Про безпеку дорожнього руху по-українськи

На жаль, висока аварійність на дорогах і, як результат, кількість загиблих та постраждалих у ДТП людей є актуальною проблемою в нашій країні. Українське суспільство перебуває в глибокій кризі, що знаходить своє повсякденне відображення й на дорозі та проявляється в агресивних діях водіїв, неповазі до інших учасників дорожнього руху та особистості в цілому, призводить до нехтування людськими цінностями, в тому числі найважливішою — життям і здоров’ям людини. За таких умов потрібні рішучі дії зі встановлення порядку на дорогах, адже зайвий лібералізм тут недоречний.

Помилки влади

Явною помилкою у внутрішній політиці нашої держави стала не досить виважена й не доведена до кінця реформа правоохоронної системи, в тому числі в частині забезпечення порядку та безпеки дорожнього руху. Передача функцій державної автомобільної інспекції патрульній поліції призвела до посилення безладу, адже її можливості обмежені незначною чисельністю екіпажів на чергуванні, а також широким спектром поставлених завдань. У підсумку МВС повертається до схеми спеціалізованої дорожньої поліції. Експеримент був невдалим? Скоріше непослідовним, адже автоматична фотофіксація порушень ПДР не була запроваджена. А без неї забезпечити порядок на дорозі за умов мінімальної участі патрульних неможливо.

Щодо розробки закону про дорожній рух

Звісно, критикувати чужі помилки просто. Втім коли вони стають системними, ігнорувати їх більше неможливо. До таких роздумів підштовхують ідеї, які не дають спокою посадовцям МВС та деяким політикам. Робота над проектом нового Закону «Про дорожній рух», на жаль, не додає спокою та гармонії в суспільне життя, а викликає нищівну критику автомобілістів і фахівців.

Керівництво МВС націлилося на впровадження в Україні європейських норм та стандартів безпеки дорожнього руху. Втім конкретні законодавчі пропозиції викликають непорозуміння та критику, адже вони надто відірвані від реалій. Так, ідеться про ідеї впровадження «європейського технічного огляду» транспортних засобів та необхідності перескладання теоретичних і практичних іспитів при заміні водійського посвідчення раз на 5 – 15 років. Фактично вони є утопічними в українських умовах, а також нестимуть виражені бюрократичні та корупційні ризики й жодним чином не підвищать стандартів безпеки дорожнього руху.

Що ж стосується обов’язків, взятих на себе Україною за Угодою про асоціацію з Європейським Союзом, то на цьому питанні треба зупинитися окремо. Прикрим, але реальним, фактом є те, що Україна не є членом ЄС і в близькому майбутньому навряд чи ним стане. Директиви ЄС встановлюють обов’язкові стандарти для країн спільноти у випадку ж нашої держави мова про приведення законодавства у відповідність до таких стандартів. Це надає широкі можливості для маневру, адже Україна має виконувати взяті на себе зобов’язання, втім питання яким чином їх виконувати остається відкритим.

Виявляється, що сліпо копіювати європейські підходи взагалі немає потреби. Це не підвищить рівень безпеки на шляхах. І в першу чергу тому, що фактичні умови в країнах ЄС та в Україні суттєво відрізняються. Так, у Європі намагаються усувати вплив навіть найменших загрозливих факторів, у той час як у нашій країні ще не розв’язані навіть найнагальніші питання дорожньої безпеки. Логічно, що починати треба саме з їхнього вирішення. Тож які ж головні проблеми безпеки українських на автошляхах? Такі самі, як століття назад, – дороги й дурні. І цю тезу нескладно довести. Стан автодоріг у нашій країні вже давно не витримує жодної критики. Траси державного значення часто нагадують військово-польові шляхи, при тому деякі їхні ділянки, начебто, піддавалися обстрілам та бомбардуванням. Крім незадовільного стану дорожнього полотна є й інші невідповідності сучасним стандартам: більшість трас мають лише одну полосу для руху в одному напряму, що потребує виконання обгону – найбільш небезпечного й складного маневру. Особлива складність його полягає і в великій кількості вантажного транспорту на дорозі, що саме по собі є окремою нагальною проблемою. Не секрет і те, що вітчизняні дороги не обладнанні відповідним чином: багато де немає відбійників, знаків, розмітки.

