admin
ВИСНОВОКщодо конституційності статті 375 КК
1. Граматичний аналіз статті 375 КК свідчить, що формулювання складу злочину невідповідає засадам правової визначеності як складової принципу верховенства права(стаття 8). Стаття містить оцінювальний термін «завідомо неправосудний», яке може бутисформульовано за методом аналогії права. Однак суди не вповноважені формулювати склади юридичної відповідальності за аналогією у силу конституційного принципу nullumcrimen sine lege, який передбачає, що лише законом має бути юридично визначено складзлочину (стаття 58.2 Конституції).
2. У режимі de lege ferenda та згідно із легітимними цілями правового регулювання загалом склад злочину бажано формулювати у рамках чинного КК як «ухвалення необґрунтованого рішення, постанови, вироку, ухвали суду». Нижче буде наведено ознакис удових актів, які є неналежно обґрунтовані і вони не охоплюються поняттям дисциплінарного проступку у сенсі статті 92 Закону про судоустрій і статус суддів. Також вони не охоплюються ознаками порушення присяги суддею у сенсі статті 55.4 Закону просудоустрій та статус суддів. Ознаками ухвалення судом необґрунтованого рішення є те, що суд при ухваленні рішень:
– не враховує рішення Європейського суду з прав людини та інших міжнародних судів,юрисдикцію яких на підставі міжнародних договорів визнала Україна без наведенняналежного обґрунтування;
– не враховує рішення Конституційного суду України без наведення належногообґрунтування;
– неналежне обґрунтування або відсутність обґрунтування щодо недопущення до розглядусправи доказів, документів та інших матеріалів, які мають істотне значення для ухвалення рішення по справі та неналежне їх дослідження.
3. Натомість наявність юридичного складу правопорушення «ухвалення завідомо неправосудного рішення» є порушенням засад незалежності і безсторонності судді. Тим більше, що згідно із положеннями ст. 214 та 216.1 КПК прокурор відкриває кримінальну справу («кримінальне провадження» за портновськими юридичними неологізмами, далі вживатиму усталений, традиційний термін). Однак порушення кримінальної справи прокурором за ухваленням суддею «завідомо неправосудного рішення» складає конфлікт інтересів, оскільки прокурор є стороною у кримінальній справі, що є легалізацією додаткової форми тиску на суддю, що відверто атакує фундаментальний конституційний принцип незалежності суддів і суду. У разі запровадження юридичного складу, про якиййде мова у п. 2 цього висновку, то підслідність відповідних кримінальних справ мала бналежати Національному антикорупційному бюро згідно із правилами ст. 216.5 КПК
2
4. Юридичний склад правопорушення, передбачений ст. 375 КК також не відповідає конституційним гарантіям незалежності і безсторонності суддів, оскільки вводить елементи невизначеності у його статусі у ході ухвалення судового рішення. Зокрема, він містить оціночний термін «завідомо», що суперечить природі суддівського розсуду, який гарантується у силу ст. 124.2, ст. 126.2 та ст. 129.1, 129.5 Конституції, починаючи правилами про визнання юрисдикції судів вирішувати спори про право, недопустимості будь-якого тиску на суддю, закінчуючи правилами стосовно незалежності і підкореності суддів законові та встановленням відповідальності за неповагу до суду і суддів. Натомість формальне застосування прокурорами своїх прерогатив у рамках ст. 214 та 216.1 КПК є порушенням зазначених конституційних принципів.
5. Судді є частиною суспільства, вони репрезентують фаховий зріз юридичного співтовариства суспільства, а тому вони покликані ухвалювати обґрунтовані рішення, які базуються на повному, всебічному та об’єктивному розгляду матеріалів справ. Тому вони мають усвідомлювати природу і призначення своєї соціальної функції і також нести юридичну відповідальність за ухвалення необґрунтованих судових рішень. Натомість стаття 375 є мертвою нормою і в світлі зазначених конституційних принципів є непридатною до застосування. Спроби суддів застосувати її можна буде розцінювати виключно у площині акту неповаги до власної місії у суспільстві та неповаги до суддівської мантії.
6. Врешті-решт, цю проблему суди мають вирішити виключно в інцидентному ключі, тобтопри вирішенні конкретної кримінальної справи, предметом якої буде обвинувачення судді у вчиненні злочину, передбаченого ст. 375 КК, по якій суд має застосувати процедуру інцидентного конституційного контролю в порядку ст. 83 Закону про Конституційний СудУкраїни. Тобто суд, що розглядає таку кримінальну справу має зупинити її і через Верховний Суд клопотати про внесення конституційного подання до Конституційного Суду щодо вирішення питання про конституційність ст. 375 КК.
7. За таких умов, вирішення цього питання шляхом ухвалення постанови Пленуму Верховного Суду чи Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних ікримінальних справ є також неконституційним, оскільки порушує конституційний принцип поділу влади, зокрема є формою втручання у повноваження Верховної Ради щодо встановлення правил загального характеру та формулювання складу правопорушення.
Доктор юридичних наук, професор,директор НДІ порівняльного публічного правата міжнародного права Ужгородського нац. ун-ту,викладач Національної школи суддів України М. Савчин
Коментарі
Loading…