Ковальський Віктор
ГЛОВЮК Ірина,
заслужений юрист України, професор кафедри
кримінально–правових дисциплін Інституту
права Львівського державного університету
внутрішніх справ, доктор юридичних наук,
професор
ПИТАННЯ МОТИВУВАННЯ ВИРОКІВ ЗА СТАТТЕЮ 436-2 КК УКРАЇНИ
За статтею 436–2 КК України – «Виправдовування, визнання правомірною,
заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікація її
учасників», станом на 09 жовтня 2022 року ЄДРСР містить дані про 140 вироків, з
них законної сили набрали 75. Така емпірична база вже надає можливість для
дослідження питань доказування у таких кримінальних провадженнях, що є
важливим, зважаючи на новизну статті та специфіку об’єктивної сторони.
Джерела доказів у текстах вироків були такі: показання обвинуваченого;
висновок експерта; протоколи оглядів; довідки; речові докази. З показань
обвинувачених вбачалося їх визнання винуватості. Більше того, вказувалося, що
обвинувачена зазначила, що вона розкаюється, не розуміє, що на неї тоді найшло,
їй соромно, вона підтримує нашу країну і ЗСУ [1]; інша обвинувачена посилалась
на те, що піддалась російській пропаганді, сама є уродженкою росії, тому і
поширювала такі публікації на своїх сторінках у соціальних мережах. Станом на
момент розгляду справи вона припинила публікувати дописи; щиро розкаялась,
матеріально допомагає ЗСУ [2].
Не усі вироки містять посилання на результати використання спеціальних
знань у цих провадженнях (що не дивно, зважаючи на застосування консенсуальних
процедур), проте, є посилання на висновки спеціалістів та висновки експертів.
Відмітимо, що коли мова йде про висновки спеціалістів [3-15], зазвичай не
вказується, про якого спеціаліста йдеться. Винятком є, наприклад, вирок, де прямо
зазначено: «згідно науково–консультаційного висновку спеціаліста – кандидата
педагогічних наук, доцента, завідувача кафедри мовної підготовки іноземних
громадян Сумського державного університету ОСОБА_9 , складеного за
результатами проведення 16.06.2022 року за її участі огляду персональної сторінки
(акаунта) соціальної мережі «Одноклассники» під назвою «ОСОБА_3», у
зазначених публікаціях наявні матеріали, які містять: заперечення збройної агресії
російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, шляхом представлення
збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього
громадянського конфлікту; визнання правомірною збройної агресії російської
федерації проти України, розпочатої у 2014 році; визнання правомірною тимчасової
окупації частини території України та глорифікація представників збройних
формувань російської федерації [16]. Така форма, яка викладена у цьому вироку,
нормам КПК України не суперечить, проте, зважаючи на те, що йдеться не про
кримінальний проступок, доречно було б уточнювати, про який висновок і якого
спеціаліста йдеться, зважаючи на те, що джерелом доказів є висновок саме експерта.
Слід при цьому ж звернути увагу на те, що Законом України № 2137–IX уточнено
ст. 71 КПК і передбачено право спеціаліста надавати «консультації, пояснення та
довідки»; окремо доповнено перелік прав спеціаліста у ч.4 цієї статті пунктом 8
«надавати довідки з питань, що належать до сфери його знань, у випадках,
передбачених ч.3 ст. 245–1 КПК України»; довідка як джерело доказів
відноситиметься до документів [17]. Проте, у перелік джерел доказів стосовно
злочинів висновок спеціаліста КПК України не віднесено, цей статус висновок
спеціаліста має лише у кримінальному провадженні щодо кримінальних
проступків.
