Як фіскали програли стивідорам

Нова історія стала повторенням старої

Судячи з матеріалів судової практики стосунки між підприємствами базових галузей економіки й Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України носять явно нездоровий характер. Підприємці шляхом різноманітних маніпуляцій усіляко намагаються занизити свою прибутковість, але чиновники легко виявляють їхні хитрощі й збільшують їм податкові зобов’язання, проте адміністративні суди скасовують податкові повідомлення-рішення, оскільки законом не заборонено працювати собі у збиток. Найслабшою ланкою в цьому замкнутому колі, з точки зору здорового глузду є, звичайно, фіскальна служба: якщо вже так склалося, що закон не на їх боці, то може варто припинити робити дурну роботу й завантажувати нею адміністративні суди. Але тоді, напевне, виникне питання про ліквідацію Офісу великих платників податків ДФС через його непотрібність, а ще про подальше працевлаштування сотень хлопчиків і дівчаток із «пристойних» сімей.

Щоб залучити вантажопотоки треба заплатити

Двадцять першого липня Одеський окружний адміністративний суд ухвалив постанову, якою було скасовано низку податкових-повідомлень рішень (ППР) на загальну суму 35 мільйонів гривень, які були прийняті Одеським управлінням Офісу великих платників податків (ОВПП) ДФС за підсумками проведеної ним планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Вугілля». Група ТІС (скорочено від Трансінвестсервіс) є найбільшою з усіх приватних компаній, що займаються в Україні стивідорною діяльністю, тобто навантаженням чи розвантаженням кораблів у морських портах. Для цього він має в своєму розпорядженні кілька власних доків в акваторії чорноморського порту «Южний», під’їзні шляхи й навіть залізничну станцію. Корпорація складається з п’яти ТОВ, що спеціалізуються на певних видах вантажів: «ТІС-Зерно», «ТІС-Міндобрива», «ТІС-Контейнер», «ТІС-Руда» й «ТІС-Вугілля». А оскільки технічні вимоги до перевезення руди й вугілля приблизно однакові, два останніх товариства часто беруться за те й друге. «ТІС-Вугілля», зокрема, обслуговує перевалку залізорудної сировини, що доставляється залізницею з гірничозбагачувальних комбінатів Криворіжжя.

Восени минулого року фіскальні органи провели глибоку перевірку законності роботи даного підприємства в податковій сфері протягом останніх чотирьох років – за період з 1 жовтня 2012 р. по 30 вересня 2016 р. Порушень, як завжди, було виявлено багато, але найбільше фіскалів здивував договір про залучення нових вантажопотоків, укладений 1 липня 2016 р. між цим товариством і  ТОВ «Метінвест Шиппінг». Останнє, як відомо, є транспортно-експедиторським підприємством, що входить до групи компаній «Метінвест», власником якого є громадянин Рінат Ахметов. Ця корпорація охоплює низку підприємств гірничо-металургійного комплексу, які експортують за кордон як готову продукцію у вигляді сталі й прокату, так і залізорудну сировину. А персонаж нашої історії — «Метінвест Шиппінг — займається організацією доставки цих вантажів до чорноморських портів і подальшої перевалки на морські судна.

Ось між ними й було укладеного договір про те, що експедитор —«Метінвест-Шиппін» за допомогою своїх ділових зв’язків та організаторських талантів залучає до портових терміналів «ТІС-Вугілля» додатковий потік залізної руди з чотирьох дислокованих у Кривому Розі гірничозбагачувальних комбінатів: Північного, Південного, Центрального та Інгулецького. А стивідор платить йому гроші за те, що той допоміг йому одержати «добрий заробок». Начебто, все логічно, тільки, на думку працівників ДФС, все це є нічим іншим як хитрою містифікацією, що мала на меті зменшити податкові зобов’язання на 35 мільйонів гривень. Як було зазначено в офіційній позиції ОВПП, господарські зв’язки між цими двома товариствами існували задовго до укладення договору від 1.07.2016 р. і носили стабільний характер. Укладення ж договору не призвело до збільшення обсягів вантажопотоку й отримання стивідорною компанією додаткових доходів, та зростання прибутку, а навпаки, лише збільшило її витрати. За логікою податківців, стивідор, заплативши експедитору гроші за фіктивні послуги, штучно отримав таким чином податковий кредит. Що ж стосується експедитора, який внаслідок даної оборудки навпаки одержав податкове зобов’язання, тобто залишився в мінусі, то ці втрати він компенсував за схемою відшкодування податку експортерам, до категорії яких він належить завдяки причетності до групи «Метінвест».

Не погодившись із висновками податківців, стивідорна компанія подала позовну заяву до Одеського окружного адміністративного суду, в якій просила визнати податкові повідомлення-рішення протиправними й скасувати їх. На підтвердження доказів своєї правоти вона надала статистичні дані за три попередні роки. Так, у 2014 році «ТІС-Вугілля» перевантажило на кораблі шість мільйонів тон руди, що надійшли з названих вище ГЗК, у 2015 р. — вісім мільйонів, а у 2016-му лише три. Причому в період з квітня по липень 2016-го вантажі з Криворіжжя взагалі не перевалювалися через доки стивідора. Висновок, який пропонував зробити з цього факту позивач, полягав у тому, що навіть ті скромні три мільйоні вантажів, які він перевантажив у минулому році, надійшли до його доків виключно завдяки укладеному з «Метінвест-Шиппінг» договору про залучення вантажопотоків. У грошовому вираженні аргументи «ТІС-Вугілля» виглядали так: у 2015 р. воно заробило 478 мільйонів гривень, з яких сплатило 114 мільйонів у вигляді податку на додану вартість, а от у 2016-му – втричі менше, тобто заробило 155 мільйонів, а податку сплатило на 28. А якщо взяти, наприклад за окремими періодами, то з квітня по травень воно взагалі нічого не заробило, навпаки його сумарні збитки за ці чотири місяці склали 33 мільйони гривень.

