Правосуддя моделі воєнного стану

Правосуддя моделі воєнного стану
Нещодавно, після ухвалення законопроєкту № 7033-д фактично було обмежено висвітлення кримінальних справ, пов’язаних із війною. Поданий народними депутатами України Д. Масловим, С. Міньком та іншими проект закону про внесення змін до Закону України «Про доступ до судових рішень» був підтриманий, як відомо, 250-ма народними депутатами.
У пояснювальній записці до проекту закону зазначено, що він розроблений для запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень. Вимога обмежити оприлюднення певної інформації в ухвалах судів, як на перший погляд, здається об’єктивною, враховуючи характер та гостроту військових дій на фронтах. Потенційно може бути інформація, яка становить загрозу національній безпеці країни. Йдеться про посаду, місце роботи, інші дані щодо підозрюваних (обвинувачуваних) у вчиненні кримінального правопорушення, а також про обставини вчинення правопорушення. Й хоча в документі зазначається, що обмеження діятимуть лише в період воєнного стану та рік після його закінчення, усе ж таки це обмеження стосується судових рішень у справах, які становлять особливий суспільний інтерес (зокрема, про злочини проти основ нацбезпеки, охорону держтаємниці, недоторканності держкордону, призову і мобілізації, а також порядку несення військової служби тощо).
Варто зазначити, що чинне законодавство надає судам право «на власний розсуд» вилучати зі своїх рішень інформацію, що «може зашкодити безпеці» в справах, розглянутих у відкритому засіданні. В цьому плані можна сказати, що законопроект несе певні процесуальні ризики, адже обґрунтованість рішення, яке суддя ухвалюватиме (боронь Боже!) поза процесуальним порядком, неможливо перевірити. У випадку, коли, на думку суду, розголошення певної інформації може зашкодити інтересам нацбезпеки, а отже, розгляд й оголошення цієї інформації повинно відбуватися в закритому судовому засіданні, такий механізм уже передбачений українським законодавством. Як на мою думку, потрібен єдиний підхід щодо обмеження доступу до інформації, тож відкриті дані не повинні бути обмежені в судових рішеннях. Слід вказати, що цей законопроект уже виносився на порядок денний – ще в березні 2023 року, але після значного суспільного розголосу парламентарі його відклали. Тим не менше в травні цього року комітет ВРУ з питань правової політики повторно розглянув та рекомендував цей проект закону до розгляду в сесійній залі. Таким чином, обмеженню доступу до інформації та рішень судового реєстру, які становлять значний суспільний інтерес і є важливими для реалізації функцій громадського контролю за діяльністю органів правопорядку, депутати дали «зелене світло». У зв’язку з цим постає питання: наскільки суттєво запропоновані зміни суперечать принципам демократичного суспільства і євроінтеграційним зобов’язанням України? Бо отримуючи допомогу від західних демократій Україна не може не звертати увагу на зауваження щодо згортання доступу до публічної інформації, якої є реєстр судових рішень. Приховування судових рішень однозначно підвищить напругу й недовіру до влади в суспільстві, зокрема щодо мобілізаційних заходів. Додамо й те, що раніше НАЗК виявило в цьому законопроекті корупційні ризики й рекомендувало його доопрацювати.
Розширення переліку відомостей, які не можна розголошувати в текстах судових рішень, впирається в іншу проблему. Проблема в тому що більшість цих відомостей є доступними у відкритих джерелах (органів пенсійного фонду, соціального захисту населення, органи місцевого самоврядування, реєстраційних даних тощо). Це може сприяти вилученню із судового реєстру необмеженої кількості рішень та прихованню цієї інформації, можливо, й на необмежений час. До того ж відповідно до проекту закону ця норма діятиме не тільки під час воєнного стану, а й у мирний час, що є необґрунтованим та ускладнюватиме моніторинг судових рішень для громадськості. Саме тому понад 30 громадських організацій закликали Верховну Раду не ухвалювати вказаний законопроект (№ 7033-д) «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень». Як вказується у їх заяві, обмеження доступу до судових рішень відкине Україну на десятки років назад у демократичному поступі до рівня росії та білорусі й становитиме небезпеку для подальшої євроінтеграції. Адже журналісти, адвокати, науковці, громадські активісти будуть позбавлені можливості дізнатися про обставини справи та накладене судом покарання на певних осіб, зокрема зрадників, колаборантів, пособників окупантів тощо.
Віктор Ковальський