Олена Бусол: «Організована драма: протидіяти оргзлочинності наосліп не годиться».

 

Олена Бусол: «Організована драма: протидіяти оргзлочинності наосліп не годиться».

Це останнє спільне видання Олени Бусол і Богдана Романюка «Організована злочинність. Визначення. Аналіз. Протидія» наробило галасу в юридичному товаристві. Наразі, в час війни, всі ніби призабули, що така злочинність існує й вона суттєво впливає на психологію та стан суспільства, державу, зокрема на правоохоронну її частину. Правда, на 342 день війни раптово відбулися численні обшуки, інформаційні вибухи, затримання. В народі цей день охрестили днем масових перевірок. Загалом же, як видається, замовний характер протидії оргзлочинності в Україні продовжує бути на порядку денному. Власне з цього питання й розпочалася наша розмова з Оленою Юріївною БУСОЛ, ми попросили роз’яснити, що власне відбувається в державі в цьому плані та якими мають бути кроки держави з активній протидії організованій злочинності.

• Для початку про саме видання. Як виник задум цієї книги і як Ви зуміли його реалізувати. Адже тема досить складна, якщо не сказати драматична.
• Якщо чесно, то ніколи не думала, що тема нашого дослідження, як ви сказали, драматична, хоча цілком  може бути. Цікава думка. Хоча, все, що відбувається зараз у суспільстві, схоже і на драму, хоча іноді – й на комедію.

Сьогодні складно осягнути, але ця тема (протидії організованій злочинності) супроводжує мене вже тридцять років і є справою мого життя, починаючи з 1992 року. Цьому посприяла служба в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю. Здебільшого в мої функції входила аналітична розвідка – всі документи служби проходили через мою руку, аналіз та прогнозування….  Відтак, і не дивно, що з роками та набутим досвідом у мене й виникло логічне бажання реалізуватися в науці цей напрям став темою моєї кандидатської дисертації «Організація аналітичної розвідки в оперативних підрозділах МВС України».

Потім, після служби в Міжвідомчому науково-дослідному центрі по боротьбі з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України, де я, вже як науковець, очолювала антикорупційний підрозділ, захистила докторську дисертацію «Протидія корупційної злочинності в Україні в контексті антикорупційної стратегії».

Гадаю, ви розумієте, мати фактаж із практики, так звану емпірику, й не скористатися ним у науці, було б дивним проведенням часу. Як відомо, вчений працює над своїми темами постійно. Якщо він і не пише, то у вільний час все одно обмірковує, що і як повернути, навіть гуляючи десь у парку.

Й персонажі нашої книги не виникли нізвідки. Це реальні люди, реальні злочинці, реальні політики, які були в мене як аналітика, як на долоні. І я задоволена, що мої головні стратегічні прогнози збулися, а деякі продовжують підтверджуватися й зараз. Приємно, що до моїх наукових пропозицій, стали дослуховуватися, використовувати, дещо навіть втілювати в життя. Я відкрита для кожного – і для влади, і для громадських організацій, і для корупціонерів (як відображення незаконних дій останніх, для розуміння ними, що їх чекає).

А нова книга, яку ви зараз тримаєте в руках, а саме – навчально-практичний посібник «Організована злочинність в Україні: визначення, аналіз, протидія» — це мала частина великої праці над майбутньою монографією з цієї тематики. А сам посібник «виріс» із циклу статей, які ми публікували протягом 2022 року в «Юридичному віснику України» під назвою «Організована злочинність в Україні: від примітивізму до професійної витонченості (реанімація забутої проблеми, що набула рафінованого вигляду»). Загалом, я пригадую, було опубліковано 24 частини, за що вдячна редакції тижневика. Посібник, що побачив світ – це інноваційний курс, який хотілося викласти читачам не в сухій академічній манері, а навести історичні приклади реальних причин, умов та фонових явищ організованої злочинності в Україні. Це, так би мовити, певний аналіз подій, що пов’язані з цим небезпечним явищем, з висновками про те, як ми (українці, держава) до цього дійшли, і що робити далі, що врахувати, на що звернути увагу.

