admin
Проблеми сучасного правового регулювання в Україні знову на часі. Нова урядова команда, працюючи в турбулентних умовах, тим не менше намагається все робити швидко. Та умови правового регулювання, зокрема бюрократична обтяжливість, погоджувальність, неточність тощо не дозволяють цього робити. Виною в цьому угледіли називають, у тому числі, наявність паралельного регулювання підприємництва двома кодексами — цивільним і господарським. Свого часу відбулася гостра дискусія між господарниками та цивілістами щодо можливостей їх співіснування та співпраці. Дійсність показала, що співіснування це ускладнене, а співпраця обтяжена. Щоб з’ясувати істину в цих питаннях редакція ЮВУ запросила до розмови відомих юристів, доктора юридичних наук, професора, завідувача кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Вікторію Рєзнікову та Валентина Щербину, доктора юридичних наук, академіка НАПрН України, професор цієї ж кафедри.
Перше наше запитання випливає з оцінки стану правового регулювання. Як, на Вашу думку, можна оцінити сучасний стан правового регулювання господарської діяльності?
— Валентина Рєзнікова: «Економічне (господарське) законодавство регулює відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та управління (в тому числі організації) такою діяльністю. Воно характеризується своєю розгалуженістю і множинністю. На сьогодні кількість нормативно-правових актів, що регламентують різні сфери господарювання, досягла критичної маси і наявність Господарського кодексу України уже не вирішує всі проблеми. Є об’єктивні речі, зокрема динамізм і складність господарського життя та суб’єктивні — недостатня увага до впорядкування господарського законодавства з боку законодавця, а також експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення.
Очевидно, що окремі з актів господарського законодавства застаріли і не спроможні ефективно регулювати господарські відносини в сучасних економічних реаліях, тому потребують інвентаризації. Загалом сучасний стан правового регулювання, організації та безпосереднього здійснення господарської (економічної) діяльності характеризується невпорядкованістю і суперечливістю окремих підходів щодо визначення організаційно-правових форм господарювання, видів суб’єктів господарської (економічної) діяльності, а також порушення розумного балансу у визначенні ступеня і меж участі органів державної влади та місцевого самоврядування в господарських (економічних) відносинах. До того ж, недосконалість порядку розгляду органами Антимонопольного комітету України справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції додає внеску у правову невизначеність. Останнім часом така невизначеність правових положень щодо способів і правових форм комерціалізації прав інтелектуальної власності у сфері господарювання заважає її розвиткові. І чи не основним аргументом у проблемному стані правового регулювання є відставання самого регулювання від наявної практики та тенденцій щодо цифровізації господарської (економічної) діяльності, використання в цій діяльності новітніх електронних та інших технологій, поширення електронної комерції, обігу криптовалют, впровадження смарт-контрактів тощо.
Зазначені проблеми у правовій площині поряд з іншими чинниками негативно впливають на стан економіки України, що проявляється, зокрема, у високому рівні її «тінізації», обмеженні підприємницької ініціативи, скороченні промислового виробництва, низькій привабливості України для іноземних інвесторів.
– ЮВУ. Чи можна вирішити ці проблеми в рамках реформування (рекодифікації) цивільного законодавства?
Рєзнікова В. В. – На мою думку, не можна. В контексті динамічного розвитку господарських відносин виникає ряд питань, які взагалі не слід розглядати й вирішувати у рамках протистояння окремих правових шкіл — господарників, з одного боку, цивілістів та адміністративістів — з іншого. Час усвідомити, що жодна галузь законодавства (права) не може бути монополістом у регулюванні суспільних відносин у певній сфері. Прикладом тому є земельна, водна, екологічна, освітянська, медична та інші галузі законодавства, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які мають певні особливості, що зумовлюють їх самостійний характер та відмінність від цивільних відносин.
Остаточне завдання полягає не в тому, щоб скасувати ГК і домогтися поступового вихолощення сутності господарського права. Сьогодні на законодавчому рівні за участю вчених та за допомогою національної правової доктрини необхідно забезпечити насамперед високу якість регулювання відносин, які становлять основу розвитку країни, в тому числі й у царині економіки та бізнес-середовища. В іншому випадку наука стикається з проблемою заперечення природного стану розвитку речей, упорядкованого ще з часів появи права як такого. Складно заперечувати відому істину, що право є регулятором суспільних відносин, відтак, воно у своїй природі обумовлене потребами людини, суспільства і видозмінюється відповідно до потреб людства.
