Заподіяння педагогічним працівником шкоди психічному здоров’ю учня внаслідок булінгу є підставою для звільнення такого працівника

7 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 279/44/20 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яку було звільнено за аморальний проступок.

Вчителка звернулася до суду із позовом до Гімназії про поновлення на роботі.

Згідно з актом службового розслідування на території Гімназії позивачка висловлювала образливі чутки, словесно зачіпала учня, вчиняла маніпуляції та систематичний тиск на останнього, що між учасниками освітнього процесу розглядається як факт булінгу. Не реагувала на зауваження працівників адміністрації навчального закладу з цього приводу. Висновком психолога підтверджено, що у результаті конфлікту з вчителькою завдано шкоду психічному здоров’ю учня. Крім цього, аморальність поведінки вчительки підтверджується зверненнями батьків учнів та вчителів гімназії. Позивачку було звільнено з посади заступника директора з виховної роботи (на 0,5 ставки) та вчителя російської мови і зарубіжної літератури Гімназії у зв’язку із вчиненням аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Позивачка наполягала, що звільнення проведено незаконно, з порушенням трудового законодавства, вчинення аморального поступку не доведено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком яким погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, та зважив на достатність підстав для звільнення позивачки з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Позивачка за своїми посадовими обов`язками виконувала педагогічну виховну роботу, а тому вона є тим суб`єктом, якого може бути звільнено з підстави вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

У касаційні скарзі позивачка вказувала, що суди застосували положення статей 41, 43 КЗпП України до спірних правовідносин, без урахування правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 р. у справі № 273/212/16-ц, в якому зазначено, що у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме на відповідача покладено обов`язок довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

З підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням такої роботи, можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів.

Установивши обставини вчинення позивачкою під час виконання нею своїх посадових обов’язків аморального проступку, що суперечить вимогам педагогічної етики, моралі, поваги до гідності дитини, обов’язку вчителя захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, а також суперечать загальноприйнятим нормам і правилам, порушують моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, суди, за висновком Верховного Суду у цій справі, дійшли обґрунтованого висновку про те, що її було звільнено з посади з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Рішення в ЄДРСР – https://reyestr.court.gov.ua/Review/93472096