Треба сказати, та як ви теж помітили, резонанс пішов – швидко організувалися конференції на цю тему, зокрема й у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого (професор Б. Головкін). Відзначилися й одесити, НАВС, оживилася полеміка та дискусії в середовищі політиків і журналістів. А влада почала згадувати й подекуди реалізовувати давнє гасло «Весна прийде – саджати будемо».

Як виявилося, мій співавтор Богдан Романюк, теж має що сказати на цю тему, а його практичний і науковий досвід співзвучний моїм напрацюванням. Отже, такий наш тандем став продуктивним. Я дуже сподіваюся, що робота вже  над великою монографією свого часу прийде до завершення і книга побачить світ. А поки що наш задум частково реалізований на папері.

• Як розумію, інший масив матеріалів в товстих папках та великого розміру електронних файлах?
• Майже вгадали. Ви також запитаєте, як реалізувався задум цієї книги? Сподіваюся, що завдяки професіоналізму авторів, а ще компетентності та прозорливості видавництва. Якщо коротко: «Бачити, знати, передбачати – і не сказати» – помилка, яку не можна пробачити, особливо вченому.

— А тепер прошу уточнити, що можуть означати масові перевірки діянь, які між собою, нібито, й не пов’язані. Водночас лише імена адресатів таких перевірок чого варті…

• Масові перевірки вірогідно злочинних діянь, про які ви говорите і які зараз у всіх дійсно на слуху, схожі на піар влади. Й це, зауважу, – не завжди мінус. Це спроба продемонструвати суспільству, що влада реагує на його запити, що вона з нацією. Не треба забувати, що зараз триває війна, в тому числі й – інформаційна. На Україну дивляться міжнародні партнери, лідери Європи і Заходу, громадяни цих держав. Головне, робити це виважено, ну і, звичайно, в рамках закону. Єдине, що йде в розріз зі звільненнями та перевірками, як ви сказали, так це те, що одного вищого чиновника переміщують на такого ж рівня посаду в іншій сфері. А, як відомо, від перестановки доданків сума не змінюється.

Поки все відбувається в правовому полі, є чіткі процедури, людям здається, що – дуже повільно. Вони хочуть швидкого покарання тих, на кого вказують їхні корупційні діяння, але в нас немає «Суду Лінча», як це ще недавно практикувалося в Гватемалі. Інша справа, що дають швидко виїхати деяким особам за кордон, при тому ще й з грошима українських платників податків. Ось це неприємно, і очевидно. І саме тут ми маємо говорити про організовану злочинність в органах державної влади.

Сьогодні важливо не тільки кинути за ґрати крупних корупціонерів, а й розшукати та повернути до бюджету України їхні активи. Саме так — відібрати в олігархів незаконно награбовані ресурси на користь громадян України. А до тих, хто під час війни краде в мільярдних масштабах гуманітарку та військове обладнання, зброю треба запровадити вищу міру покарання, посиливши кримінальний закон відповідними змінами. Санкції за статтею 201-2 дуже м’які, як на мій погляд, а суспільна небезпечність діяння очевидна.

— Якось не вписується в склад тих, кого перевіряють прізвище Арсена Авакова. Він не був причетний до якихось антисоціальних діянь, хоча й ініціював придбання гвинтокрилів, під час падіння одного з яких загинув його наступник. Це що, відтепер кожен новий високопосадовець має бути перевірений на предмет участі в якихось протиправних діях?

• Це, як ви самі розумієте, до певної міри провокативне питання. Однак добре, моя думка, що обвинувачувати екс-міністра в придбанні гвинтокрилів – не розумно. Коли придбали гвинтокрили й коли сталася катастрофа літального апарату? Треба враховувати час, який сплив з моменту придбання гвинтокрила. Скільки їх загалом було придбано такої моделі — здається, Airbus Н225 Super Puma)? Один із них потерпів катастрофу. Інші гвинтокрили з отриманої партії, як себе почувають? Далі – тепер підозрюваними будуть і французькі партнери, які підписували цю угоду?