Проблема стану доріг

У переважній більшості ДТП фактор незадовільного стану доріг відіграє значну роль. Звісно, це не виправдовує водіїв, які порушують правила безпеки дорожнього руху, втім за умов належного стану та оснащення автошляхів багатьох аварій би не сталося, що змушує задуматися.

Від експлуатації транспортних засобів держава отримує дохід у вигляді податків. Так чи інакше, у вартість кожного літра палива закладена чимала сума, яке йде до бюджету у вигляді акцизів, зборів та ПДВ. Загалом йдеться про величезні кошти, які зникають у безодні державного бюджету. Чи може вони зникають в інших місцях? Так чи інакше, але держава не забезпечує належної якості та безпеки автошляхів, і за деяким виключенням переважна більшість магістральних сполучень перебуває в незадовільному та небезпечному стані.

Питання проблеми доріг є зрозумілим. Переходимо до іншої проблеми — культурно-ментальної. Українські водії перш за все просто українці. А це означає, що вони щоденно страждають від деформацій, які руйнують наше суспільство вже не перше десятиріччя. Підсумком стає агресія, неповага до інших, безвідповідальність. Немаловажним фактором є й низька якість підготовки водіїв, чи, прос-тою мовою, проблема «придбаних водійських посвідчень», адже в певний час таке посвідчення вважалося відмінним подарунком на День народження від батьків чи бойфренда. Можливо, наразі ситуація й змінилася, але кількість некваліфікованих водіїв на дорогах надзвичайно висока.

Що ж стосується технічного стану транспортних засобів, що експлуатуються на українських дорогах, то це питання надто не-однозначне. У великих містах, таких, як Київ, Одеса, Дніпро, Харків, Львів на шляхах домінують доволі сучасні автомобілі (ну, а якщо говорити про автомобільний парк столиці, то його розкішності можуть позаздрити найзаможніші європейські міста), але це не відображає загальної ситуації в країні. Більшість транспорту морально та фізично застаріла, і в деяких випадках такі транспортні засоби дійсно знаходяться в потенційно небезпечному для оточуючих стані. Разом із тим кількість ДТП, безпосередньо зумовлених технічним станом автомобілів, є незначною, і цей фактор небезпеки складно порівнювати з небезпекою українських доріг. Більше того, якість останніх вкрай негативно впливає на стан самих транспортних засобів, адже крупні дефекти дорожнього покриття щоденно руйнують ходову частину транспорту й можуть призвести до раптового виходу з ладу навіть справних вузлів, що вже небезпечно аварією. Про витрати власників на ремонт мова навіть і не йде.

Який вихід?

Запропонувати оптимальні рішення непросто. Втім знайти їх реально, але спочатку треба чітко визначитися з пріоритетними нап-рямками. Це – технічний стан та оснащення доріг, це підготовка водіїв, і лише потім – технічний стан автотранспорту.

Якщо держава так зацікавилася питанням техогляду транспортних засобів, чому би суспільству, зі свого боку, не зажадати запровадження механізму громадського контролю технічного стану доріг в країні? Чи такого механізму немає в Європі? Там він не потрібний, а в українських реаліях необхідний. Адже є що контролювати: кошти на будівництво, поточний ремонт тощо, відповідність доріг наявним стандартам якості й оснащення, поточний стан і так далі. Можна вважати, що такий механізм був би вельми ефективним і дійсно підвищив би безпеку дорожнього руху. Якщо бути технічному огляду транспортних засобів, то бути й суспільному контролю за якістю доріг.

Далі, що стосується підготовки водіїв та перевірки їхніх знань та навичок. Так нещодавно заступник міністра МВС, широко відома в суспільстві А. Дєєва, анонсувала ідею обмежити строк дії посвідчень водія терміном 5–15 років – у залежності від категорії транспорту, яким керують особи. Знову таки мозковий центр МВС апелює до директив ЄС та західного досвіду, але не може ґрунтовно пояснити, яким чином це підвищить стандарти безпеки дорожнього руху. А можливо, було би розумніше повернутися до забутого досвіду радянських часів, коли необхідність перескладати екзамени на право керування автомобілем пов’язувалася фіксуванням певної кількості порушень ПДР водієм? До речі, така сама система існує і в сьогоденній Франції та інших країнах. У цьому є прямий сенс: якщо особа свідомо нехтує правилами дорожнього руху, чи погано їх знає, або ж її навички керування транспортним засобом невідповідні, то вона через деякий час автоматично залишається без водійського посвідчення. І час цей значно коротший ніж п’ять чи п’ятнадцять років, як пропонують у МВС.