— Якими можуть бути правові наслідки скасування Господарського кодексу України, на Вашу думку?
Щербина В.С.: Із ГК пов’язано 6 961 нормативний акт, із Земельним кодексом 2 059, Лісовим кодексом – 235, Бюджетним – 3 133. Тобто ГК є комплексним системним і дуже об’ємним нормативним актом. Тому можете уявити ту кількість нормативно-правових актів, в яких є посилання на ГК України і в які необхідно буде внести зміни. Проте складнішим є інше — чим заповнити ті прогалини, що безумовно виникнуть у зв’язку зі скасуванням Господарського кодексу? До яких чинних чи нових законів будуть включені норми, що стосуються регулювання господарської діяльності, без якого не обходиться жодна держава з розвиненою економікою? Якими засобами і за допомогою яких механізмів держава впливатиме на економіку? І як бути з правом господарського відання та правом оперативного управління, які, до речі, вживаються не лише в ГК України, але і в низці законів для позначення реально існуючих прав? Адже відмова в чинному Цивільному кодексі України від цих прав і несприйняття їх представниками науки цивільного права, які складають більшість у робочій групі з рекодифікації цивільного законодавства, не знайшла підтримки і підтвердження на практиці. Те саме можна сказати і щодо такого суб’єкта господарювання, як підприємство, замість якого чинний ЦК України пропонує термін «товариство», або щодо існуючих у сфері економіки господарських об’єднань (асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо), які взагалі не згадуються в ЦК України, оскільки «не вписуються» в цивілістичне розуміння поняття юридичної особи. До речі, сам термін «суб’єкт господарювання» вжито в ст. 13 Конституції України, в ч. 4 якої йдеться про те, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання та соціальну спрямованість економіки.
Можна навести ще чимало подібних прикладів, з яких напрошується висновок щодо доцільності збереження окремого (спеціального) правового регулювання відносин у сфері економіки.
— Якою Ви бачите подальшу долю ГК в сучасних умовах? Чи потрібен Україні спеціальний кодекс, норми якого регулювали б відносини у сфері економіки?
Щербина В. С. — Представники науки господарського права чудово усвідомлюють необхідність модернізації господарського (економічного) законодавства, позаяк, мабуть, жодна сфера суспільних відносин у нашій державі не розвивається і не змінюється так стрімко, як відносини у сфері економіки. Оскільки про доцільність постійного вдосконалення господарського законодавства вже багато написано і сказано, зверну увагу лише на те, що ще в 2005 році науковцями Інституту економіко-правових досліджень НАН України було розроблено Концепцію модернізації господарського законодавства на базі Господарського кодексу України (проект), яка, на жаль, так і не була реалізована.
Звичайно, що сьогодні вона вже дещо застаріла, проте сам факт її розробки через 2 роки після прийняття ГК України є свідченням актуальності проблеми модернізації господарського (економічного) законодавства. Тим більшої актуальності ця проблема, яка хоч частково і вирішувалася шляхом внесення змін до ГК України та інших нормативно-правових актів господарського законодавства, набула через 16 років після прийняття Господарського кодексу.
У середовищі науковців-господарників останнім часом жваво обговорюється проблема кодифікації господарського (економічного) законодавства. Вчені висловлюють своє бачення та пропонують різні шляхи її вирішення, спираючись при цьому на досвід тих країн, в яких поряд із цивільними кодексами, є спеціальні, як правило, кодифіковані нормативно-правові акти, норми яких регулюють відносини у сфері економіки — торгові, комерційні, економічні, підприємницькі кодекси, і застосування яких на практиці довело свою життєздатність.
Головне, на нашу думку, зараз полягає не в тому, чи здатна Україна розробити і прийняти такий спеціальний кодекс. Безумовно здатна, ми маємо для того значний потенціал. Важливо, щоб інтерес до цієї проблеми виявили представники нашої влади, передусім, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції та інші профільні міністерства України, і вжили необхідних заходів для створення робочої групи з розробки такого кодексу.
Спілкувався Віктор Ковальський
Коментарі
Loading…