Рішення Про визнання права власності, зобов’язання вчинити дії; Про визнання недійсним договору

від 13 квітня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Агроторг» до ОСОБА_6, кооперативу «Союз», Спільного малого підприємства науково-виробничої фірми «Око», Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод», третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК «Ірлага», про визнання права власності, зобов’язання вчинити дії; за зустрічним позовом Кооперативу «Союз» до Приватного підприємства «Агроторг» про визнання недійсним договору, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» та Кооперативу «Союз» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 11 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року Приватне підприємство «Агроторг» (далі – ПП «Агроторг») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 12 липня 2007 року між ним та кооперативом «Союз» укладений договір про пайову частку у будівництві житлового будинку, за умовами якого виконавець – кооператив «Союз» прийняв замовника ПП «Агроторг» у пайове будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 та по закінченню будівництва замовнику передається для оформлення права власності нерухоме майно нежитлове приміщення на 10-му поверсі 4-го під’їзду будинку. Згідно з договором площа нежитлового приміщення становить 83 кв. м, його вартість – 45 318 грн.

ПП «Агроторг» свої зобов’язання щодо оплати виконав, сплатив Кооперативу «Союз» 45 318 грн, про що останній видав довідку від 12 серпня 2008 року № 86. Будинок здано в експлуатацію у грудні 2010 року.

Позивачу стало відомо, що Спільне мале підприємство науково-виробнича фірма «Око» (далі – СМП НВФ «Око») безпідставно переробило первинний проект, згідно з яким квартиру № 123 на 9-му поверсі об’єднало з нежитловим приміщенням на 10-му поверсі житлового будинку.

Посилаючись на те, що кооператив «Союз» свого обов’язку щодо передачі у власність нежитлового приміщення не виконав, всупереч укладеному договору збудоване нежитлове приміщення на 10-му поверсі приєднав до квартири № 123, що належить ОСОБА_6 і знаходиться на 9-му поверсі будинку, позивач просив: визнати за ним право власності на нежитлове приміщення № 133 площею 92,3 кв. м, що знаходиться на 10-му поверсі 4-го під’їзду над квартирою № 123 на 9-му поверсі цього ж будинку; зобов’язати відповідачів привести у відповідність проект будівництва та технічні паспорти; зобов’язати кооператив «Союз» передати позивачу документи, необхідні для оформлення права власності на спірне нежитлове приміщення.

У серпні 2014 року кооператив «Союз» звернувся до суду із зустрічним позовом до ПП «Агроторт» про визнання недійсним договору про пайову участь від 12 липня 2007 року № 96, посилаючись на те, що приміщення, яке є предметом договору неможливо ідентифікувати та таке приміщення у будинку відсутнє.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2015 року позов ПП «Агроторг» задоволено частково. Визнано за ПП «Агроторг» право власності на нежитлове приміщення площею 92,3 кв. м, що розташоване на 10-му поверсі у 4-му під’їзді багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, що розташована на 9-му поверсі цього ж будинку. Зобов’язано кооператив «Союз», СМП НВФ «Око», Публічне акціонерне товариство «Тернопільський електромеханічний завод» (далі – ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод») вчинити дії щодо приведення у відповідність проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, що розташоване на 9-му поверсі цього ж будинку та приміщення площею 92,3 кв. м, що розташоване на 10-му поверсі цього будинку, над приміщенням № 123. У задоволенні іншої частини позову ПП «Агроторг» відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Кооперативу «Союз» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 11 вересня 2015 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2015 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову кооперативу «Союз» скасовано, у цій частині закрито провадження у справі. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій.

У касаційній скарзі кооператив «Союз», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «Агроторг» відмовити, зустрічний позов кооперативу «Союз» задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційних скарг, вважає, що вони мають бути задоволені частково.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний з’ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції не дотримано.

Судами встановлено, що 04 січня 2007 року між ОСОБА_6 та кооперативом «Союз» укладений договір № 89 про пайову частку у будівництві житлового будинку. Згідно з умовами договору виконавець кооператив «Союз» прийняв замовника ОСОБА_6 у пайове будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 та по закінченню будівництва замовнику передавалося для оформлення права власності нерухоме майно 4-х кімнатна квартира на 9-му поверсі 4-го під’їзду будинку, площею 102,53 кв. м. Вартість приміщення загальною площею 102,53 кв. м склала 388 332 грн. (а. с. 107 112).

