Олена ОРЛЮК: «Прагнення прогресу в секторах інтелектуальної власності та інновацій – це наш внесок у цивілізаційний розвиток суспільства і держави»…

Олена ОРЛЮК: «Прагнення прогресу в секторах інтелектуальної власності та інновацій – це наш внесок у цивілізаційний розвиток суспільства і держави»…

…Пригадується, як у 2020-му після створення Інституту права в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка замість звичного юрфаку, першою жінкою, яка очолила всіх юристів-шевченківців, стала Олена Павлівна ОРЛЮК, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України. Будучи випускницею цього ж факультету, вона прагнула сформувати колектив однодумців, хоч це було й досить непросто. Варто сказати, що в подальшому колеги з натхненням сприйняли її новації в сенсі управління, планування наукової роботи, комунікування зі студентами. Бо забагато останніх років вона була, мабуть, першим керівником, який побував у студентському гуртожитку і на власні очі побачив «гуртожитковий» побут майбутніх юристів. А коли почалася війна, то турбота за гуртожитки стала її повсякденням. Тож колектив юрфаку, певне, так і не зрозумів мотив її переходу до Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій. Тоді ця нова структура лише формувалася відповідно до Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо утворення Національного органу інтелектуальної власності».  Звісно, що й позитивного досвіду у цій царині практично не існувало. Коли заходила мова на цю тематику, то всі чомусь згадували корупційний скандал з попереднім керівництвом патентного відомства, численні негаразди, що траплялися серед патентознавців. І я сам якось при зустрічі сказав Олені Павлівні, що буде важко на новій роботі. А вона взялася й у неї, здається, все виходить, бо такий характер у цієї жінки — ніколи ні перед чим не пасувати, не опускати руки. Вона сама розробила проекти практично всіх необхідних законодавчих актів, Національну стратегію захисту інтелектуальної власності. А досвід був, бо тривалий час очолювала Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності НАПРНУ. Тож таємниць у цьому секторі для неї фактично не існувало. Сьогодні Олена Павлівна — гість ЮВУ і наша розмова, звісно, про ІР сферу.

• Створення Українського національного офісу інтелектуальної власності (далі — ІР Офіс, НОІВ) та інновацій стало помітним кроком у державному інституціональному розвитку. До того ж, припала ця подія на час війни. Скажіть, шановна Олено Павлівно, що це означає для бюджету, економіки, правової системи країни загалом?
• Найперше зазначу, що створення нашого ІР Офісу стало логічним продовженням інституційної реформи сфери інтелектуальної власності, що розпочалася ще в 2016 році. Концептуально ідея інституційної реформи полягала в створенні «єдиного вікна» для подачі заявок на об’єкти інтелектуальної власності, проведення їх експертизи та подальшої державної реєстрації, реєстрації передачі прав інтелектуальної власності, ведення державних реєстрів у повноцінний національний орган інтелектуальної власності (НОІВ), який підтримує розбудову національної інноваційної екосистеми, бере посильну участь у підтримці креативних індустрій, а також активно долучається до розбудови ефективної системи захисту прав інтелектуальної власності та підвищення культури інтелектуальної власності. Всі ці функції нині виконує наш ІР Офіс, вибудовуючи свою діяльність також з урахуванням статусу України як кандидата у члени ЄС.

Визначальним етапом для проведення інституційної реформи у сфері інтелектуальної власності стало прийняття Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо утворення Національного органу інтелектуальної власності» від 16.06.2020 р. № 703-IX, який закріпив дворівневу систему правової охорони інтелектуальної власності, закладену у відповідній Національній стратегії розвитку сфери інтелектуальної власності на період 2020—2025 років, розробленій за підтримки ВОІВ. Цей закон встановив правову структуру, відповідно до якої Національний орган інтелектуальної власності визначався як сукупний функціональний статус, а не просто статус юридичної особи. Закон розмежував правові інститути в цій сфері: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності – Міністерство економіки України; НОІВ – функції якого виконує юридична особа публічного права, визначена Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України. В 2020 році такі функції було покладено на певний час на Укрпатент, який до того моменту був закладом експертизи.

У минулому році Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 943 від 28 жовтня 2022 р. «Деякі питання Національного органу інтелектуальної власності», відповідно до якої Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) виконує функції Національного органу інтелектуальної власності. Ця постанова набрала чинності 8 листопада 2022 року. Із січня 2023 року, після отримання доступу до матеріальних та інформаційних ресурсів, формування кадрового потенціалу  УКРНОІВІ повною мірою забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності як НОІВ.

