Психологія булінгу, або «Закон клаптикової ковдри»

Останнім часом у наше життя увірвалися повідомлення про агресивність і насильство серед дітей та молоді. Ще б пак, адже скасування соціальної служби серед дітей та молоді, послаблення профілактичного впливу кримінальної поліції, нехтування державними органами та органами місцевого самоврядування досвідом попередників щодо профілактики злочинності та ціла низка інших соціальних факторів сприяли поширенню побутового насильства.

Але до сучасного, заточеного на конкретних персон і переслідування певного середовища, аж надто не загострювалася. Та нинішні міграційні процеси, від’їзд батьків на заробітки, постійне реформування освітніх програм, фактичне їх недофінансування, а також значне поширення зброї і насильства, події на сході України призвели до того, що спостерігаємо зараз. Адже практично в кожній школі,   в кожному молодіжному середовищі, місцевій громаді є високі ризики переслідування, власне нападу підлітків один на одного, а ще страшніше, що жертвами стають слабкі, недоглянуті, незахищені діти, які в очах агресивної групи є слабаками.

Дослідження кримінологів стверджують, що в суспільстві виникла стійка мотивація агресії.  Від емоцій окрасу «свій-чужий», до напружених стресових відчуттів.  В окремих випадках можна побачити заздрість, помсту, неприязнь, прагнення  справедливості, тримання за владу з обов’язковим підпорядкуванням лідеру, нейтралізацію суперника або  самоствердження аж до задоволення садистських нахилів окремих осіб. При цьому виникла субкультура відстроченого покарання  «винуватця» через відео-та фотофіксацію подій, що власне і є поширенням залякування. Усе це  часто густо попадає в соціальні мережі. Про шалений булінг в Одесі, Києві, Дніпрі, Львові  та інших містах стало відомо саме з мереж. Тож не варто ховати проблему, адже закономірним стало збільшення жертв серед підлітків, що опинилися в іншому, новому середовищі,  серед переміщених сімей зокрема. І всі соціальні проблеми загострилися разом, тобто відчутним став «перегрів суспільства», наче воно опинилося на пательні. І найшвидше на цей перегрів реагує підростаюче покоління. Воно наче мстить дорослим генераціям за свій недогляд,  непорозуміння, неприязнь, конфліктність, що вирують у державі. З підвищеною віктимністю певного кола дітей пов’язується поширення булінгу. Погодьмося з тим, що  такі риси однолітків, як боязливість, вразливість, замкнутість або сором’язливість провокують негативні реакції одних до одних. Але ще більше переслідують один одного наші улюбленці, коли вони не навчені дорослими і є тривожними,  невпевненими в собі, або ще гірше  через сімейні негаразди мають низьку самоповагу, схильність  до депресії. Педагогі б’ють на сполох і благають батьків частіше спілкуватися з дітьми, адже вони часто не мають жодного близького друга та простіше спілкуються з дорослими ніж із однолітками. А хто ж стає авторитетом в їхніх очах, зрозуміло — більш сильний, успішний, але ж той, хто допускає до себе, до вільного спілкування, вже не кажучи про хлопчиків або дівчат, які мають фізичні вади, слабкості, що кидаються в очі ровесників.

Отже, портрет віктими булю є наочним. Пусковим механізмом повсякденного поширення булю стало домашнє насильство. Наразі прийнято низку законодавчих актів щодо посилення відповідальності малих дебоширів, але вже пізно. Поїзд, як кажуть, уже пішов. Поки заходи контролю почнуть давати свої плоди, то психологія булю  вже діє на повну.  Дійсно, експерти-психологи фіксують початок конфліктів не стільки на індивідуальних властивостях дітей, скільки на їх місці в референтній групі. Власне в тій групі, якій вони надають свою перевагу і палке бажання бути в ній за будь-яку ціну. Й ті дітлахи, які активно не включені в ці групові процеси й тримаються осібно, вони, як правило, є аутсайдерами і їх, інколи більш обдарованих, талановитих, начитаних та розумних, не люблять у такий референтній групі.  І якщо в групі знаходиться той, хто бере на себе роль виконавця групової волі, то за законом «клаптикової ковдри»  виникає булінг. Це коли всі, будучи різними, як різнокольорові клаптики, бажають тепла і комфорту від ковдри, якої на всіх не вистачає. Тому відновити в суспільстві атмосферу тепла, злагоди і комфорту — і є краща профілактика булінгу. А як що конкретно, то мають активно працювати і співпрацювати між собою соціальні служби, загони волонтерів і кримінальна поліція у справах неповнолітніх, молоді та неблагополучних сімей.  Так, як це було завжди, коли про булінг ніхто і не чув. Тому не чекаємо, а відновлюємо роботу всіх служб, інакше від цькування завжди знайдеться перехід до більш жорстких форм поведінки. Адже ми, дорослі, подаємо чимало поганих прикладів для підростаючого покоління. За що й отримуємо відплату. І нічого на дзеркало нарікати …

Віктор Ковальський, Голова Київської міської організації Союзу юристів України, кримінолог, доктор юридичних наук  

Джерело: ЮВУ