Олександр Калітенко,юридичний радник Transparency International Ukraine
Як відомо, в жовтні 2020 року велику частину антикорупційної реформи фактично вбили. Зробили це судді Конституційного Суду (начебто, заради «незалежності судової влади»). Тоді ж фактично було знищено й велику частину антикорупційної реформи. Зробили це ті ж судді КСУ й також, начебто, заради «незалежності судової влади».
Неконституційною визнали кримінальну, адміністративну, цивільну та дисциплінарну відповідальність за корупцію, а також завідомо велику брехню в декларації або взагалі умисне її неподання. Статті Кримінального кодексу, яка передбачала до 2-х років в’язниці за це, більше не існувало. Значна частина повноважень НАЗК була втрачена.
Після того сумнозвісного рішення Конституційного Суду виникла потреба якнайшвидше відновити антикорупційну інфраструктуру. Верховна Рада в грудні законом повернула НАЗК повноваження щодо запобігання корупції та перевірки декларацій чиновників і громадськість схвалила цей крок, оскільки
ухвалені зміни цілком враховували рішення Конституційного Суду та думку Венеціанської комісії. Вони встановлювали додаткові особливості заходів фінансового контролю щодо суддів та суддів КСУ, при цьому не обмежуючи незалежність НАЗК чи судової влади.
Законопроект, зокрема, передбачав можливість погодження окремих порядків щодо перевірки декларацій та моніторингу способу життя суддів і суддів КСУ відповідно Вищою радою правосуддя та Конституційним Судом. У прикінцевих та перехідних положеннях закону ідеться, що НАЗК за місяць (з 30 грудня) розробляє проекти порядків перевірки декларацій та моніторингу способу життя суддів та суддів КСУ і надає їх на погодження ВРП та зборам суддів КСУ. Вони протягом місяця їх погоджують. Якщо погодження відсутнє, НАЗК перевіряє декларації та моніторить спосіб життя судді, судді КСУ в порядку, визначеному законом.
НАЗК виконало вимогу закону й розробило відповідні проекти у визначений строк. У свою чергу Вища рада правосуддя й Конституційний Суд підтвердили отримання цих документів і розпочали «процедуру узгодження». Треба розуміти, що жоден з проектів і не міг передбачати встановлення окремих додаткових особливостей, не передбачених законом. Однак пізніше обидва органи відмовили в погодженні документів (КСУ — 23 лютого, ВРП — 1 березня). При чому Вища рада правосуддя зазначила, що «відповідно до вимог антикорупційного законодавства проекти обов’язково мають бути погоджені ВРП».
Що ж буде з перевірками декларацій суддів та суддів КСУ далі? Їх, зрозуміло, все одно перевірять, проте за загальною процедурою і з особливостями, які передбачає закон. Думка ВРП про обов’язковість погодження проектів порядків щодо суддів, вважаю, хибна.
Положення закону про «відсутність відповідного погодження» варто розуміти не тільки як неотримання відповіді, а й відмову від такого погодження. При тому, навіть якщо Вища рада правосуддя чи Конституційний Суд погодять ці проекти документів пізніше, це не вплине на ситуацію, оскільки буде вичерпано термін для такого погодження, передбачений законодавством. Тому Національне агентство із запобігання корупції вправі розпочинати перевірки декларацій суддів та суддів КСУ, особливо після 1 квітня, коли закінчиться чергова хвиля подачі щорічних декларацій. НАЗК може як внести відповідні особливості щодо суддів та суддів КСУ, передбачені законом, до загального порядку повної перевірки декларацій, або посилатися на норми закону безпосередньо. Аналогічна ситуація і з загальним порядком моніторингу способу життя.
Не варто говорити, що Вища рада правосуддя чи Конституційний Суд заблокували перевірки суддів. Судді та судді КСУ не залишаються поза дією вимог антикорупційного законодавства. І вже скоро ми зможемо побачити результати роботи НАЗК. Цікаво буде.
Коментарі
Loading…