12 липня 2007 року між ПП «Агроторт» та кооперативом «Союз» укладений договір про пайову частку у будівництві житлового будинку. За цим договором кооператив «Союз» зобов’язався збудувати для ПП «Агроторг» у житловому будинку по АДРЕСА_1 на 10-му поверсі 4-го під’їзду нежитлове приміщення площею 83 кв. м та передати його у власність замовнику. Вартість будівництва склала 45 318 грн (а. с. 12, 13).

ПП «Агроторг» свій обов’язок щодо оплати вартості нерухомого майна виконало, згідно з довідкою кооперативу «Союз» від 12 серпня 2008 року № 86 сплатило 45 318 грн за нежитлове приміщення на 10-му поверсі 4-го під’їзду будинку по АДРЕСА_1 відповідно до договору від 12 липня 2007 року № 96 (а. с. 15).

Після укладення 12 липня 2007 року договору з ПП «Агроторг» у проект 124-х квартирного будинку по АДРЕСА_1 з вбудованими приміщеннями громадського призначення було внесено зміни у частині 9-го поверху та горища, а саме: 10 квартир переплановувалися на квартири у двох рівнях; для другого рівня використовувалися приміщення горища, висотою 2,4 м; 9-й поверх та горище з’єднувалися внутрішньоквартирними сходами; вхід у квартири у двох рівнях передбачався зі сходової клітки 9-го поверху; експлуатація верхнього рівня передбачалася через додатковий вихід, горище на сходову клітку та через внутрішньоквартирні сходи на 9-му поверсі (а. с. 354, 355).

Згідно з актом готовності об’єкта до експлуатації від 28 грудня 2010 року № 501 124-х квартирний будинок по АДРЕСА_1 з вбудованими приміщеннями громадського призначення вважався закінченим будівництвом і готовим до експлуатації. Генеральним підрядником зазначено ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод», генеральним проектувальником – СМП НВФ «Око». Проектна документація затверджена наказом Кооперативу «Союз» від 20 травня 2004 року № 25 (а. с. 181).

На підставі акта готовності від 28 грудня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області 28 грудня 2010 року виданий сертифікат відповідності № ТП 000439, згідно з яким закінчений будівництвом 124-х квартирний будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 відповідає проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації (а. с. 23).

07 лютого, 14 березня та 29 жовтня 2013 року в інтересах ПП «Агроторг» направлено на адресу кооперативу «Союз» адвокатський запит про надання письмової інформації та копій документів щодо необхідності доплатити ПП «Агроторг» грошові кошти у розмірі 56 618 грн. (а. с. 16, 17).

26 травня 2014 року ПП «Агроторг» направило на адресу кооперативу «Союз» пропозицію про доплату за 9,3 кв. м збільшеної площі з розрахунку 546 грн ціни за 1 кв. м, а саме – 5 077 грн 80 коп. (а. с. 22).

26 травня 2014 року ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» видало ПП «Агроторг» технічний паспорт на нежитлове приміщення № 133 по АДРЕСА_1, загальною площею 92,3 кв. м, що розташоване на технічному поверсі цього будинку (а. с. 19 21).

02 квітня 2015 року ТОВ «Технічна інвентаризація нерухомості Тернопільської області» видало ПAT «Тернопільський електромеханічний завод» технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 199,8 кв. м. До складу квартири належало приміщення на 9-му поверсі будинку та на технічному поверсі будинку (а. с. 123, 124).

При цьому приміщення на технічному поверсі кореспондується із приміщенням, що значиться як приміщення № 133 у технічному паспорті від 26 травня 2014 року, виданому ПП «Агроторг».

Відповідно до проектної документації вказаного будинку квартира № 123 та спірне нежитлове приміщення з’єднані між собою.

Вважаючи свої права порушеними, ПП «Агроторг» на підставі ст. 331 ЦК України просив визнати за ним право власності на нежитлове приміщення № 133 площею 92,3 кв. м, що знаходиться на 10-му поверсі 4-го під’їзду над квартирою № 123 на 9-му поверсі по АДРЕСА_1.