Слід зазначити, що повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну та триваюча агресія, систематичні ракетні обстріли, відключення світла, загрози життю та здоров’ю (особливо ментальному) працівників і заявників викликали значні ризики для роботи НОІВ та всіх державних суб’єктів у цій сфері. Водночас на поточний момент можна говорити не лише про стабілізацію їхньої роботи, а навіть більше – безперервне виконання своїх обов’язків перед спільнотою (як Укрпатентом, так і УКРНОІВІ). Незважаючи на глобальне закриття доступу до українських державних реєстрів та баз даних, робота бази даних інтелектуальної власності залишалася стабільною й наразі забезпечується цілодобовий доступ до електронних сервісів для заповнення заявок, отримання документів та комунікації із заявниками.

Сьогодні в межах повноважень, передбачених законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про правову охорону географічних зазначень», ІР Офіс проводить експертизу заявок на об’єкти промислової власності, здійснює державну реєстрацію об’єктів промислової власності, видає охоронні документи. Не менш важливим напрямком нашої діяльності є проведення державної реєстрації авторського права та суміжних прав, передачі майнових прав і офіційної публікації відомостей про них, забезпечення ведення відповідних державних реєстрів.

Слід також підкреслити, що НОІВ імплементував положення Закону України «Про захист прав інтелектуальної власності в умовах воєнного стану», ключовими діями якого є продовження строків вчинення будь-яких дій перед НОІВ та продовження строків чинності майнових прав інтелектуальної власності, які спливають після введення воєнного стану. Отримавши за рік позитивні та негативні (подовження строків дії охоронних документів) наслідки обмежень, впроваджених законом, нами із залученням основних стейкхолдерів із метою розв’язання наявних правових колізій було  підготовлено зміни до даного Закону.

Наразі нашим Офісом також запроваджено технологічні можливості, які дозволяють відслідковувати підсанкційних осіб із метою застосування обмежень, встановлених національним законодавством, у частині прав інтелектуальної власності. Співпраця з РНБО сприяє даному напряму. Ми також активно співпрацюємо з АРМА — щодо нематеріальних активів.

Стосовно економіки в цілому, то наявність в Україні потужного інтелектуального потенціалу та високий рівень креативності української нації, стимулювання творчого потенціалу під впливом триваючої військової агресії російської федерації мають сприяти  інтелектуальному та інноваційному розвитку України як одна з невід’ємних складових боротьби зі збройною агресією та післявоєнної відбудови. Завдання нашого ІР Офісу – істотно покращити державні сервіси в сфері інтелектуальної власності, підвищити рівень діджиталізації, зайняти активну позицію в підтримці інноваційного та креативного секторів, забезпеченні ефективного захисту прав інтелектуальної власності. Інвестиційна привабливість України напряму залежить від цих факторів, й ми маємо докласти максимальних зусиль, аби створити відповідні умови в сфері інтелектуальної власності, бо стимулювання інноваційної діяльності, розвиток креативних індустрій напряму впливають на організацію нових робочих місць, створення стимулів для повернення наших громадян із-за кордону, збільшення відрахувань до бюджетів. До речі, наш ІР Офіс (який згідно законодавства та статуту є неприбутковою державною організацією) не отримує фінансування з бюджету, натомість маємо докладати всіх зусиль для створення умов, аби розвиток сфери інтелектуальної власності стимулював податкові надходження.

— Як стало відомо з дослідження, проведеного групою експертів, Угода про асоціацію з ЄС виконана Україною на 55%. При цьому в представленому дослідженні відображено секторальний прогрес. Найбільш досконало, на думку експертів, виконані зобов’язання в діяльності компаній (61,5 %) і державних закупівлях (58,8%). Найгірша ситуація в секторах інтелектуальної власності та освіті. Чи могли б Ви пояснити читачам ЮВУ, у чому суть справи?