Крім того, у вироках є посилання на висновки, які викликають сумніви
стосовно коректності їх викладу. Наприклад, «Згідно з висновком спеціаліста
Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького від
05.04.2022 у розміщених користувачем «ОСОБА_1» на своїй сторінці у соціальній
Інтернет–мережі «Одноклассники» матеріалах простежено глорифікацію
представників збройних формувань рф, що здійснили повномасштабне вторгнення
на територію України, та наявні виправдовування, визнання правомірною,
заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році» [10]. Для
висновку, який має бути конкретним і не має містити припущень, вжиття
формулювання «простежено», яке саме по собі є дивним у контексті оцінки
характеру письмових висловлювань, не є коректним, і тим більше не є коректним
вживання таких формулювань у вироку. Разом з тим, слід відмітити доречність
цитування висновку спеціаліста у вироку, де не просто зазначається, що є
глорифікація представників збройних формувань рф та представників окупаційної
адміністрації рф, а й цитуються конкретні частини публікацій із відповідним
змістом [6].
У контексті висновків експерта, використовуються висновки психолого–
лінгвістичної експертизи публікацій [18; 19], судово–лінгвістичної (семантико–
текстуальної) експертизи [20; 21] або не уточнюється, про яку експертизу йдеться
[1; 22]. Останнє знову ж можна пояснити застосуванням консенсуальних процедур,
але зважаючи на те, що навіть у кримінальному провадженні на підстав угод суд
перевіряє наявність фактичних підстав для визнання винуватості, посилання у
вироку на висновок експерта, який, по суті, є основним джерелом доказів у таких
провадженнях, є потрібним та доречним.
Протоколи оглядів акаунтів теж згадуються у вироках [4; 11]. Відмітимо, що
змінами до ст. 237 КПК України щодо огляду законодавець вирішив проблему, яка
існувала стосовно огляду інтернет–сторінок, профілів у соцмережах, ютуб–каналах,
тік току тощо. Огляд комп’ютерних даних визнано різновидом огляду, який
проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду
інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за
допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або
відеозапису екрану, тощо або у паперовій формі) [17].
Крім того, слід звернути увагу на ще деякі аспекти, пов’язані з
формулюванням вироків. Зокрема, один з вироків містив таке: «ОСОБА_1 у
невстановлений слідством час, ймовірно під впливом російських та проросійських
ЗМІ, сформував своє ставлення до подій, які мали місце після 20.02.2014, тобто
початку військової операції рф на території Автономної Республіки Крим,
внаслідок якої відбулась окупація частини території України, а в подальшому
послідувала збройна агресія рф на сході України і окупація частини Донецької і
Луганської областей України, створення підконтрольних рф адміністрацій, шляхом
перекладення відповідальності за вказані події на Україну та виправдання агресії
рф, підтримка її дій [18]. Тобто фактично в вироку викладено припущення стосовно
формування у особи умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 436-2 КК
України. Зважаючи на те, що це не має відношення до обставин предмету
доказування й має характер, хоча і обґрунтованого, але припущення, такі
формулювання у вироку не є доречними.
Отже, у аспекті доказування за ст. 436–2 КК України натепер є тенденція
використання консенсуальних процедур (застосування угоди про визнання
винуватості або ч. 3 ст. 349 КПК України). Аналіз вироків демонструє, що
найпоширенішими джерелами доказів є показання обвинувачених, висновки
експертів, документи (висновки спеціалістів, протоколи оглядів). Навіть при
скороченому характері доказування (при застосуванні консенсуальних процедур),
враховуючи специфіку об’єктивної сторони, важливим є посилання на висновок
експерта стосовно оцінки змісту висловлювань або поширеного матеріалу. Більш
чіткої ідентифікації у вироках потребує посилання на висновки спеціалістів.
Недопустимими у вироках є припущення стосовно формування у особи умислу на
вчинення злочину, передбаченого ст. 436–2 КК України, оскільки, по–перше, це не
має значення для кваліфікації, по–друге, не являють собою фактичні дані.
Список використаних джерел
1. ЄДРСР, URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105272487
2. ЄДРСР, URL:https://reyestr.court.gov.ua/Review/105408042
3. ЄДРСР, URL:https://reyestr.court.gov.ua/Review/103953905
4. ЄДРСР, URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104028649
5. ЄДРСР, URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104104393
Коментарі
Loading…