Щодо єдності судової практики

Серед цих висновків слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

встановлено розмежувальні ознаки між суміжними складами кримінальних правопорушень, передбачених ст. 153 «Сексуальне насильство» та ст. 156 «Розбещення неповнолітніх» КК України;

акцентовано на тому, що для настання кримінальної відповідальності керівника підприємства за порушення вимог нормативно-правових актів про охорону праці, якщо воно спричинило загибель людини (ч. 2 ст. 271 КК України), вирішальне значення має фактичне здійснення трудової функції працівником, а не юридичне оформлення трудових відносин з ним.

У сфері кримінального процесуального права:

констатовано, що відсутність у протоколі затримання адвоката відомостей про повідомлення про це ради адвокатів регіону, номера кримінального провадження, анкетних даних та підписів осіб, які були присутні під час проведення затримання, не є підставою для визнання цього протоколу недопустимим доказом;

встановлено, що в КПК України не передбачено необхідності звернення органу досудового розслідування до слідчого судді за дозволом на проведення обшуку житла за наявності згоди особи, яка проживала в цьому житлі на підставі договору оренди;

констатовано, що строк дізнання, який прямо не визначений у КПК України, не повинен перевищувати строк досудового розслідування у кримінальних провадженнях про нетяжкі злочини, передбачений ч. 2 ст. 219 КПК України.

Упродовж червня 2023 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.