Інтерв’ю з президентом Київського міжнародного інституту соціології, доктором філософських наук, професором Володимиром Паніотто

Яким чином українці встановлюють соціальну дистанцію між собою та іншими співгромадянами? Як на це впливає війна? Чи можна сказати, що зараз наша нація згуртована як ніколи, а чи маємо проблеми з єдністю?

Про це ми ведемо розмову з президентом Київського міжнародного інституту соціології, доктором філософських наук, професором Володимиром Паніотто.

Згуртованість суттєво зросла, але важливо не пересваритися

— Володимире Іллічу, яким чином соціальні наслідки війни впливають на інтеграцію та згуртованість українського суспільства?

— Дослідження, які проводить КМІС та інші соціологічні компанії, показують суттєве зменшення регіональної та лінгво-етнічної диференціації суспільства та збільшення довіри до Української держави. Наприклад, у вересні 2013 року, за даними КМІС, на референдумі за приєднання до ЄС проголосувало би 75% на заході і тільки 23% — на сході України. До того ж на півдні і сході України більше людей проголосували б проти вступу до ЄС, ніж за вступ.

А в травні 2022 року різниця між заходом і сходом у ставленні до вступу в ЄС радикально зменшилася від 52 до 18 відсотків. Тепер на заході 91% проголосував би на референдумі за вступ до ЄС, а на сході — 76% (фактично стільки, скільки у 2013-му голосувало на заході), і за вступ до ЄС тепер переважна більшість у всіх регіонах України.

Тобто в цілому згуртованість і єдність нашого суспільства суттєво зросли, зросли взаємна підтримка людей, взаємодопомога, волонтерський рух. Для виживання України, перемоги й успішного подолання післявоєнних проблем необхідно зберегти цю інтегрованість і надалі.

Але виникають і деякі негативні тенденції, нові основи для соціальної диференціації.

— Які негативні тенденції? Яким чином війна стала причиною соціальної диференціації в українському суспільстві? Які ще категорії людей, що опинилися у різних ситуаціях, можуть виникнути і які проблеми у суспільстві це створить?

— Через війну в Україні виникли нові категорії населення, і це може стати новою основою для соціальної диференціації:
— ті, хто воює у Збройних силах України;
— ті, хто залишився в Україні під час війни і не змінив місце проживання;
— ті, хто змінив місце проживання, але залишився в Україні (внутрішньо переміщені особи, ВПО);
— ті, хто виїхав за кордон, біженці;
— особи, які перебували на окупованій території.

Це може призвести до створення стереотипів та виникнення негативних відчуттів у ставленні одних категорій людей до інших. Наприклад, у фейсбуці постійно виникають суперечки: воїни, що ризикують своїм життям, приїздять у відпустку до Києва і бачать, що люди розважаються, сидять у ресторанах, п’ють каву — так, начебто ніякої війни немає.

Люди, що залишилися в Україні, звинувачують біженців — «ми тут під обстрілами, а ви насолоджуєтесь життям у Європі».

До тих, хто залишився на окупованих територіях, виникає підозра у зраді — чому не поїхали?

Стереотипи, упередження і соціальна дистанція

— У дослідженні йдеться про використання шкали Богардуса для виміру ставлення одних груп до інших. Можете пояснити, що це таке?

— Шкала Богардуса, також відома як «шкала соціальної відстані», є інструментом соціологічних досліджень, який використовується для вимірювання соціальної дистанції між різними соціальними групами. Вона була розроблена 1925 року американським соціологом Еморі Богардусом і адаптована в Україні Наталією Паніною 1994 року.

Шкала Богардуса передбачає запитання про те, яку соціальну відстань людина бере до інших соціальних груп. Наприклад, запитання можуть стосуватися ставлення до людей з різних етнічних груп, з різними рівнями доходу, освіти, професійними статусами тощо. Відповіді на запитання оцінюються на шкалі від одного до семи, де один означає найменшу соціальну відстань, а сім — найбільшу.

Зокрема, запитання звучить так: «Чи згодні ви допустити білорусів як членів своєї родини (бал 1 — найменша відстань), як близьких друзів (2), як сусідів (3), як колег по роботі (4), як жителів України (5), як гостей України (6), чи не пускали би в Україну (7 — найбільша відстань)?». І так до всіх інших груп.

Шкала Богардуса дозволяє дослідникам вимірювати стереотипи та упередження, які можуть виникати на основі соціальних різниць. Вона використовується в різних соціологічних дослідженнях, зокрема в дослі­дженнях расових та етнічних відносин.

Володимир Паніотто.
Фото з сайту hromadske.radio.

— Як українці, що залишилися в країні, ставляться до біженців? Чи засудження їх — це лише смуток, що вони зробили такий вибір, а чи ще якісь емоції? Бачу, що в цілому 90% українців із розумінням ставляться до біженців.

— За даними опитування, більше половини українців (87%) ставляться до біженців із розумінням: 46% повністю толерантні, а ще 42% згодні, щоб вони поверталися до України. Лише 13% опитаних не хотіли би бачити біженців в Україні.

Дані цього опитування підтвер­джують результати дослідження, проведеного у вересні 2022 року, де 90% українців ставилися до біженців із розумінням. Середня соціальна дистанція від населення України до біженців дорівнює 3,67, що є нижчим за середнє значення для 13 етнічних груп, ставлення до яких постійно вивчається.