Вказуючи про те, що приміщення, яке є предметом договору про пайову участь від 12 липня 2007 року № 96, неможливо ідентифікувати та таке приміщення у будинку відсутнє, кооператив «Союз» звернувся до ПП «Агроторт» із зустрічними позовними вимогами про визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновок апеляційного суду про те, що зустрічний позов кооперативу «Союз» до ПП «Агроторг» про визнання недійсним договору про пайову участь від 12 липня 2007 року № 96 відповідно до ст. ст. 1, 25 ГПК України підвідомчий господарському суду, є законними і обґрунтованими, тому рішення апеляційного суду у частині закриття провадження у справі у частині зустрічних позовних вимог кооперативу «Союз» має бути залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених прав, що виникають із цивільних правовідносин, крім випадків, коли їх розгляд провадиться за правилами іншого судочинства.

Згідно зі ст. 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Спори між юридичними особами належать до компетенції господарських судів (ст. ст. 1, 2, 21 ГК України).

Таким чином, не допускається об’єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постановах від 01 липня 2015 року у справах № 6-467цс15 та № 6-745цс15, а також у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Агроторг» про зобов’язання кооперативу «Союз», СМП НВФ «Око», ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» вчинити дії щодо приведення у відповідність проекту будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, що розташоване на 9-му поверсі цього ж будинку, та приміщення площею 92,3 кв. м, що розташоване на 10-му поверсі цього будинку, над приміщенням № 123, суд першої інстанції не врахував, що він не наділений повноваженнями розглядати спори між юридичними особами у порядку цивільного провадження, оскільки такий спір повинен розглядатися господарським судом.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 336 ЦПК України за наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду.

Колегія суддів у частині позовних вимог ПП «Агроторг» до кооперативу «Союз», СМП НВФ «Око», ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» скасовує рішення апеляційного суду, закриває провадження у справі та, враховуючи ч. 2 ст. 206 ЦПК України, роз’яснює сторонам, що спір у зазначеній частині повинен розглядатись за правилами ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530-532 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Майном як особливим об’єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об’єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом з тим ч. 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Відповідно до ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Виникнення права власності на новостворений об’єкт нерухомості на підставі судового рішення нормою ст. 331 ЦК України не передбачено.

Відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов’язує виникнення в особи суб’єктивного права власності на певні об’єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об’єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковою до застосування.

У даному випадку позивач виконав свої грошові зобов’язання за договором про пайову участь у будівництві від 12 липня 2007 року, сплативши вартість, установлену вказаним договором, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об’єкт будівництва, а не саме право власності на нерухоме майно.

На вказані обставини апеляційний суд при перегляді справи уваги не звернув, у частині позовних вимог ПП «Агроторг» до ОСОБА_6 про визнання права власності неправильно застосував норми матеріального права.

Оскільки обставини справи не потребують додаткової перевірки, то відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право частково скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП «Агроторг» до ОСОБА_6 про визнання права власності відмовити.

Колегія суддів погоджується з відмовою у позові ПП «Агроторг» до ОСОБА_6 про зобов’язання привести у відповідність проект будівництва та технічні паспорти, оскільки ОСОБА_6 жодним чином не наділена повноваженнями щодо будь-яких дій, що стосуються затвердження зміни проектів будівництва житлового будинку.

Матеріали справи містять докази про передачу ОСОБА_6 квартири загальною площею 107,5 кв. м (а. с. 129—132) і не надано доказів про порушення нею будьяких прав ПП «Агроторг».

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 337, 340, 341, 343, 344, 346, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» та кооперативу «Союз» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 11 вересня 2015 року у частині позовних вимог Приватного підприємства «Агроторг» до кооперативу «Союз», Спільного малого підприємства науково-виробничої фірми «Око», Публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» скасувати, провадження у справі у цій частині позовних вимог закрити.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 11 вересня 2015 року у частині позовних вимог Приватного підприємства «Агроторг» до ОСОБА_6 про визнання права власності скасувати, у задоволенні цієї частині позовних вимог відмовити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 11 вересня 2015 року у частині відмови у позовних вимогах Приватного підприємства «Агроторг» до ОСОБА_6 про зобов’язання вчинити дії залишити без змін.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 11 вересня 2015 року у частині закриття провадження у справі у частині зустрічного позову кооперативу «Союз» до Приватного підприємства «Агроторг» про визнання недійсним договору залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.