Як на мою думку, дана версія не витримує жодної критики, якщо в слідчих акцент не на інших обставинах – незаконних умовах закупівель, наприклад,  з метою збагачення. Найбільше, що можна пред’явити екс-міністру Арсену Авакову (при всій повазі до нього й визнанні його заслуг на цьому посту), так це те, що під час його керівництва МВС, десь через рік, у 2015 р., «вдалося» знищити Управління по боротьбі з організованою злочинністю, разом з робочою Автоматизованою інформаційно-аналітичною базою «Скорпіон». Як тепер виявляється, користувалися цією базою направо і наліво, зокрема спецслужби ворога. Враховуючи, що база містила інформацію щодо організованого злочинного шляху всіх осіб, в тому числі й очільників владних структур, які тепер стали олігархами, колаборантами, особами з паспортами ворожої держави, ви розумієте, яку шкоду наніс цей безвідповідальний крок нашій державі. І це особливо чітко простежується вийшло на поверхню зараз  — під час війни.

Повертаючись до вашого питання, думаю, справа не в особі наступника, а в необхідності відпрацювання однієї з версій. Чим більше версій перевірено, тим кращі результати слідства. Замітьте, нікому з них ще не одягли наручники. Підозри не вручені, тому роздмухування деякими журналістами теми «злочинців» передчасні. На даний час до цих осіб діє презумпція невинуватості.

А те, як працюють замовні журналісти, продукуючи «джинсу», я відчула повною мірою на собі, коли працювала секретарем конкурсної комісії по відбору керівників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Особисто про мене писали та говорили у виступах на телебаченні до 90% недостовірної інформації, зокрема і з фактів біографії,  а решта 10% — інтерпретувалася таким чином, що реального змісту просто не залишалося. Я знала про це явище, адже раніше досліджувала феномен, була до цього готова, але масштаби! Масштаби «джинси» тоді  вразили.

У мене, звичайно, як в аналітика, є своя версія.  Скажу тільки, що вона пов’язана з умисним злочинним зовнішнім впливом на літальний апарат. Це могло статися як руками українських зрадників, так і радіоелектронним впливом на відстані іноземними спецслужбами. Щодо мотиву, то він теж існує. Не забуваймо, що йде війна. Якщо не розглядати подібні версії, то треба говорити про непрофесіоналізм керівництва МВС, яке загинуло. Так, тоді виходить, що воно не подбало про безпеку свою та колег, у що вірити не хочеться.

— А в чому полягає власне різниця між організованою злочинністю та загальною кримінальною  злочинністю? Не секрет, що багато злочинів вчинюються сьогодні в групах…

• Загальнокримінальна корислива злочинність – це сукупність передбачених кримінальним законом суспільно небезпечних діянь, в основі вчинення яких міститься корисливий мотив. А поняття організованої злочинності міститься в Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Якщо коротко, то це сукупність кримінальних правопорушень, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

У свою чергу визначення поняття організованої групи та злочинної організації дається в частинах 3 і 4 статті 28 Кримінального кодексу України. Одна з ознак організованої групи, не буду цитувати статтю повністю, це три і більше осіб, які попередньо зорганізувалися в стійке об’єднання для вчинення кримінальних правопорушень, а злочинна організація – це стійке ієрархічне об’єднання п’яти і більше осіб, які або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів.

Слід сказати, що більшість зареєстрованих злочинів, учинених ОГ та ЗО, є загальнокримінальними. Найчастіше такі злочини вчиняються в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем; крадіжки; розбої; вимагання; незаконне виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державних лотерей; контрабанда, фіктивне підприємництво, тероризм, піратство, торгівля людьми тощо.

Варто зазначити й те, що організована злочинність на сьогодні стала системною частиною управління – постійним ресурсом для політиків і чиновників.

— Думається, не така вже й бідна наша країна? Подивіться, скільки в нас вона численне коло олігархів, номенклатури, що є носієм чисельної когорти корупціонерів…

• Ви самі відповіли на своє запитання. Корупціонерів серед олігархів достатньо, щоб говорити про те, що наша держава не бідна. Тут хочеться сказати, що тільки після війни більшість людей, до яких відношуся і я, зрозуміли, наскільки багата наша держава, і наскільки достойно ми жили, навіть у порівнянні з розвинутими європейськими країнами. Багато людей, після такого порівняння, вже повертаються в Україну з тимчасових місць проживання, а статус біженців в ЄС отримує мізерна кількість українців. Здається, ми вийшли до початку війни на той рівень, коли можна було пишатися нашою державою, хоча й не без національних недоліків. Те, що зараз масово вичищаються російські агенти у владі, парламенті, і навіть, у церкві, можна вважати українським дивом, за яким насправді стоїть філігранна робота компетентних фахівців, бо ще рік тому це було неможливим.

