Викрито найбільшу російську мережу за поширенням «фейків». Вона підробила сайти 60 великих західних ЗМІ редагувала факти, дослідження, таємниці

Корпорація Meta (материнська компанія Facebook) повідомила про викриття великої російської мережі щодо поширення дезінформації. Згідно з звітом Meta, мережа почала діяти ще у травні 2022 року та концентрувалася на війні в Україні та західних санкціях. Вона була побудована довкола більш ніж 60 сайтів, які видавали себе за великі західні ЗМІ: Der Spiegel, The Guardian, Bild, ANSA та інші.

Докладний звіт описує методи, за допомогою яких російська пропаганда створювала для читачів фальшиву реальність.

Мережа налічувала 1633 акаунти, 703 сторінки, одну групу у Facebook та 29 акаунтів у Instagram. На просування мережі було витрачено близько 105 тисяч доларів. Загалом вона охопила близько 4000 акаунтів у Facebook та близько 1500 – у Instagram. Вони діяли німецькою, англійською, французькою, італійською, іспанською, російською та українською мовами.

Сайти та акаунти в соцмережах розміщували відеоролики та статті, де український уряд та збройні сили зображалися як злочинні та корумповані організації. Росію там виставляли жертвою західної агресії та західні санкції — найнебезпечнішими насамперед для самої Європи. Потім ці статті, а також мем і відео з YouTube поширювалися через Facebook, Instagram, Telegram, Twitter, веб-сайти петицій Change.org і Avaaz.com і навіть LiveJournal.

Спочатку мережа орієнтувалася переважно на Німеччину, Францію, Італію, Україну та Велику Британію. Баланс між контентом, націленим ці країни, був приблизно рівним. Так, з 5 червня по 14 липня, російські пропагандисти створили 15 фейкових сайтів, які мімікували під великі ЗМІ. Один із них був націлений на Україну, по два – на Францію та Італію, три – на Латвію, чотири на Великій Британії та п’ять на Німеччину.

З 16 липня баланс змінився. Російські пропагандисти обрали «слабку ланку» – ним стала Німеччина. З цієї дати було створено щонайменше 40 сайтів, що імітували німецькі новинні видання.

Підробки були дуже витонченими, але їх все ж таки можна було розпізнати.

Наприклад, нібито німецький Der Spiegel у своїй статті попередив про дефіцит природного газу. Але якщо придивитися уважніше, то видно, що домен сайту не такий, як у оригінального видання.

На підробленому сайті британської The Guardian вийшла стаття, де йшлося про те, що Україна нібито інсценувала вбивства мирних жителів у Бучі російськими військовими під час окупації. У фальшивому матеріалі використовувалося ім’я та фотографія справжнього журналіста The Guardian. Більше того, було вказано той самий час публікації, що й у цієї статті цього журналіста, опублікованої в The Guardian того ж дня. Підроблена сторінка також містила робоче посилання на рядок новин The Guardian, що біжить, і навіть на головну сторінку видання.

Публікації виходили одночасно кількома мовами. Наприклад, стаття про Бучу була опублікована одного і того ж дня англійською мовою на підробленому сайті The Guardian, італійською – на фейковому сайті ANSA та німецькою мовою – на підробленому сайті Der Spiegel.

Деякі статті були присвячені війні та геополітиці. Інші зосереджувалися на соціальних чи економічних проблемах Євросоюзу, пов’язуючи їх із санкціями ЄС проти Росії.

Вже під час розслідування, коли почалося блокування мережі, ті, хто стояв за нею, намагалися створити нові веб-сайти, «що свідчить про наполегливість та постійні інвестиції в цю діяльність». У кількох випадках діяльність мережі підтримувалась російськими посольствами в Європі та Азії.

Підроблені акаунти в соцмережах репостили та посилювали повідомлення один одного, працюючи як «луна-камера» та заглушуючи інші інформаційні потоки. Наприклад, кілька каналів у YouTube та Telegram публікували одні й ті самі відео: про зростання цін у Європі, викликане санкціями проти Росії, а також ролики, які звинувачують українських біженців у крадіжці, вандалізмі, проституції, насильстві та безквитковому проїзді. Схоже, працювала ціла «фабрика» відеоконтенту. Одні й ті самі ролики виходили із субтитрами різними мовами – німецькою, англійською та італійською.

«Це найбільша та найскладніша «операція» російського походження, яку ми зірвали з початку війни в Україні. Вона продемонструвала незвичайне поєднання витонченості та грубої сили. Підроблені веб-сайти та використання багатьох мов вимагали як технічних, так і лінгвістичних інвестицій. З іншого боку, просування в соціальних мережах спиралося насамперед на грубу рекламу та фейкові акаунти», – наголошується у звіті Meta.