Щодо технічного контролю транспортних засобів

Підемо далі. Ніхто не ставить під сумнів доречність технічного контролю транспортних засобів, втім суспільство не задовольнить форма так званого «європейського технічного огляду», яка окреслюється в поданих законопроектах. Якщо народні обранці вважають, що в Україні можна запровадити систему техконтролю як, наприклад, у Німеччині, то вони дуже помиляються – не можна, і не треба. Адже половина автомобілів не пройдуть техогляд за правилами, а їхнім власникам доведеться шукати шляхи «вирішення питання», що призведе до зростання корупції. Чи так і треба?

Слід почати з того, що соціальні стандарти розвинених європейських країн сприяють своєчасному оновленню транспортного парку, чого немає в Україні. Втім навіть в Європі техогляд виконує ще одну, приховану функцію – стимулює автомобілістів до придбання нового, чи новішого автомобіля. Є й інші способи: наприклад, муніципалітет Парижу заборонив в’їзд до міста автомобілів, вік яких перевищує десять років. Усе це мотивується прагненням зменшити викиди шкідливих речовин у повітря, хоча викликає зрозуміле невдоволення населення, адже такі заходи доволі сумнівні й більше схожі на лобіювання інтересів автомобільних корпорацій, яких в Європі величезна кількість.

Повертаючись до техогляду транспортних засобів саме з позицій забезпечення безпеки дорожнього руху, а не бюрократії, слід зазначити наступне: основні механізми транспортного засобу мають бути в придатному для роботи стані й цього достатньо. Проводити техогляд на станціях технічного обслуговування, як це пропонується авторами проекту Закону «Про дорожній рух» цілком логічно, але викликають нерозуміння його положення про «підготовку технічних експертів» та сертифікацію сервісних станцій. Які ще експерти? Огляд основних систем автомобіля на предмет їхньої придатності зай-має щонайбільше десять хвилин і може здійснюватися механіком середньої кваліфікації. Як правило, такий поточний огляд здійснюється власниками транспортних засобів або під час сервісного обслуговування, або ж навіть у менші інтервали часу саме з метою гарантування власної безпеки на дорозі. Тому, якщо ми хочемо зробити внесок в справу поліпшення стандартів безпеки дорожнього руху, а не ускладнити життя пересічних осіб та створити нове корупційне джерело доходу, то процедура техогляду має бути максимально спрощеною. Так, документом, що підтверджує проходження огляду, може бути діагностичний лист автомобіля, який заповнюється відповідно до встановленого зразку, а право на проведення технічного огляду автомобілів мають отримати всі сервісні станції, які відповідатимуть передбаченим стандартам за оснащенням та кваліфікацією персоналу (розумним стандартам, адже в нашій країні з цим часто трапляються проблеми).

Матеріальний інтерес сервісних станцій при проведенні техогляду має полягати в отриманні плати за послуги з огляду, а також в усуненні несправностей основних систем автомобіля – як умови видачі діаг-ностичного листа. Сервісна станція отримує клієнтів та роботу. Їй не цікаві гроші автовласника за печатку про проведення огляду, адже більше можна заробити на усуненні несправностей його автомобіля. З боку автомобіліста також проблем не виникає: якщо транспортний засіб у належному технічному стані, то огляд є простою формальністю, якщо ж ні, то краще вкласти гроші в ремонт автомобіля, аніж заплатити їх за «техогляд».

Надмірне регулювання веде до правового нігілізму

Українським народним обранцям не слід забувати прості аксіоми суспільного життя. Закони економіки доводять, що чим вищі податки, тим більше від них ухиляються платники. Закони юриспруденції свідчать, що надмірне нормативне регулювання призводить до підвищення рівня правового нігілізму. На жаль, рівень нігілізму в українському суспільстві вже поза можливими межа-ми. Проте, аби не погіршувати ситуацію ще більше, варто хоч іноді прислуховуватися до народної думки. Бездумне слідування стандартам ЄС давно стало самоціллю, в той час як це далеко не завжди відповідає соціальним та ментальним особливостям і потребам української нації. Адже українці мають власний розум і повинні самі обирати свій шлях.

Євген ПОЛЯНСЬКИЙ,
доктор юридичних наук,
професор кафедри кримінального права
Національного університету «Одеська юридична академія»