Мобілізаційний калейдоскоп …

 

Як відомо, Остап Бендер знав 400 порівняно чесних способів вилучення грошей у населення. В наші дні деякі громадяни йдуть набагато далі, винаходячи нові способи, а окремі служителі Феміди допомагають їм у цьому, хитруючи закріплюють їх юридично. Також відомо, що однією з необхідних умов перемоги у сучасній війні є успішно проведена мобілізація. При цьому значення «успішно» включає досягнення певних кількісних показників, дотримання принципів законності і справедливості, рівності громадян перед законом, попередження спроб порушень встановлених законодавством норм і, природно, притягнення винних до відповідальності за законами воєнного часу. Наскільки це реалізується в нашій існуючій  дійсності спробуємо розібратися у даній публікації.

Заробіток на ухилянтах

Українське суспільство в останні роки стало свідком запеклої боротьби представників різних державних органів та структур, а також звичайних громадян у сутичці за лідерство в оволодінні грошовими знаками при незаконному звільненні від мобілізації. ЮВУ у № 9 – 10 від 1 – 15 березня вже висвітлював один зі способів незаконного ухилення від мобілізації, в якому були задіяні судді, співробітники органів опіки і піклування  районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Тоді йшлося про те, що в період  загальної мобілізації окремі судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, зокрема, О. М. Бойко, Ж. М. Озерянська, Л. М. Новік та О. Г. Васюченко, ухвалили значну кількість рішень щодо позбавлення матері в батьківських прав, визнання батьківства, встановлення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком. Зростання кількості рішень з указаних справ склало понад 575% порівняно з довоєнним часом. До речі, колишня суддя Л. М. Новік за рішенням ВАСУ вже отримала вирок у вигляді 5-ти років позбавлення волі.

Завдяки зусиллям та творчому підходу представників Фєміди та чиновників від влади цілком справедлива й обґрунтована норма  Конституції України  (ст. 65.) «Захист Вітчизни», незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону  та  основних положень   Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII),  набула збоченого характеру, що сприяє одночасно й ухиленню  від мобілізації й незаконному збагаченню.

Наразі пальма першості в цьому «поєдинку» належить ТЦК. За друге місце йде запекла боротьба між МСЕК та організаторами нелегального перетину кордону шляхом подолання водних перешкод та гірських вершин. Якщо у випадку з МСЕК інформація раптом стала загальнодоступною, що шокувало суспільство і за розмахом зловживань, і за кількістю отриманих хабарів, то в разі незаконного перетину кордонів ситуація має досить рівномірний і стабільний характер. Очевидно, прикордонники бережуть наші нервові клітини і видають інформацію дозовано у звичних масштабах.

Бронювання – з тої ж «опери»

Проте в згаданий тріумвірат намагається прорватися новий, більш зухвалий і витончений гравець, який оперує на багато переважаючою армією громадян, що намагаються уникнути мобілізації. Взагалі складається враження, що мобілізації підлягають усі, хто  не зміг відкупитися, сховатися або втекти. Виходячи з офіційної інформації в Україні назріває черговий корупційний скандал, пов’язаний із незаконним ухиленням від призову у воєнний час. Судячи з кількості заброньованих працівників, а це понад 1,5 млн. громадян скандал може перевершити вже відомі випадки з ТЦК та МСЕК, щоправда, за умови об’єктивного розслідування. Проблема полягає в тому, що під цю схему підв’язані місцеві ОВА та центральні органи виконавчої влади.

Згідно п. 3. Порядку бронювання військовозобов’язаних під час воєнного стану (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 від 27 січня 2023 р. № 76) керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов’язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов’язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам. Тобто згідно зазначеному Порядку відповідальність за достовірність інформації щодо бронювання військовозобов’язаних покладається, якщо мова про господарюючі суб`єкти, виключно на керівників цих суб`єктів, при чому за умови, якщо  ці  суб`єкти визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

За вирішення питання «всупереч» вимогам формальних норм

У зв’язку з вищевикладеним провладні чиновники та функціонери вважають, що вони отримали своєрідну індульгенцію, яка звільняє їх від відповідальності за зловживання при здійсненні призову громадян на військову службу та можливість безкарно отримувати хабарі за сприяння ухиленню від законної мобілізації. Тож можна спокійно і на перший погляд безпечно отримувати хабарі, при цьому в одному випадку за те, що заплющуєш очі на деякі «дрібні» невідповідності, в іншому  – за вирішення питання «всупереч» вимогам формальних норм, які самі чиновники й винайшли та спеціально застосовували з метою отримання неправомірної вигоди.

