Вранці – гроші, ввечері – Brexit

Економіст Анатоль Калецкі прикидає, за яку суму Британія зможе «купити» спокійний вихід з ЄС

 Як часто буває в процесі розлучення, переговори Британії з Євросоюзом досягли стадії тупика, який може бути подоланий лише за допомогою компромісу. Для виходу з цього глухого кута обом сторонам слід визнати, що про постійні нові відносини неможливо домовитися за той короткий строк, який залишився до настання терміну виходу Британії з ЄС (березень 2019 року).

Щоб не допустити невпорядкованого виходу Британії з ЄС у встановлений термін, переговори повинні зараз зосередитися на питанні про тимчасовий «перехідний період». Про його необхідність прем’єр-міністр Тереза Мей офіційно заявила ще у вересні, і його майже одностайно зараз вимагає британське суспільство й ділові лідери. Перш за все, учасники переговорів повинні негайно зосередитися на питанні про внески Британії в бюджет Євросоюзу, які будуть потрібні для того, аби упорядкований перехідний період став можливим.

Така угода про взаємовигідний перехідний період потребуватиме певних поступок з обох сторін. Але ні Великобританії, ні Європейському Союзу не доведеться при цьому відмовлятися від своїх фундаментальних принципів. Для Європи перенесення акценту переговорів на тимчасову угоду (зразком для нього можуть стати відносини ЄС з Норвегією) призведе лише до невеликих іміджевих втрат: лідерам Євросоюзу доведеться погодитися з тим, що послідовність обговорення питань на переговорах про Brexit, яку вони спочатку запропонували, повинна бути переглянута. Замість досягнення домовленостей спочатку з фінансових питань, а потім про торговельні відносини, доведеться визнати взаємозалежність фінансів і торгівлі, а значить необхідність обговорювати їх одночасно.

А в Британії перенесення уваги з постійного угоди на умови впорядкованого перехідного періоду допоможе перетворити бюджетні проблеми, які зараз заважають прогресу на переговорах, в ключ, який здатний їх розблокувати. Виступаючи у вересні з промовою у Флоренції, Тереза Мей запропонувала ЄС щорічні внески в бюджет Євросоюзу в розмірі близько 10 млрд євро ($ 11,8 млрд) на весь термін перехідного періоду, або, як мінімум, протягом двох років після встановленого терміну Brexit. Крім того, вона пообіцяла протягом цього часу зберігати свободу пересування робочої сили й дотримуватися всіх правил ЄС.

Мей сподівалася, що її обіцянка сподобається європейським лідерам, особливо найбільшому донору ЄС — Німеччині і найбільшим одержувачам коштів із бюджету Євросоюзу, таким, як Польща і Португалія. Але її пропозиція не справила особливого враження, можливо, тому, що лідерів ЄС менше хвилюють проблеми фінансової діри, яка виникне в бюджеті союзу через Brexit у 2019 і 2020 роках, а більше турбують перспективи наступного бюджетного циклу на період із 2021 по 2026 роки.

Припущення, що Британії потрібно буде виплачувати гроші в бюджет ЄС ще і в наступному десятилітті, може виглядати зовсім нереалістично на тлі запеклого опору будь-яким платежам у ЄС з боку євроскептиків у Консервативній партії Мей. Але при ближчому розгляді довгострокова пропозиція бюджетних виплат може дати Мей дві великі переваги. По-перше, перехідні внески в бюджет можна уявити як комерційні платежі на підтримку європейських програм, які вигідні Британії, а не як платежі за «врегулювання розлучення» (це звучить як покарання) в розмірі 50–60 млрд євро, які зараз вимагає ЄС. Якщо перехідні платежі Британії збережуться на нинішньому рівні близько 10 млрд євро протягом п’яти або шести років, які реалістично необхідні для завершення переговорів про постійні торговельні відносини, підсумкова сума буде такою ж.

По-друге, бюджетна пропозиція Британії стане потужним інструментом, що допоможе створити «глибоке й особливе партнерство» з Європою, яке, як стверджує глава уряду Англії, і є її головною метою. Аж до вересня Мей уникала вимовляти цю фразу, побоюючись викликати невдоволення жорстких єврофобів у своїй партії. Але у флорентійській промові вона пообіцяла британському бізнесу режим, близький до нинішнього рівня його доступу на ринки ЄС. При тому вона визнала, що будь-який привілейований доступ на ринки Євросоюзу зажадає внесків до бюджету ЄС, як це відбувається у випадку з Норвегією і Швейцарією. Висновок очевидний: режим, близький до нинішнього рівня доступу на ринки ЄС, зажадає внесків до бюджету ЄС у розмірі, близькому до нинішнього рівня. А для того, щоб «глибоке й особливе партнерство» Мей стало постійним елементом відносин Британії з ЄС, внески в бюджет теж повинні стати постійними.

Але що, коли Мей насправді не цілком серйозно говорить про «глибоке й особливе партнерство»? Що, коли її реальна мета — задовольнити прихильників жорсткої лінії в Консервативній партії й домогтися «чистого розриву» з ЄС? Навіть у цьому випадку Британії доведеться продовжувати виплачувати гроші в бюджет ЄС протягом багатьох років, якщо країна хоче провести Brexit упорядковано й без ексцесів.

Припустимо, що підсумкова мета Британії полягає в створенні абсолютно нових глобальних торговельних відносин без будь-яких особливих торгових привілеїв із боку ЄС. Потрібно багато років на проведення переговорів про ці нові торгові угоди, а поки вони не завершилися британському бізнесу вкрай важливо уникнути двох дорогих збоїв: першого в березні 2019 року, коли закінчиться членство країни в ЄС, а другого в той прийдешній день, коли нові глобальні торгові угоди будуть підписані й набудуть чинності.

У запобіганні такого подвійного збою і полягає суть пропозиції Мей про «спокійний» перехідний період із 2019 по 2021 роки. Однак досягнення цієї мети вимагає спокою і в питаннях виконання Британією зобов’язань перед ЄС, поки нові глобальні угоди не будуть готові. Це означає, що бюджетні внески Британії повинні ь зберігатимуться до тих пір, поки нові глобальні угоди не будуть підписані.

Імовірність того, що складні переговори з десятками країн можуть бути завершені протягом всього лише двох років, відведених на Brexit, незначно мала. Тому навіть якби британські політики і виборці реально хотіли жорсткого Brexit, який передбачає повний розрив з Європою, бізнес країн все одно буде потребувати збереження особливих торгових відносин з ЄС (а також пов’язаних із ними бюджетних внесків) ще, як мінімум, кілька років після 2021 року.

Висновок у наступному: незалежно від того, якого саме Brexit хоче Британія, будь-який упорядкований вихід країни з ЄС зажадає збереження внесків до бюджету союзу після Brexit. Єдине питання в тому, чи стануть ці платежі постійними, якими вони повинні бути, якщо Мей реально хоче створити «глибоке й особливе партнерство», або ж вони будуть здійснюватися лише протягом 5–7 років, необхідних на укладення нових торгових угод після жорсткого Brexit .

Так чи інакше, Терезі Мей слід визнати, що платежі в бюджет ЄС — це неминучість протягом багатьох років навіть після Brexit. Але їй слід перетворити це розуміння у вражаючу фінансову пропозицію, яка розблокує переговори про Brexit.

Джерело: ЛІГА.net