• Можу сказати, що це не зовсім коректна оцінка. Станом на сьогоднішній день Україна 100% виконала зобов’язання щодо гармонізації сфери інтелектуальної власності за Угодою про Асоціацію з ЄС, прийнявши в березні цього року останній закон, що стосувався питань захисту прав інтелектуальної власності, та продемонструвавши одні з найкращих показників секторального прогресу. Інша справа – рівень імплементації таких положень у правозастосування. Тут ми маємо як позитивні зрушення, так і цілу низку проблем. У частині оцінювання, презентованого в ЄС у лютому цього року, де стан правопорушень у сфері інтелектуальної власності в Україні був представлений на значному рівні (як і низький стан гармонізації), то це, скоріше, до нерелевантності показників, які бралися за оцінку. Оскільки той же стан правопорушень виводився зі статистики часів Януковича (й переходив зі звіту до звіту Європейської Комісії), хоча в нас і відбулися після цього певні позитивні зміни.

Про нинішній стан гармонізації нашої сфери я вище вже зазначала. Наразі в ЄС готується новий звіт щодо стану імплементації права ЄС у рамках нашого кандидатства, який, дуже сподіваюся, дасть інші оцінки реального стану сфери інтелектуальної власності. Інша справа, що наразі Європейський Союз вже перейшов від оцінювання стану імплементації Угоди про Асоціацію, до, фактично, підготовки до розробки дорожньої карти стосовно подальшого просування України до ЄС. Наразі всі сфери, у тому числі й наша, робили скринінг стану імплементації права Євросоюзу у відповідні галузі національного законодавства. Водночас у частині захисту прав інтелектуальної власності – Україні ще дуже чого треба буде зробити, аби підвищити цей захист до рівня, прийнятного в ЄС. І це стосується навіть не стільки законодавчого регулювання, скільки якості та ефективності правозастосування всіма сторонами. Наразі ми маємо достатньо низький інституційний потенціал органів, наділених функціями і відповідальністю щодо захисту й забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності, низький рівень координації між державною системою охорони інтелектуальної власності та правоохоронними органами (зокрема БЕБ та кіберполіцією), митними органами тощо. При тому, що в Україні залишається високим рівень піратства і контрафакції, відсутні узгоджені заходи та ефективна інфраструктура з попередження і боротьби з даними правопорушеннями. У нас є проблеми з функціонуванням  спільних баз даних у сфері інтелектуальної власності за участі державної системи правової охорони інтелектуальної власності, правоохоронних органів, митних органів тощо. Недостатньою є й участь самих правоволодільців у заходах щодо захисту прав інтелектуальної власності. До того ж, незакінчений процес створення Вищого спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності України. Низьким є й рівень просування альтернативних способів вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності, зокрема медіації, при позитивному міжнародному досвіді їх застосування в процесі захисту прав.

В умовах війни істотне значення набуває й відсутність ефективних механізмів управління інтелектуальною власністю підсанкційних осіб. Це все виклики, на які маємо відповісти у стислі терміни. Й наш ІР Офіс має бачення конкретних кроків щодо розв’язання наявних проблем у межах своїх повноважень (які вже реалізовує) для активного просування України як кандидата в члени Європейського Союзу.

— Свого часу Ви сказали, що «на відміну від багатьох інших правничих сфер (нотаріат, супроводження господарської діяльності тощо), працюючи в ІР, людина не відчуває втоми від постійної рутини, що накопичується роками. В цій же сфері перед вами щодня постають якісь нові й нові виклики. За рахунок того, що вона пронизує чи не кожну галузь людської життєдіяльності – інтернет, книговидання, fashion-індустрію, інноваційну сферу тощо – ця діяльність ніколи не втратить актуальності й залишатиметься насиченою  проблемами, які має розв’язувати юрист». Що це за проблеми такі, від яких людина не відчуває втоми?..

• Можна, я трохи перефразую питання. Перед юристом, який працює у певній сфері тривалий час, нерідко постає проблема професійного вигорання. Певною мірою це обумовлюється подібністю виконуваних дій та операцій (я не говорю про легкість роботи, жодною мірою). Натомість сфера інтелектуальної власності настільки неосяжна (вона ж фактично охоплює всі галузі економіки, культури тощо), що юрист (якщо він зацікавлений у якісному сервісі) постійно вимушений оволодівати новими й новими знаннями з тих сфер інтелектуальної діяльності, з яких приходять до нього клієнти. Скажімо так: є загальні положення щодо права інтелектуальної власності, а є величезна кількість особливостей щодо охорони результатів інтелектуальної діяльності в ІТ, у книговиданні, fashion-індустрії, бібліотечній чи архівній справах, не говорячи вже про пласт проблематики інноваційної екосистеми (від правового статусу суб’єктів інноваційної діяльності, правочинів, оподаткування до комерціалізації інтелектуальної власності, трансферу технологій, оцінки нематеріальних активів тощо). Тобто правник постійно стикається з чимось новим, що його стимулює в розвитку. Як на мене, юрист в ІР сфері – це дуже креативна діяльність, яка однозначно матиме майбутнє в нашому технологічному світі з технологіями ШІ.