Закритість та упередженість інформації, неоднозначність правових норм, що сприяє можливості маніпуляції є характерними ознаками проведення мобілізаційних заходів в Україні. В зв`язку з цим необхідно зазначити, що інформація про хід мобілізації базується на трьох джерелах брехні: одне для омани громадськості, друге – керівництва держави, третє – безпосередніх організаторів мобілізації. Аналізуючи законодавство України, яке регламентує порядок здійснення бронювання військовозобов`язаних і визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки й забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил,  інших військових формувань в особливий період, можна дійти висновку, що в результаті повної відсутності прозорості в цьому процесі, чиновники та нечисті на руку ділки вигадали багаторівневу схему отримання хабарів, яка включає в себе:

– виникнення корупційних взаємовідносин під час надання підприємству статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення, яке по суті таким не є, більше того, має ознаки фіктивності та створено виключно задля сприяння ухиленню від мобілізації;

– отримання хабарів відповідними чиновниками центральних та місцевих органів влади за надання підприємству статусу критично важливого, яке об`єктивно відповідає встановленим критеріям, але не має можливості «переконати» чиновника в законності своїх домагань в інший спосіб, або просто не хоче витрачати час на досить ризиковане та  непередбачуване протистояння з чиновництвом. До речі, представники влади досить вишукано та вміло використовують вади законодавства та свої дискреційні  повноваження задля незаконного збагачення;

– отримання хабарів  безпосередньо  від осіб, що бажають уникнути в незаконний спосіб призову на військову службу шляхом фіктивного працевлаштування на підприємствах та установах, що в той або інший спосіб отримали статус критично важливих.

Приклад із журналістського розслідування

Саме цей приклад і став предметом наступного журналістського розслідування, яке зіткнулося з цілком відкритою протидією як з боку суб’єкта господарювання, так і з боку державних чиновників.  При цьому, якщо дії керівників підприємства цілком зрозумілі (спроба  приховати факти отримання хабара), то відверту бездіяльність з цього приводу центральних органів виконавчої влади, в обов’язки яких входить контроль за забезпеченням законності в даному питанні, виправдати та обґрунтувати вкрай складно. Хоча все цілком можливо розвивається за досить простими та прагматичними мотивами.

У зв’язку з відсутністю нині обвинувальних вироків щодо конкретних осіб, усі згадані імена, за винятком посадових осіб органів виконавчої влади, є вигаданими, будь-які збіги матимуть виключно випадковий характер. Але все по порядку. За результатами журналістського звернення до Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – ТЦК та СП) за підписом тимчасово виконуючого обов`язки її керівника була отримана відповідь, що молодший лейтенант запасу Пєтухов Х. Х. працює на посаді інженера з підтримки ІТ-безпеки та розробки технічної документації в «Дуже поважному» ТОВ, яке визначено критично важливим для функціонування економіки й забезпечення життєдіяльності населення в особливий період відповідно до наказу Міністерства цифрової трансформації України від .. № … Згідно вимог п. 2  згаданого Порядку бронювання військовозабов`язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 27 січня 2023 р. № 76 (далі – Порядок) та наказу Міністерства економіки України від … № .. молодшому лейтенанту запасу Пєтухову Х.Х. надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

На перший погляд усе цілком пристойно, обгрунтовано та законно,  «Дуже поважне» ТОВ, що визначено критично важливим,  здійснює діяльність у сфері безпроводового електрозв’язку (КВЕД 61.20 основний), а також 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв’язку, 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв’язку, тощо. Відповідно до п. 9 Порядку, бронюванню підлягають усі працівники підприємств постачальників електронних комунікаційних послуг, постачальників електронних комунікаційних мереж за умови виконання такими працівниками 100 відсотків норми робочого часу протягом останніх трьох місяців, що передують даті подання списку, з відповідним обґрунтуванням.

