Хто відповідатиме за поширення недостовірної інформації в інтернеті?

У зв’язку з неймовірним розвитком і популярністю мережі інтернет, сьогодні вже складно зустріти людину, яка не знає що це таке. В цій мережі шукають роботу, продають товари, рекламують продукцію, тобто фактично роблять усе, що лише можна уявити.

Інтернет сьогодні фактично замінив живе спілкування, запровадивши соціальні мережі, форуми, блоги, які користуються величезною популярністю. На створених ресурсах люди обмінюються думками, висловлюють свою позицію, характеризують особистостей, пишуть статті тощо. Однак у деяких випадках викладена інформація носить не тільки позитивний ефект, а й негативний — по відношенню до людини або групи осіб.

Ідеться про ситуації, коли в інтернеті поширюється інформація, яка не відповідає дійсності і є неправдивою. Якщо подібний випадок стався на телеефірі або в друкованих засобах масової інформації, то тут легше знайти винуватця, бо видно автора тексту, як мінімум. Але що робити, якщо така інформація поширена в інтернеті, або ще гірше, автор тексту невідомий? У даній статті, ми спробуємо з цим розібратися.

Згідно ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому недостовірної вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких узагалі не було або які були, але відомості про них не відповідають дійсності. Крім того, законодавець уточнює, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила таку інформацію, не доведе протилежне.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 302 ГК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.

Захищаючи свої права, особа, щодо якої поширено недостовірну інформацію, має довести факт того, що таке поширення інформації порочить його честь, гідність і ділову репутацію.

Якщо говорити про поширення негативної інформації в мережі інтернет, то відповідачем у такій справі є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту/порталу. При цьому саме позивач (людина, яка захищає своє чесне ім’я) зобов’язаний знайти і встановити дані цих осіб, оскільки ця інформація повинна бути відображена в позовній заяві (ст. 119 ЦК України).

Якщо ж автор поширеної інформації невідомий, або його місце проживання/перебування встановити не вдається, якщо інформація носить анонімний характер і доступ на сайт є вільним, то належним відповідачем у такій справі буде сам власник веб-сайту, на якому розміщувався інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник ресурсу створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Таку правову позицію сьогодні підтримують судові органи, розглядаючи подібні справи. Однак кожна ситуація має свій підтекст, свою структуру, особливості, тому в кожному окремому випадку потрібно вибрати свою тактику захисту, аби гарантовано захистити порушене право. Все можливо, важливо лише знати, що робити…

Джерело: ЛІГА.net