Чорні реєстратори

Війна Мін’юсту з шахраями ведеться з перемінним успіхом

Цього літа Міністерство юстиції програло в адміністративних судах різних інстанцій низку справ, пов’язаних з оскарженням його наказів про скасування реєстраційних дій, вчинених державними реєстраторами, в діяльності яких зазначене відомство виконує функції регулятора. Й в усіх вердиктах червоною ниткою проходить вказівка на недбалість чиновників Мін’юсту, які, на думку суддів, надто поверхово здійснили розгляд скарг підприємств реального сектору економіки на спроби заволодіти їхнім майном.

Важка спадщина попередників

Першою в цьому переліку варто назвати справу про дії колишнього державного реєстратора колишнього комунального підприємства «Реєстратор» Юлії Нікітіної, оскільки, судячи по відгуках у мережі інтернет, персона останньої виглядає надто колоритною. Якщо вірити публікаціям ображених бізнесменів, ця жінка виступала ніким іншим, як підставною особою у схемах попереднього керівництва МЮУ. Зловмисники знаходили підприємця, за рахунок якого, на їхню думку, можна було непогано поживитися, після чого пані Нікітіна реєструвала право власності на належну йому нерухомість на якусь іншу юридичну особу. Жертва махінації зверталася за допомогою до Комісії Мін’юсту з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Там робили вигляд, ніби уважно вивчають викладені в скарзі обставини, але через деякий час, не особисто, звичайно, а через спільних знайомих з числа адвокатів передавали пропозицію вирішити питання за за кілька десятків тисяч доларів США.

Так це, чи не так, але до кримінальної відповідальності за такі злочини не було притягнуто нікого. Разом із тим дії нового керівництва міністерства свідчать, що диму без вогню все ж таки не буває. Так, новий заступник міністра з питань державної реєстрації Ольга Оніщук неодноразово публічно запевняло, що зазначене вище комунальне підприємство ліквідоване, а сама Нікітіна, мовляв, назавжди попрощалася з професією держаного реєстра, оскільки їй заблоковано доступ до держреєстрів. Проте судова практика вказує на те, що вчинені цією жінкою дії продовжують жити в правовому просторі.

Предметом даного спору стала будівля цеху площею півтори тисячі квадратних метрів, розташована на вулиці Деревообробній у промисловій зоні поблизу Видубичів. Даний об’єкт належав приватному підприємству «Раном», але 23 лютого 2019 року держреєстратор Нікітіна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про те, що він уже належить ТОВ «Феномен Солюшнз». Треба сказати, що попередній власник доволі оперативно звернувся зі скаргою до Мін’юсту, але наказом останнього від 10 квітня того ж року в її задоволенні йому було відмовлено, оскільки щодо вказаного нерухомого майна на той момент був наявний судовий спір, а відтак, мовляв, розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції МЮУ.

Такий позов дійсно був – його було подано якраз у квітні 2019 року, за кілька днів до того, як Мін’юст видав свій наказ. У ролі позивача виступав одеський Морський транспортний банк (за неймовірним збігом обставин у тому ж таки квітні 2019-го оштрафований Нацбанком на чотири мільйони гривень за надто ризикову фінансову діяльність), а відповідачем уже знайомий нам новий власник спірної нерухомості – ТОВ «Феномен Солюшнз». Судячи з усього, то був, так би мовити, «сміттєвий» позов, оскільки невдовзі від нього відмовився сам банк, але свою справу він зробив, оскільки надав Міністерству юстиції формальну підставу відмовити в задоволенні скарги й порадити скаржникові далі боротися за свої права в судовому порядку. Однак після того, як до керівництва цим відомством прийшла нова команда, ПП «Раном» вирішило спробувати щастя вдруге й уже у вересні 2019-го подало ще одну скаргу, тільки цього разу не від самого підприємства, а від одного з його учасників, що в принципі хоч верть-круть, хоч круть-верть. І цього разу наказом Мін’юсту від 20 лютого скаргу було задоволено, а реєстраційні дії пані Нікітіної скасовано. Отже, «Раном» святкував перемогу, але не довго, оскільки вже 29 липня 2020 р. рішенням Окружного адміністративного суду зазначений наказ МЮУ було скасовано, про що детальніше нижче.

Суддя Любов Маруліна в тексті даного вердикту одразу попередила, що не стане давати оцінку правомірності вчинення Ю. Нікітіною ще в лютому 2019-го реєстраційних дій, оскільки це не належить до юрисдикції адміністративного суду, а дослідженню, мовляв, підлягає виключно питання дотримання Міністерством юстиції вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1128.

