багато розуму потрібно не було, а була потрібна політична воля, оскільки кожен із таких «трестів» перебував під дахом того чи іншого правоохоронного відомства.

У даному випадку така воля знайшлася, й трьом чоловікам було пред’явлене обвинувачення у фіктивному підприємництві (ст. 205 КК України), яке полягало в тому, що вони отримували на свої рахунки від своїх контрагентів безготівкові кошти за нібито продані їм товари, а потім повертали їм ці гроші вже готівкою із відрахуванням 2,5 відсотка суми собі за труди. 31 липня 2015 р. Орджонікідзевський районний суд Запоріжжя засудив за це двох із них до штрафу в сумі 85 тис. грн, а третій був звільнений від кримінального переслідування у зв’язку з передачею на поруки трудовому колективу.

Однак це було потім, а тоді, у 2011 р., постало питання про те, щоб притягти до відповідальності не лише цих плутяг, котрі були всього-на-всього виконавцями, а й замовників із числа представників реального сектора економіки, які таким чином виводили прибутки в тінь. Пред’явити обвинувачення всім клієнтам цього конвертцентру податкова міліція, звичайно ж, не могла, оскільки значна їх частина мала надійний дах серед «стовпів» тодішнього режиму. А відтак, податківцям довелося ретельно вибирати таких, за яких, по-перше, ніхто не заступиться, і, по-друге, в кого суми крутилися більш-менш пристойні. До цієї категорії й потрапило ТОВ «Авантаж-холдинг», яке займалося купівлеюпродажем запасних частин до сільськогосподарської техніки.

За версією досудового слідства його директор у 2009–2011 роках у невстановлений час у невстановлених осіб придбав за невстановленою ціною запчастини, за які розрахувався готівкою і без документального оформлення угод-купівлі продажу. Потім він їх продав, а щоб не платити податок на додану вартість (ПДВ), сфабрикував документи, які підтверджували, що він податок уже заплатив і тому має право на податковий кредит. Для цього він уклав договори поставки з сімома фіктивними товариствами з обмеженою відповідальністю, згідно яких, нібито, придбав у них запчастини на суму 3 252 тис. грн, з яких ПДВ складає 542 тисячі.

Про те, що ці фірми фіктивні, свідчив той факт, що директорами даних ТОВ були особи, які зареєстрували їх на своє ім’я за винагороду від тих самих жевжиків, які згодом сіли на лаву підсудних Орджонікідзевського райсуду. Але далі ці люди ніякої фінансово-господарської діяльності, пов’язаної з даними фірмами, не вели і жодних документів не підписували. Співробітники податкової інспекції потім встановили, що належні їм підприємства не мали найманих працівників, власних чи орендованих засобів виробництва, виробничих чи складських приміщень, що вони відсутні за їхнім місцезнаходженням, а відтак вчинені ними господарські операції є нереальними, а укладені від їх імені правочини – нікчемними. Тобто, відповідно до вимог статей 215 і 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків. Ці товариства насправді акумулювали на собі зобов’язання зі сплати податків, які ніколи не будуть сплачені до бюджету, а директор «Авантаж-Холдингу» таким чином безпідставно завищив податковий кредит по ПДВ на 542 тис. грн, що призвело до ненадходження цих коштів до державної казни.

Це був перший пункт обвинувачення, який кваліфіковано за ст. 212 ККУ – ухилення від сплати податків. Другий пункт був пов’язаний із тим, що він отримував і використовував завідомо для нього підроблені документи у вигляді накладних, що надійшли від фіктивних контрагентів: це вже ст. 358 ККУ. Третій пункт полягав у тому, що зловмисник малював податкові декларації, які містили завідомо для нього недостовірні дані, і це вже тягнуло на ст. 366 ККУ.

Підсудний заперечує

Обвинувачений свою вину не визнав і зміст його пояснень можна коротко охарактеризувати як «податкова морочить вам голову». А якщо докладно, то він разом зі своїми співробітниками шукав постачальників і покупців запчастин через інтернет, а вже потім спілкувався з ними по телефону. Що стосується постачальників, то перед тим, як домовлятися з ними про щось конкретне, він витребовував у них їхні реєстраційні свідоцтва, з’ясовував стан підприємства, перевіряв його надійність через офіційні сайти податкової інспекції, і ніяких сумнівів у нього не виникало, оскільки всі сім ТОВ мали свідоцтва платника ПДВ.