— У своїй книзі ви досить ретельно аналізуєте фактори оргзлочинності. Вони, ці фактори, живуть, функціонують і розвиваються, так би мовити, на наших очах. Ну невже суспільство, ті ж правоохоронні органи не в змозі протидіяти тому, що ще не відбулося, хоча ризик злочинів наразі досить значний?

• Яким чином скромні правоохоронні органи, а до недавнього й подекуди на чолі з колаборантами, диверсантами, можуть конкурувати з «великими грошима»? Водночас теперішні активні дії правоохоронців органів показують, що все ж таки можуть, треба тільки захотіти. Політична воля означає, що за наявності законних підстав закон може застосовуватися до будь-яких осіб, незалежно від їхніх посад, політичних поглядів, ступеня наближеності до керівництва держави. Напевно, з цим є певні проблеми, адже інформація в суспільстві шириться різна. І знову ж, сто відсотково, на віру інформацію ЗМІ брати не можна, особливо під час війни, оскільки  застосовуються спеціальні технології маніпулювання масовою свідомістю.

Я писала в лютому 2019 р., рівно 4 роки тому (в статті до ЮВУ «Інтелектуально-кадровий потенціал як гарантія забезпечення національної безпеки України (по слідах Маннергейма)», – Ред.), що це відбудеться, коли в нас з’явиться свій Маннергейм. Що ж, тепер, з діяльністю Президента України, деякі паралелі вже починати проводити можна, погодьтеся.

Пригадую, в книзі «Political games, або створення Державного бюро розслідувань» 2017 р. я прогнозувала, що ефективною робота ДБР може стати не раніше 2019 року та за умови, що чинний Президент та Прем’єр-міністр України виявляться такими собі сінгапурськими Лі Куаном Ю. Тоді ще ніхто не знав про нинішніх політичних фігур. І ось настав 2019-й, ДБР уже показує результати. Буду тут обережною у висловлюваннях, але хай читачі самі зроблять висновки, чи народжується в нашій державі особа, прототипом якої можна вважати сінгапурського лідера.

 

— Скажіть відверто, невже соціалістичні принципи протидії злочинності мають бути реалізовані на кшталт «контролювати всіх і вся», «навалимося й переможемо», «кожен злодій має отримати по камері», «в кожному члені суспільства сидить правопорушник» тощо?..

• Однією голою репресією не можна подолати злочинність. Соціалістичні принципи боротьби з цим злом, а в той період називали це саме боротьбою, а не протидією, не є дієвими в українському суспільстві. Тим паче, що наше нинішнє суспільство – вже не натовп скорених і зашорених. Наразі нація активно демонструє паростки правової культури. А ось професіоналізм правоохоронців при соціалізмі був на високому рівні, а деякі методи розкриття злочинів незамінні й зараз. Дилетантів зазвичай не ставили до керма правоохоронних органів, як відбувалося в останні десять-п’ятнадцять років в сучасній Україні.

Щодо тези, що «в кожному члені суспільства сидить правопорушник» —  якоюсь мірою, можливо. Це твердження перекликається  з моєю науковою статтею «Феномен «корупція надмірності» й умовно надмірний легальний дохід як чинник посилення корупційних ризиків» (2020 р.), де з моїм співавтором формулюємо гіпотезу про існування феномену «корупція надмірності», який виявляється в разі умовно надмірного легального доходу державних службовців, що є причиною посилення корупційних ризиків. Так, у разі значного (надмірного) розміру заробітної плати, в службовця є широкі можливості щодо збагачення шляхом учинення корупційних правопорушень

— Яку роль ви відводите адвокатам у таких складних справах з оргзлочинів і чи не є вони в такому разі «адвокатами диявола»?

