КОЛИ З ДОГОВОРУ НЕМОЖЛИВО ЗРОЗУМІТИ ПРО ЩО САМЕ ДОМОВИЛИСЬ СТОРОНИ – ЗА СПРАВУ БЕРЕТЬСЯ ВЕРХОВНИЙ СУД

 Коли за текстом договору неможливо чітко і однозначно визначити волевиявлення сторін, особливо, якщо йдеться про істотні умови – кожна із сторін починає тлумачити умови такого договору  на свою користь. Проте без з’ясування справжнього змісту спірного правочину його виконання стає неможливим.  Стаття 213 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)  передбачає право суду тлумачити подібні незрозумілі правочини  (договори) і шляхом аналізу тексту визначати про що саме домовились сторони. Втім, бувають договори, коли навіть застосування судом встановлених у ст.213 ЦК України правил тлумачення не дає результату…

 Подібна ситуація стала предметом розгляду Верховного Суду України в постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц.

Ще у 1997 році продавець-позивач продав покупцю-відповідачу квартиру. Договором купівлі-продажу сторони передбачили, що продаж квартири здійснено за 22 277,00 грн. (ціни 1997 р.), що на момент здійснення операції складає 11 763 умовні одиниці за курсом НБУ на день укладання договору, які покупець зобов’язувався виплатити продавцю протягом п’ятнадцяти років з моменту укладання договору, тобто до 14 лютого 2012 року.

Посилаючись на те, що порушуючи умов договору купівлі-продажу, покупець-відповідач не сплатив повної вартості квартири, продавець-позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з відповідача 119 654,50 грн, з яких: 110 869,92 грн – заборгованість за договором купівлі-продажу квартири; 8 784,58 грн – три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 14 лютого 2012 року по 05 жовтня 2014 року.

Продавець спірної квартири посилався також і на те, що ураховуючи інфляційні процеси в Україні, та надаючи покупцю розстрочку платежу залишку вартості квартири на 15 років, продавець, з метою зменшення можливих ризиків від знецінення національної валюти, зазначив у договорах ціну продажу квартир у національній валюті з прив’язкою її до грошового еквівалента в умовних одиницях, під яким розумілися долари США, як стабільної твердої валюти, що не суперечить діючій практиці укладення договорів, та правовій позиції ВСУ, викладеній у постанові від 01 березня 2017 року в справі № 761/1617/15-ц.

У свою чергу покупець-відповідач послався на практику ВСУ у справах, де вартість проданих квартир встановлювалась у гривні за курсом НБУ на день укладання договору, а не на день здійснення платежів.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

Ухвалою справа була передана на розгляд Об’єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі ВСУ. Ухвала мотивована тим, що порядку визначення оплати вартості квартири умови спірного договору купівлі-продажу не містять, а тому з’ясовуючи сутність передбаченого договором порядку розрахунку між сторонами, необхідно виходити з передбаченого у таких випадках порядку розрахунку, визначених законом чи іншим нормативно-правовим актом.

ВСУ дійшов висновку, що наведені правила тлумачення, встановленні статтею 213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної спірної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку.

Оскільки ці правила, на думку ВСУ,  не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, тому потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.

ВСУ дійшов висновку, що наведені правила тлумачення, встановленні статтею 213 ЦК України не дозволяють визначити зміст відповідної спірної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку.

Оскільки ці правила, на думку ВСУ,  не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, тому потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem.

Спосіб тлумачення Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов’язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки

щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually

negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально

узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

ВСУ дійшов висновку, що пункти 4, 5 спірного договору купівлі-продажу передбачають визначення суми, що підлягає сплаті, з урахуванням умовних одиниць за курсом Національного банку України, саме на день укладання договору.

КОМЕНТАР ЦІЄЇ СПРАВИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ НАВОДЯТЬСЯ У КНИЗІ С.ТЕНЬКОВА “ПОМИЛКИ В ЮРИДИЧНИХ ДОКУМЕНТАХ: ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА УНИКНЕННЯ”

https://yurincom.com/book/pomylky-v-iurydychnykh-dokumentakh-poperedzhennia-ta-unyknennia-komentar-roz-iasnennia-sudova-praktyka/