Далі робилося замовлення, як правило, в електронному вигляді, а коли підприємством-контрагентом виставлявся рахунок, «Авантаж-Холдинг» його оплачував безготівкою. Потім уже отримував замовлені запчастини, які доставлялися переважно спеціальними транспортними агентствами. Разом із товаром надходили оригінал рахунку, податкова накладна і договір поставки, один примірник якого з підписом покупця надсилався постачальнику назад поштою. Після одержання товару бухгалтер його оприбутковувала, а фірма потім реалізовувала підприємствам-замовникам. При цьому всі поставки запасних частин проходили по бухгалтерії та відображалися в податкових деклараціях.

Разом із тим обвинувачуваний розповів, що з директорами підприємств-контрагентів він особисто знайомий не був і з ким конкретно спілкувався по телефону, коли замовляв товар, йому невідомо. Коли разом із товаром приходили документи, він вважав, що вони підписані саме тою особою, чиє прізвище там зазначено. Та й врешті-решт, яке йому до цього діло, якщо на паперах стояли печатки товариствпостачальників. Словом, сумнівів у їх правильності в нього не виникало. Аналогічні покази дали в судовому засіданні заступник директора ТОВ «Авантажхолдинг», його головний бухгалтер і чотири менеджери.

Суд посилається на європейську практику

Мотивуючи виправдувальний вирок, суд навів низку вагомих і цікавих аргументів, серед яких варто перш за все згадати уривок із рішення Європейського суду з прав людини, яке було винесено за наслідками розгляду справи проти Болгарії за заявою одного з її громадян, який потрапив у схожу ситуацію. Там, зокрема, було сказано, що компанія не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов’язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати його повторно. Інакше кажучи, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення закону з боку його контрагентів.

А тепер докладніше про те, які обставини спонукали суд вважати обвинуваченого директора добросовісним платником податків. Слідчі податкової міліції зробили слушне посилання на те, що безтоварні договори є нікчемними в силу статей 215 і 216 ЦК України. Але за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину, і цей припис викладений у ст. 204 ЦКУ, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом, або він не визнаний недійсним судом. І в цьому місці стороні обвинувачення крити виявилося нічим.

За наслідками проведеної фіскальної перевірки 30 грудня 2011 р. був складений акт, на підставі висновків якого податковий орган 25 січня 2012 р. прийняв податкове повідомлення-рішення, яким «Авантаж-Холдингу» було визначено до сплати додаткове зобов’язання у 640 тис. грн, з яких 542 тисяч – основним платежем, решта пеня і штрафи. Але сіль ситуації в тому, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 р. це повідомлення-рішення було визнане протиправним і скасоване. Перегляд вердикту місцевого суду тривав два з половиною роки, і 12 травня 2015 р. Вищий адміністративний суд України нарешті постановив ухвалу, якою він був залишений без змін. По цьому або податкова міліція повинна була закрити справу, або прокурор відмовитися від підтримання обвинувачення, оскільки головний доказ таким чином виявився помноженим на нуль. Але правоохоронці вперто продовжували й далі морочити суду голову.

У зв’язку з цим суд зазначив, що самі по собі доводи сторони обвинувачення про те, що товариствами-контрагентами керували підставні особи, не спростовують доводи обвинуваченого директора про те, що в 2009–2011 роках товариства-контрагенти фактично відвантажили товар. Тобто, за логікою суду, від імені цих семи ТОВ переговори могли вести інші особи, в яких були свої причини не декларували наявність у їх розпорядженні найманих працівників і приховувати від податкових органів фактичне місцезнаходження своїх офісних і складських приміщень. Однак, це ще не є підставою вважати проведені ними господарські операції фіктивними, а укладені договори поставки нікчемними правочинами.

Немаловажну роль тут, напевне, зіграла інформація, надана транспортними агентствами на запит суду. Такі підприємства, як «Євроекспрес-пошта», «Ін-тайм» і «Нічний експрес», дали офіційну відповідь про те, що факт відвантаження запасних частин на користь «АвантажХолдингу» з боку зазначених в обвинувальному висновку підприємств-контрагентів у зазначений період дійсно мав місце.

Крім того, на думку суду, банківськими виписками по особовому рахунку фірми підтверджується, що вона заплатила гроші шляхом безготівкового перерахування на рахунки контрагентів. А оборотно-сальдовою відомістю підтверджується, що придбаний «Авантаж-холдингом» товар був належним чином оприбуткований. При цьому його директор, тобто обвинувачуваний, звітував перед податковими органами про здійснені товариством угоди, про що свідчать податкові декларації з ПДВ та розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. І все це було оформлено в повній відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тож, враховуючи все це, суд ухвалив директора визнати невинуватим і виправдати, зняти арешт з його рухомого майна, а цивільний позов Мелітопольської об’єднаної Державної податкової інспекції про стягнення збитків залишити без розгляду.