Розмір адвокатського гонорару залежить від обсягу, складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо; “гонорар успіху” залежить від результатів вирішення відповідного спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу №  873/137/21, в якій досліджував питання відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Н» надійшла заява про накладення на ТОВ «В» судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., понесених позивачем за заявою від 13.07.2021 про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків 12.07.2021 у третейській справі № 24/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду заяву ТОВ «Н» про відшкодування судових витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «В» на користь ТОВ «Н» 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв’язку з розглядом справи.

Позиція Верховного Суду

Розглядаючи справу, ВС зауважив, що судові інстанції, враховуючи доцільність понесених ТОВ «Н» витрат, з урахуванням складності цієї справи дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ «Н» про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у справі № 873/137/21  і стягнення з ТОВ «В» на користь ТОВ «Н» 1 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не достатньо проаналізував структуру та обсяг наданої послуги.

Так, ВС погоджується частково з такими висновками суду першої інстанції:

1) аналіз рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 12.07.2021 у справі № 24/21 в обсязі 3-х годин є завищеним, однак з мотиву того, що така послуга охоплюється послугою підготовки заяви до суд;

2) щодо аналізу судової практики в обсязі 2 годин судова колегія зазначає, що з урахуванням поставленого перед судом питання стосовно видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду є незрозумілим, аналіз якої практики слід здійснювати адвокату;

3) щодо «гонорару успіху» суд першої інстанції справедливо вказав, що позивачем у попередньому орієнтованому розрахунку судових витрат не зазначалось про будь-які домовленості між клієнтом та адвокатом щодо можливості сплати додаткового гонорару за прийняття позитивного рішення на користь клієнта, розмір такого гонорару. Умовами Договору сторонами не визначено такого виду гонорару як «гонорару успіху», при цьому, у пункті 5.1 Договору вказано, що в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги розмір гонорару визначається в залежності від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, у той час як “гонорар успіху” залежить не від вказаних критеріїв, а  від результатів вирішення відповідного спору – тобто є умовною угодою та не може визначатися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що підготовка заяви до суду про видачу наказу на виконання рішення третейського суду в обсязі 4 годин та участь у судовому засіданні є дійсними та необхідними послугами у цій справі, а відтак є розумним та обґрунтованим розрахунок адвокатом цих послуг у сумі 2 800 грн та 1 500 грн відповідно. Також ВС зазначив, що тривалість участі у судовому засіданні не може бути наперед відомою учасникам справи та короткий час такого засідання не може слугувати підставою для покладення судом таких витрат на сторону, яка заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (такі підстави визначені лише у частинах п’ятою-сьомою, дев’ятою статті 129 ГПК України, про що описано вище).

Тобто, на переконання судової колегії, підлягають стягненню з ТОВ «В» на користь ТОВ «Н» у цій справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 300 грн (2 800 грн + 1 500 грн). Відтак, саме у цій частині оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає зміні.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені в апеляційній скарзі доводи є частково обґрунтованими, а суд першої інстанції допустив порушення статті 129 ГПК України при розподілі витрат на професійну правничу допомогу. Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржена ухвала суду першої інстанції – зміні в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ТОВ «В» на користь ТОВ «Н».