Якщо проаналізувати зазначені нормативно-правові акти, то Мін’юстом не було дотримано два моменти. Перший полягає в тому, що міністерство не вправі розглядати скаргу на реєстраційні дії, якщо з цього приводу наявний судовий спір. Зазначимо, що провадження у згаданій справі за позовом одеського банку (№ 910/3799/19) було закрите 20 червня цього року – тобто після того, як МЮУ видало свій наказ, але до того, як суддя Маруліна ухвалила своє рішення про задоволення позову до нього з боку ТОВ «Феномен Солюшнз». Тож якщо виходити суто з принципу верховенства закону, то претензії можна пред’являти як до нього, так і до неї. Другий момент полягає в тому, що скаржником було пропущено визначений зазначеною вище урядовою постановою 60-денний строк оскарження. Й ось тут, якщо дивитися із суто формальної точки зору, відповідачу було нічим крити: дійсно перша скарга від ПП «Раном» була розглянута ще в квітні 2019 р., а друга аж через п’ять місяців після неї, що значно більше, аніж 60 днів, визначених законодавством. Проте не можна виключати, що суд апеляційної інстанції підійде до цього питання не з формальної точки зору, а виходячи з принципу верховенства права, й рішення судді Маруліної про скасування наказу МЮУ не набере законної сили.

На кону – готель «Алушта»

Майже одночасно з вердиктом ОАС Києва 28 липня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про скасування іншого наказу Мін’юсту, виданого попереднім керівництвом цього відомства ще 29 грудня 2018 року. Предметом даного спору став готель «Алушта» площею 7,4 тис кв м, який формально належить ТОВ «Корора», але в жовтні 2013 року був переданий в іпотеку банку «Надра». Як відомо, справи в останнього тоді йшли не дуже добре, тож він у листопаді 2018-го продав свої права на цей готель з аукціону, переможцем якого стало ТОВ «Шольц-Транс». А 4 грудня того ж року між банком і цим товариством було укладено договір відступлення прав, відповідно до якого право вимоги за договорами іпотеки перейшло до останнього, що й було засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яною Лісіциною та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак такий хід подій чомусь не сподобався іпотекодавцю – ТОВ «Корора», хоча цей договір і подальші реєстраційні дії жодним чином не вплинули на його майнові права як власника майнового комплексу готелю «Алушта». Попри це воно подало до Міністерства юстиції скаргу, яка напрочуд швидко була задоволена, а рішення Я. Лісіциної про реєстрацію прав «Шольц-Трансу» скасоване. Останнє оскаржило зазначений наказ МЮУ і вже виграло процес у першій інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначив, що Мін’юстом не були дотримані вимоги Порядку № 1128, яким передбачений обов’язок даного відомства завчасно і в належний спосіб повідомити про дату, час і місце розгляду скарги всіх зацікавлених осіб, до числа яких у даній ситуації й належало ТОВ «Шольц-Транс».

Мін’юст задовольнив скаргу, яку скаржник насправді не подавав

Останній із судових вердиктів, які ми пропонуємо увазі читача, був ухвалений Шостим апеляційним адміністративним судом і стосувався земельної ділянки загальною площею 9 тис. кв м на проспекті Академіка Палладіна в Києві, де було зведено комплекс торгівельно-складських приміщень. У квітні 2019 року право власності на неї набуло ТОВ «Дісікей Інтернешнл», про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Наталією Новохатньою було зроблено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте знайшлися люди, які захотіли чимсь поживитися й із цього бізнесу, причому ці невстановлені зловмисники точно знали, що знайдуть розуміння в тодішнього керівництва Міністерства юстиції. Вони «розкопали» інформацію про те, що в далекому 2008-му році Київська міська державна адміністрація передала дану земельну ділянку на п’ять років в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Південзахідторг». Правда, з того часу багато води витекло і ділянка в судовому порядку повернута міській громаді, а потім передана іншому власнику. Однак зачіпка, можна сказати, була знайдена, і в серпні 2019 р. до Мін’юсту надійшла скарга на реєстраційні дії пані Новохатньої від імені департаменту земельних ресурсів КМДА. Як потім встановили юристи ТОВ «Дісікей Інтернешнл», насправді зазначений департамент цю скаргу не надсилав, а до Мін’юсту надійшла «намальована» фальшивка, яку, тим не менше, це відомства якось примудрилося «проковтнути», бо 21 жовтня 2019 року наказом МЮУ скарга була задоволена, а реєстрація права власності «Дісікей» на цю земельні ділянку скасована.

Зауважимо, що на той момент до керівництва відомства вже прийшла нова команда на чолі з Денисом Малюською, але зазначимо на її користь факт нетривале перебування на посадах, протягом якого ці люди не встигли вникнути в питання й завершити чистку апарату міністерства від заплямованих кадрів, що дісталися їм у спадок від попередників. Тож на цьому етапі план зловмисників увінчався успіхом. Але теж ненадовго, бо вже 24 грудня рішенням ОАС Києва було задоволено позов «Дісікей», а сумнівний наказ МЮУ скасовано. До честі Мін’юсту зазначимо, що міністерство не стало ганьбити себе оскарженням даного вердикту й апеляційну скаргу подали люди, які назвали себе представниками згаданого раніше ТОВ «Південзахідторг». Мали вони насправді якесь відношення до нього, чи це були самозванці, достеменно невідомо, зате відомо, що 4 серпня 2020 р. постановою Шостого ААС рішення суду першої інстанції було залишене без змін.

Юрій Котнюк