Знову ж таки, згідно Єдиному реєстру адвокатів України Пєтухов Х. Х. є адвокатом і має чинне свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.  Ну а далі взагалі все дуже просто – заходимо на веб-ресурс «Судова влада» (URL: https://court.gov.ua) і бачимо, що адвокат Пєтухов Х.Х., протягом 2023–2024 років майже щодня а інколи й декілька разів на день брав участь у судових процесах  шляхом представництва інтересів громадян та юридичних осіб в судах різних інстанцій, що свідчить про те, що той же Пєтухов Х. Х. фактично не міг виконувати не тільки 100 відсотків норми робочого часу як інженер з підтримки ІТ-безпеки та розробки технічної документації в «Дуже поважному» ТОВ, а й узагалі такого роду роботи скоріш за все не виконував. В свою чергу оформлення трудових відносин між військовозобов’язаним Пєтуховим Х.Х. та «Дуже поважним» ТОВ має ознаки фіктивності та спрямоване на створення штучних підстав для бронювання, а, відповідно, й отримання незаконної відстрочки від мобілізації.

Про присягу й етично-моральні норми

У зв’язку з вищевикладеним цілком доречно нагадати, що відповідно до ст. 11 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», особа, стосовно якої Радою адвокатів регіону прийнято рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, складає перед цією радою присягу адвоката України наступного  змісту: «Я, (ім’я та прізвище), урочисто присягаю в своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правничу допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені на мене обов’язки, бути вірним присязі».

У даному випадку, як то кажуть, коментарі з оцінки дотримання присяги адвокатом  Пєтуховим Х.Х , а також етичних та правових норм  взагалі зайві. Але дуже цікаво, яку оцінку діям колеги нададуть у Раді адвокатів Дніпропетровської області.

Цілком зрозуміло, що у зв’язку з вищевикладеним виникає ціла низка запитань, сумнівів, підозр, які можуть розвіяти виключно уповноважені державні органи. В зв’язку з цим було надіслано відповідний журналістський запит до Міністерства економіки України щодо перевірки та додаткового аналізу вищенаведеної інформації. І тут почалося найцікавіше. Згідно Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»  бронювання військовозобов’язаних здійснюється у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період. Отже, офіційне оформлення трудових відносин без фактичного виконання трудових обов’язків таким працівником спотворює саму мету бронювання, що перешкоджає якісній мобілізації та підриває обороноздатність нашої держави та безпосередньо впливає на її безпеку, особливо під час дії режиму воєнного стану.

Оскільки існує підозра, що такий факт, скоріш за все, є лише одним із багатьох можливих зловживань з боку підприємств, визнаних критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, виникає впевненість у тому, що компетентні державні органи миттєво перевірять викладену інформацію і припинять протиправну діяльність з підриву обороноздатності держави в разі її підтвердження. Але, як кажуть, «не тут то було»…

Чиновницькі відписки

Здавалося б, чого вже простіше – проведи перевірку і розвій сумніви, але ні. Прикриваючи свою бездіяльність, у даному випадку нічим не  обґрунтованим посиланням на статтю 19 Конституції України, в якій визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Мінекономіки перевірку проводити відмовилося. Відтак хотілося б запитати у шановних чиновників, чи діють вони виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України хоча б у даному випадку, я вже не кажу про висновок, який напрошується, стосовно можливих хабарів та інші деякі здогадки.

Ну і, звичайно, ж не обійшлося без такої, що стала традиційною,  пропозиції звернутися до суду,  де в ряді випадків сидять такі ж «шанувальники закону». І взагалі, як на мене, навіщо Україні така кількість чиновників, якщо все одно необхідно звертатися до суду? А може краще таких чиновників позбавляти відстрочки та відправляти до лав Збройних сил – хоча б якась користь, а головне менше шкоди.