Процес реформування авторського законодавства ще не завершений

• Сьогодні українські законодавці дійшли до того, що підготовлені зміни до всього спеціального законодавства щодо ІР сфери. Ми знаємо про новий закон України «Про авторські та суміжні права». Що принципового нового він вносить у правову систему?
• Зміни до національного законодавства в сфері інтелектуальної власності готувалися на виконання зобов’язань Угоди про Асоціацію, починаючи від колективного управління майновими правами в 2018 році, промислової власності у 2019—2020 роках до авторського права й суміжних прав наприкінці 2022-го та згаданого вище захисту прав у 2023 році. Окрім того, останні істотні зміни до спеціального законодавства в сфері авторсько-правового регулювання вносилися фактично ще в 2001 році. За цей час перед суспільством постали нові виклики, обумовлені не лише активним впровадженням нових технологій у повсякденне життя. Тому такі зміни – об’єктивний процес.

А щодо вказаного Вами закону, то він був розроблений з метою удосконалення правового регулювання питань стосовно здійснення та захисту особистих немайнових та майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав, серед яких були поставлені питання гармонізації положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права» з нормами законодавства Європейського Союзу в частині, що стосується забезпечення надійної правової охорони авторського права та суміжних прав. Також закон спрямований на усунення певних прогалин у чинному законодавстві, що перешкоджають реалізації його окремих положень, наприклад, у частині забезпечення здійснення права слідування. Окрім прийняття нової редакції Закону «Про авторське право і суміжні права» та змін до ЦК України, зміни були внесені й до законів «Про видавничу справу», «Про кінематографію», «Про гастрольні заходи в Україні», «Про театри і театральну справу», «Про телебачення і радіомовлення»,  «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», «Про Національний архівний фонд та архівні установи», «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» у частині вирішення питань, що виникають на практиці та пов’язані зі здійсненням та захистом авторських і суміжних прав. Зокрема, це врегулювання особливостей авторського права на службові твори; розподілу прав на твори, створені за договором творчого замовлення, службові твори. У Законі також уточнено  особливості регулювання відносин між авторами аудіовізуальних творів, складених творів, похідних творів тощо; випадки та умови правомірності вільного використання об’єктів авторського права і суміжних прав; умови та особливості використання об’єктів авторського права й суміжних прав, які набули статусу «сирітських»; умови визнання об’єктів авторського права і суміжних прав такими, що перейшли в суспільне надбання; особливості здійснення авторами та спадкоємцями права слідування щодо оригінальних художніх творів. Широку дискусію в професійній спільноті породили норми, що закріпили правила пропорційного розподілу права на справедливу винагороду між суб’єктами, спільною творчою працею яких створено об’єкт авторського права та суміжних прав. Ця дискусія все ще триває. Наразі процес реформування авторського законодавства не завершений, ми очікуємо подальших змін і до цього закону, і до закону про колективне управління майновими правами, аби нарешті вирішити багаторічну проблему з розподілом винагороди авторам через організації колективного управління. Від того, як ми вирішимо цю проблему і на рівні законодавства, і на рівні правозастосування, значною мірою залежатиме стан оцінювання нашого просування в ЄС у сфері інтелектуальної власності.

«Освіта у сфері ІР — це надважливо»

