Згадаймо грудень 1991-го

Двадцять шість років тому ми сказали «так» Незалежній Україні

Влада українського народу має відповідати своїй місії. Історична подія, яка відбулася 26 років тому, 1 грудня 1991 року, — Всеукраїнський референдум затвердив Акт про державну незалежність України. Цей документ має найвагоміше політичне, правове і загалом державницьке значення.

Відбулося нове відкриття влади, її місії, сенсу і спрямованості політичної волі. Але в цій події потрібно розібратися без емоцій, що саме відбулося в правовому сенсі, адже правового поля тоді ще не було. На землях колишнього СРСР стався безкровний перехід від одного світу до іншого. Сьогодні, за сучасним часом, ми можемо стверджувати це однозначно. Адже абсолютна більшість громадян проголосувала тоді за повну незалежність від тоталітарної держави. Дійсно, у зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991-го, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, 24 серпня того ж року Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголосила незалежність України. Як відомо, в той же день було оголошено й про проведення всеукраїнського референдуму, який мав би, зрештою, підтвердити добру волю всіх громадян країни про створення нової держави. На роздуми було дано понад чотири місяці. Всі пам’ятають, що на референдум було винесено одне питання — чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?. У голосуванні взяли участь 84,18 % громадян, які мають право голосу,   тобто більше ніж 30 мільйонів українців. З них майже 29 мільйонів підтримали Акт проголошення незалежності України. Таким чином, оголошення незалежності України було підтверджене всенародним голосуванням.

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року пройшов в один день з першими виборами Президента України, яким став Леонід Кравчук. До речі, такий вибір був зафіксований і на теренах теперішнього Криму, правда з меншим показником, але з переважною більшістю «за» незалежність. Тому кремлівські шори з квазіреферендуму під зброєю «зелених чоловічків» 2014 року не можуть мати більшої юридичної сили ніж справжній референдум 1 грудня 1991-го.  Цей референдум ствердив Україну на   міжнародній арені як незалежну державу.

Можна вказати й те, що до референдуму незалежну Україну не визнала жодна держава, але протягом лише грудня 1991 р. наша країна була визнана понад 40 державами світу. Хочу нагадати, що Всеукраїнський референдум перекреслив рішення березневого референдуму про збереження Союзу РСР, а його підсумки створили правову основу для перетворення декларованої незалежності в реальну суверенність, що була доведена з часом. Весь цей період молода держава будувала відносини з іншими країнами на основі взаємної поваги суверенітету, незалежності і територіальної цілісності, а головне невтручання в їхні внутрішні справи, прагнути всебічних політичних, економічних і культурних зв’язків. Закономірною була й перемога першого Президента держави Леоніда Кравчука з його оригінальною передвиборчою програмою з п’яти «Д»: Державність, Демократія, Добробут, Духовність, Довіра. А вже 5 грудня 1991 р. на засіданні Верховної Ради України Л. Кравчук прийняв присягу Президента України, виклав програмні орієнтири своєї політики на новій посаді. З правової точки зору привертає увагу те, що є надважливим і сьогодні, адже приймаючи 24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України, Верховна Рада одночасно ухвалила постанову «Про проголошення незалежності України», яка передбачала проведення республіканського референдуму на підтвердження Акту проголошення незалежності. А вже референдум мав показати, що джерелом української незалежної державності є не кулуарні домовленості представників окремих політичних сил, а воля українського народу і ця воля підкреслює вищу форму її легітимізації. Тобто й на сьогодні, і на майбутнє підтвердження Акту проголошення незалежності України на всеукраїнському референдумі забезпечило невідворотність процесу творення української незалежної держави поза межами Радянського Союзу, Російської Федерації. Цей референдум показав усьому світові як виникли право і суверенність України як повноправної, повноцінної держави і її місце в Європі та світовій спільноті держав.

Абсолютна повнота української влади почалася з природної волі народу без танків, автоматів, без масок та олігархів, як і без чужих політиків. І ця влада нічого неприродного не потерпить. Мирний спосіб її формування визначає  тепер її силу і спрямованість назавжди.  Й примазуватися до влади, чіплятися, очорнювати чи лакувати її немає сенсу. Вона вміє постояти за себе, бо то є влада Українського народу.

Віктор Ковальський, ЮВУ

Джерело: ЮВУ