— Розглянемо дослідження із застосуванням шкали Богардуса за вересень 2022 року. Чому навіть для україномовних українців соціальна відстань дорівнює навіть не 1, а 2.2 бала? Чи буде зараз ситуація змінюватися?

— Бал один за шкалою Богардуса означає, що респондент готовий допустити представника цієї групи як члена домогосподарства, наприклад, оженитися чи видати заміж дочку. Соціологічні дані показують, що люди беруть шлюб із тими, хто має приблизно той самий соціальний статус — такий самий рівень освіти, таку саму етнічну і мовну групу.

Україномовні українці становлять приблизно 60% населення України, серед інших 40% частина (25%) не хотіли б вступати з ними до шлюбу, але погоджуються бути їхніми друзями (бал 2). Це цілком нормальна ситуація, тут немає жодних проблем і вона навряд чи буде змінюватися.

— Максимальна соціальна дистанція спостерігалася щодо росіян-жителів росії — середня дистанція 6.39 бала. Чи зросте вона до максимуму?

— 80% опитаних не пускали би громадян рф в Україну навіть як туристів (це бал 7), середній бал є 6.39, а не 7, оскільки приблизно 10% населення готові допустити громадян рф навіть як членів домогосподарства чи друзів чи сусідів. Як таке може бути?

Річ у тім, що, за даними наших опитувань, 43% респондентів відповіли, що у них є близькі родичі в росії (ще 14% відповіли, що є родичі в росії, але вони не вважають їх близькими), багато хто має друзів. Значна кількість з них мають антипутінську позицію і співчувають Україні.

Гадаю, що частина з тих, хто відповідав, мали на увазі своїх конкретних знайомих з проукраїнськими поглядами, звідки і взялися ці 10%. Тому цей показник не зросте до максимуму, він і зараз є майже максимальний (6.4 із 7).

— До ВПО спостерігається найкраще ставлення. Індекс соціальної дистанції — 3.37 бала, що суттєво нижче від середнього значення. Ситуація тут виглядає цілком задовільною. А чи буде вона кращою/гіршою через зростання числа ВПО?

— А чого ця чисельність буде зростати? Мені здається, що в найгіршому випадку рф може залишити за собою те, що вже захопила, а скоріш за все — Україна звільнить значну частину своїх територій (бажано — всі), і кількість ВПО може тільки зменшитися, а не зрости.

Колабораціонізм і мовне питання

— Ставлення до українців, які опинилися на окупованій території після 24.02.2022 року. Дослідження КМІСу для ГО «Опора» в серпні 2022 року засвідчує, що значна частина опитаних вимагала кримінальної відповідальності для окремих категорій громадян України на окупованих територіях. На вашу думку, яким чином держава має врегульовувати це питання?

— Дійсно, в дослідженні у серпні 2022 року респонденти вважали, що має бути кримінальна відповідальність, якщо вчитель продовжує навчати дітей, але погодився викладати предмети за російською програмою (49%), пенсіонер подав документи на отримання російських соціальних виплат (37%), лікар надає медичні послуги, але за російськими стандартами (25%) тощо.

У законі про колабораціонізм ідеться про добровільне співробітництво з ворогом. Чи можна після Бучі, Ірпеня, де розстрілювали вчителів, вважати, що якщо вчителі погодилися, то вони співпрацюють добровільно? І що робити пенсіонеру, якщо українську пенсію він не може отримати? Чи здійснив він злочин, коли подав документи на російські соціальні виплати?

Одним із головних завдань держави є забезпечення захисту прав та інтересів своїх громадян, незалежно від того, де вони проживають. Наші громадяни на окупованих територіях перебувають у жахливих умовах, і дер­жава має їх усіляко підтримувати (а виявляти зрадників — то вже діяльність СБУ, вона може стосуватися окремих осіб, а не категорій населення).

Держава повинна мати більш чітку та зрозумілу комунікацію з тими, хто залишився на окупованій території, щоб було зрозуміло, яка діяльність підпадає під закон про колабораціонізм. Можливо, треба створити спеціальний механізм взаємодії з цими людьми.

Такий механізм може включати в себе розробку спеціального інформаційного порталу, на якому будуть публікуватися інформація та поради щодо того, які дії підпадають під закон про колабораціонізм, а які не підпадають. Також можна створити центри з надання правової допомоги, які працюватимуть у режимі онлайн. Медіа, лідери громадської думки повинні підкреслювати, що ці люди не забуті, що держава все робить для їх звільнення, а українці співчувають їм.

— Ставлення до російськомовних громадян України. Індекс соціальної дистанції 3.83 бала, що нижче середнього значення. Чи зріс показник ксенофобії останнім часом і чому?

— Про ставлення до російськомовних громадян у цілому за допомогою шкали Богардуса ми раніше не запитували. Але ми запитували про ставлення до російськомовних українців — у 2013-му цей бал був 2.25, а зараз він 2.74, зростання дуже невелике. Крім того, 90% російськомовних громадян вважають, що в Україні немає проблем з використанням російської мови і російськомовні громадяни не зазнають утисків та переслідувань. Так що в цілому тут поки що немає проблем.