• Далі пропоную поговорити про ідейні засади розвитку освіти в сфері ІР. Якими, на Вашу думку, мають бути принципи, функції та загалом складові цієї освіти?
• Якщо відверто, то на сьогодні ми маємо суттєві проблеми в системі підготовки й перепідготовки професійних кадрів для сфери інтелектуальної власності та інноваційної екосистеми, недостатній кадровий потенціал сфери, як і в цілому низький рівень в суспільстві знань і культури в цій царині. Чому це важливо? Тому що це про цівілізаційний рівень української нації, її культуру та інноваційний потенціал, про потенційні можливості зростання нашої економіки та її інвестиційну привабливість, зрештою, про бренд «Україна» в міжнародному просторі. Сьогодні ми за нього платимо кров’ю й життям наших воїнів, стражданнями наших співвітчизників, зокрема й найменших, які втрачають життя, та здоров’я, і не лише в зонах бойових дій, а й будь-де під ракетними обстрілами. Платимо також болем наших переселенців, втратами релокованих підприємств та бізнесів, які намагаються в Україні якось вижити.
  Саме тому ми повинні кожен на своєму місці докладати максимум зусиль, аби створити умови для повоєнного відновлення та розвитку нашої країни. У нас, на жаль, немає десятків років на відбудову, як це було після другої світової війни, бо сьогодні ми живемо в надзвичайно технологічному світі. І саме тому освіта у сфері ІР – це надважливо. Якщо відверто, то сьогодні шалений кадровий голод на фахівців у сфері інтелектуальної власності та інноваційного середовища, яких майже перестали випускати. Освіта у сфері ІР перетворилася виключно на освіту у сфері права чи економіки після реформи 2014 року, при тому, що вона за змістом має бути міждисциплінарною. Якщо раніше базові знання з інтелектуальної власності давали в закладах вищої освіти на всіх спеціальностях, то після реформи цей курс було виключено. А в технічних та природничих спеціальностях нині поодинокі курси (якщо не декілька лекцій) про інтелектуальну власність. Про школи я взагалі мовчу…

Фахівців, які можуть супроводжувати трансфер технологій чи будь-яку складову щодо стартапів, то ситуація тут аналогічна — їх одиниці. І це при тому, що в Україні зараз просто бум на стартапи в тій же військовій сфері. Тут можна говорити про численні розробки в рамках «Армії дронів» – як спільного проекту Міноборони, Мінцифри, Генштабу ЗСУ, Держспецзв’язку та UNITED24, запуск кластеру з розвитку оборонних технологій BRAVE1, проекти в рамках роботи Українського фонду стартапів тощо. І таких прикладів безліч. Але автори цих розробок часто навіть не задумуються над необхідністю ідентифікації результатів як об’єктів охорони механізмами інтелектуальної власності. Такі результати нерідко спливають десь за кордоном, там патентуються там і в Україну повертаються ліцензіями, за які ми мусимо сплачувати. Звичайно, це не лише про низьку культуру інтелектуальної власності, а й про ефективність правової охорони, про низький рівень захисту прав інтелектуальної власності. Але такі речі вимагають постійної роботи всіх можливих стейкхолдерів і в усіх дотичних сферах. І сфера освіти тут є чи не найголовною. Бо вона – про майбутнє України: ми високотехнологічна країна, чи аграрний придаток і видобуток корисних копалин без їх переробки? Саме тому наш ІР Офіс зараз щотижня ініціює проведення заходів щодо підвищення обізнаності в сфері інтелектуальної власності, у тому числі і її комерціалізації. Але це має бути системна діяльність разом із МОН.

— І останнє наше запитання. Стосуватиметься воно порушень у сфері інтелектуальної власності. Здається все наше життя побудоване на цих порушеннях: плагіаті, академічній недоброчесності, інтелектуальному волюнтаризмі тощо, а українське суспільство живе і радіє з того, що ті чи інші правила просто ігноруються. Як із цим бути?

• Вище я вже говорила про вплив стану правопорушень на оцінювання України в нашому євроінтеграційному русі. Значною мірою втрати результативних напрацювань у боротьбі з правопорушеннями в сфері інтелектуальної власності відбулися за часів Януковича, коли сфера інтелектуальної власності у всіх органах (у тому числі й в правоохоронних та митних) була «не на часі». Тому й маємо сьогодні такий результат. Сьогодні дуже мало підготовлених кваліфікованих кадрів у правоохоронних та митних органах, які займаються правопорушеннями в цій сфері. І це не про недосконалість їх діяльності, а саме про запит українського суспільства на підготовку таких кадрів, розширення відповідних відділів, а ще про методичну допомогу правоохоронним, митним та судовим органам. Бо сфера інтелектуальної власності надзвичайно складна з позицій правового регулювання, вона вимагає глибоких знань та специфіки. Візія нашого ІР Офісу в цьому напрямі – це постійна співпраця з державними органами та правовласниками, робота над підвищенням культури та поваги до інтелектуальної власності. Ми свідомі того, що не отримаємо швидких результатів, але мусимо крок за кроком послідовно рухатися вперед в розбудові держави, де права інтелектуальної власності поважаються, а їх захист здійснюється ефективно.
• Дякуємо Вам, Олено Павлівно, за змістовні й конкретні відповіді.

Спілкувався Федір ІЛЛЮК