Погляд із точки зору глобальної економіки

Бухгалтерія, що й казати, переконлива для того, аби зробити висновок про те, що зі скрутної ситуації стивідорна компанія дійсно вийшла завдяки тому, що «підмазала» експедитора. Але поглянемо на ситуацію з точки зору подій, що сталися в цей період у масштабах планети, й про що не захотіли написати в заяві юристи позивача. Як відомо, на світовому ринку вже п’ять років поспіль спостерігається падіння цін на продукцію підприємств гірничо-металургійного комплексу (ГМК) внаслідок її глобального перевиробництва. Причому це падіння відбувається не рівномірно й поступово, а з локальними й тимчасовими сплесками та спадами, характер яких залежить від того, з якої ноги встане влада Китайської народної республіки, як найбільшого виробника й споживача металу.

Вранці першого дня нового 2016 року вона, образно кажучи, встала з хорошим настроєм, а тому виділила додаткові асигнування для законсервованих інфраструктурних проектів. Отримавши гроші, тамтешні будівельні компанії чимдуж кинулися на ринок купувати матеріали для металевих конструкцій, попит виріс і ціни продукцію ГМК, відповідно до законів ринкової економіки, підскочили на всіх континентах. В тому числі і в Україні, де з Крибасу в напрямку Чорного моря жваво потяглися ешелони із залізною рудою. Це явище потім одержало назву «металургійної весни», але воно затухло раніше ніж завершилася сама календарна весна – у китайського уряду закінчилися гроші, будівельні компанії згорнули закупки й на ринку настала звична в таких випадках тимчасова депресія, після чого ситуація почала потроху вирівнюватися.

Ось під цей зигзаг планетарного масштабу хитруни з «ТІС-Вугілля» та «Метінвест-Шиппінгу» й вирішили підігнати свою комбінацію з договором про залучення вантажопотоків. Але суд, навівши в тексті постанови розлогі витяги з Податкового кодексу України, а також законів «Про транспортно-експедиторську діяльність» і «Про бухгалтерський облік і фінансову діяльність», зробив висновок про те, що стосунки стивідора і його контрагента-експедитора не носять фіктивного характеру, цілком відповідаючи натомість поняттю господарської діяльності. А відтак постановив визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Одеського управління ОВПП ДФС .

Привіт із минулого

Цікаво, що даний позов уже не перший із тих, які довелося розглядати Одеському ОАС від того ж самого підприємства з того ж самого приводу. Так, 1 березня 2011 р. те ж ТОВ «ТІС-Вугілля» уклало договір про залучення вантажопотоків з ТОВ «Скіф-Шиппінг». На той момент вказане товариство входило до групи «Метінвест» і здійснювало доставку вантажів залізничним транспортом, агентування суден, митне декларування, експедитування, а крім того, лабораторні дослідження залізорудної  сировини та готової металургійної продукції. Тобто не буде перебільшенням сказати, що наш попередній персонаж на ім’я «Метінвест-Шиппінг» насправді є пізньою реінкарнацією «Скіф-Шиппінга». Тим більше, що й вантаж тоді був той самий — залізорудна сировина криворізького походження.

А от відмінність ситуації в тому, що тоді державна податкова інспекція в Комінтернівському районі Одеської області донарахувала стивідору набагато меншу суму податку на додану вартості — всього-на-всього 195 тисяч гривень. Договір про залучення вантажопотоків був розцінений фіскалами як нікчемний, а податковий кредит, сформований внаслідок оплати послуг експедитора, таким, що сформований неправомірно. Справа дійшла до суду, який своєю постановою від 17 липня 2012 року задовольнив позовні вимоги стивідорної компанії та скасував податкові повідомлення-рішення.

Суд виходив з того, що згідно умов договору вантажопотоки вважалися залученими, якщо вони проходили через причали, залізничні шляхи й територію «ТІС-Вугілля», якщо з власниками цих вантажів були укладені угоди про перевалку, за наслідками виконання яких стивідор одержував гроші. Ось за це залучення вантажопотоків він і повинен був виплачувати винагороду своєму агентові.

Зокрема, доказом перевалки вантажу, а саме навантаження його на морські судна, на думку суду, були штурманські розписки, згідно яких встановлено, що вантаж — агломераційний залізорудний концентрат перевалювався на морські судна. Також доказом здійснення навантажувальних робіт були завірені митним постом доручення на відвантаження експортних вантажів. З огляду на це суд вирішив, що висновки податкової інспекції про нікчемність договору про залучення вантажопотоків не підтверджується жодними доказами. Дана постанова Одеського ОАС була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 р. Проте стара історія не завадила Офісу великих платників податків удруге наступити на ті самі граблі, що викликає глибокі сумніви в доцільності його існування.

Юрій Котнюк, оглядач ЮВУ

Джерело: ЮВУ