Наступний «дбайливець законності та обороноздатності держави» – департамент мобілізації Міністерства оборони України   умив руки, відписавшись, що «керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відповідають за включення військовозобов’язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов’язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам». А за те, що реально працюють, чи перебувають у фіктивних трудових відносинах, вони не відповідають – дуже зручна позиція і з точки зору виправдання бездіяльності і з точки зору отримання хабарів за те, що не бачиш порушень.

Апофеозом бездіяльності, некомпетентності, а, можливо, й чогось більш негідного є відписка, надана департаментом з питань праці Державної служби України з питань праці (далі – Держпраці). Уважно вивчивши відповідь на поставлені під час журналістського розслідування питання, складається думка про те, що Держпраці з невідомих причин підтримує зазначені зловживання, або умисно підриває обороноздатність держави, що є кримінальним злочином. Висновки, які підтверджують ці найгірші підозри, зроблено на підставі наступного. Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96, Держпраці здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, що використовують найману працю.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», урядом прийнято рішення, яка за наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов’язань України протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів контролю на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах. Тобто в нашому випадку, за наявності загрози забезпечення безпеки держави протягом періоду воєнного стану, дозволяється здійснення позапланових заходів контролю на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах. У наведеному прикладі таким центральним органам виконавчої влади є Держпраці.

Більше того, наказом Міністерства економіки України від 16.06.2023 р. № 5782 протягом періоду воєнного стану Держпраці дозволено проведення позапланових заходів контролю, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю з підстав, визначених абзацами четвертим, п’ятим, восьмим та дев’ятим частини першої статті 6 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон «Про Держнагляд») .

Відповідно до абзацу п’ятого частини першої статті 6 Закону підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Знову ж необхідно підкреслити  словосполучення «безпека держави».

Про власне безпеку держави

Ось тут наступає, з одного боку, найцікавіше, а з іншого  – найогидніше. У проведенні заходів державного нагляду (контролю)  було відмовлено у зв’язку з тим, що в зверненні не зазначено про те, що порушено  права журналіста – автора відповідного розслідування, які   визначені законодавством про працю. Водночас, необхідно зазначити, що чинним законодавством України не передбачена така причина відмови в проведенні заходів державного нагляду (контролю), тим більш, що в зверненні була акцентована увага саме на можливих зловживаннях, що спричиняють шкоду безпеці держави.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII)  мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних із метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду. А відповідно до ст. 3 Закону № 3543-XII, мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави. Таким чином, на законодавчому рівні підкреслено зв`язок між такими категоріями, як безпека держави та мобілізація, й не помічати такі очевидні та доступні для розуміння речі високопосадовцям Держпраці неможливо.

Як післяслово

У зв`язку з цим можна дійти висновку, що в діях директора департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці Володимира Гончарука присутній, як мінімум, факта порушення ст. 36. закону «Про державну службу», «Присяги державного службовця», як максимум – є склад кримінального злочину.

Явно виражене небажання згаданих усіх цих чиновників розібратися із ситуацією, що склалася, і пролити світло на події, що відбуваються, наштовхує на думку про те, що під їх наглядом ціла ферма подібних «пєтушков» ховається від мобілізації  і є для них джерелом золотих яєць. Ставлячись із глибокою повагою до чиновників, які витратили час і сили на те, аби пояснити неосвідченому громадянину неможливість проведення перевірки з метою встановлення істини та припинення можливих правопорушень наводжу список осіб із зазначенням їхніх посад, які брали участь у наведеному дійстві, Батьківщина повинна знати своїх героів: заступник міністра Віталій Кіндратів, директор департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці Володимир Гончарук, директор Департаменту мобілізації Міністерства оборони України, полковник Вадим Жураковський.

Наостанок же, чесно й об’єктивно відповідаючи на питання, поставлене на початку цієї публікації, слід зазначити, що поки вказані вище громадяни займають свої посади, Україні буде вкрай складно досягти справедливого миру в цій війні.

 

Володимир ДОН, член Національної спілки журналістів України