• Диявола – ні. Адвокат може захищати і диявола, на те він і адвокат. Деякі адвокати, вони всім нам відомі, на таких диявольських справах зробили собі ім’я. А якщо серйозно, то адвокат повинен строго керуватися Законом «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Тут питання адвокатської етики і нічого більше. До речі, в такий спосіб, як в американському фільмі, на який ви, напевно, натякаєте, українські адвокати не працюють. Приклад блискучої роботи, здебільшого – ораторського мистецтва адвоката вона в судовому засіданні, в Україні, на жаль, не працює, та й не затребувана в судовому процесі фактично. По-перше, цьому не сприяє наше процесуальне законодавство, а по-друге, адвокат досі сприймається людьми в контексті неформальної співпраці із суддею, чого категорично не повинно бути.

Інша річ, що реальну й ефективну правову допомогу в кримінальному процесі можуть отримати лише особи, які мають відповідні фінансові можливості – це представники організованої олігархії та їм подібні. Та й справи в них інші – мільонні.

— Й останнє запитання. Як Ви вважаєте, чи здатна правоохоронна система, яка нараховує чимало спеціалізованих органів, що мають завданням протидіяти проявам оргзлочинності, добитися хоча б якогось успіху? Чи, може, варто повернутися до «піраміди» таких органів, на чолі яких має бути прокуратура як координатор такої протидії?

• Впевнена, здатна. Але не завдяки численності правоохоронних органів, а дякуючи формулі «Інформація+оперативна робота+якісна агентура+професіоналізм кадрів+непідкупні судді». Щодо суддів, то організованою злочинністю на повну використано судову систему через владну еліту часів Януковича. Не секрет, яким було на той час фінансове забезпечення суддів. Пам’ятаємо ми й засилля кадрового представництва суддями з донецького регіону. Все було розраховано на наступну вдячність і керованість процесами в судовій системі через своїх представників. Так от, ті «вдячні» судді нікуди не поділися, вони й зараз сидять собі тихесенько й відправляють правосуддя. Всі названі елементи даної формули випливають один з одного. До того ж вони не подільні. Тож тільки сукупність цих елементів призведе до успіху.

Щодо прокуратури, то відмічу декілька моментів. Дійсно, прокуратура в Україні позбавлена не лише функцій представництва інтересів громадянина в суді, а також і нагляду за дотриманням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Вона побудована в нас за радянським принципом: нижчий виконує вказівки вищого прокурора, на відміну від розвинутих європейських держав, де прокурор діє не за вказівкою, а самостійно керується законом.

Генеральному прокурору Верховна Рада України може оголосити недовіру. Фактично Конституція допускає, що олігархи або їх ставленики, які представлені в парламенті, теж можуть об’явити Генеральному прокурору ту ж недовіру. Це не є позитивом для демократичних держав.  До речі, в Ізраїлі начальник поліції призначається на 5 років без будь-яких умов. В Україні – на шість років, але на відміну від Ізраїлю, тут завжди є якісь «олігархічні умови». Це все нівелює будь-яку роботу з протидії організованій злочинності.

В Україні Президент, ідучи у відпустку, має призначати замість себе Генерального прокурора, як це робиться в розвинутих державах. І це буде профілактикою, якщо хочете – запорукою того, що він не зможе впливати на останнього. В свою чергу Рада прокурорів України повинна запропонувати кандидатуру Генерального прокурора, а не Президент, як це відбувається зараз.

Наостанок запрошую всіх, хто цікавиться темою організованої злочинності, з нашим посібником, адже книга, в якій у доступній формі можна ознайомитися з подіями та причинами того, що відбувалося й відбувається в Україні протягом останніх 30-ти років у кримінальному середовищі. Як відбувалася трансформація і детермінація злочинності, зокрема й транснаціональна. Акцент авторами зроблений на аналізі фонових явищ оргзлочинності. Розглянутий і такий фактор відтворення фонових явищ організованої злочинності, як політичні процеси, пов’язані з недоліками побудови політичної підсистеми українського суспільства. Заодно запрошую до дискусії з цих питань на шпальтах ЮВУ.

• Дякую, пані Олено, за конкретні й змістовні відповіді.

Спілкувався Віктор Ковальський