Ковальський Віктор
Переміщення військовослужбовця до іншої військової частини, яка перебуває у складі Збройних Сил України, для подальшого проходження служби не свідчить про те, що трудові відносини між військовослужбовцем та Міністерством оборони України припинені. Оскільки трудові відносини між військовослужбовцем та Міністерством оборони України не припинені, тому виселення відповідачів зі службового житла не є необхідним у демократичному суспільстві.
ПОСТАНОВА КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ У СКЛАДІ ВЕРХОВНОГО СУДУ ВІД 26 КВІТНЯ 2021 РОКУ У СПРАВІ № 683/2317/18
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Військова частина звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє законний представник – її матір ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Квартирно-експлуатаційний відділ, за участю органу опіки та піклування міської ради, про виселення із службового житлового приміщення без надання іншого житла.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч А2502, де перебував на квартирному обліку.
Згідно з рішенням житлової комісії в/ч А2502 (протокол від 05 січня 2006 року№ 57) та на підставі ордера на жиле приміщення від 01лютого 2006 року № 353, виданого згідно з рішенням Виконавчого комітету Старокостянтинівської міськради від 26 січня 2006 року № 35, ОСОБА_1 та членам його сім`ї: дружині – ОСОБА_2 , сину – ОСОБА_4 , 1992 року народження, та дочці – ОСОБА_3 , 2002 року народження, надано двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 і на період проходження військової служби у в/ч А2502 чи до отримання жилого приміщення для постійного проживання.
Отримуючи зазначену квартиру, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяли на себе письмове зобов`язання щодо її звільнення в разі переводу ОСОБА_1 на службу в іншу військову частину, звільнення без права на пенсію та в інших випадках, визначених законодавством.
Відповідно до наказу начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України від 18 липня 2016року№ 319 р. підполковника ОСОБА_1 призначено на посаду старшого інспектора – льотчика відділу тактичної авіації управління підготовки та застосування авіації Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.
Згідно з наказом командира військової частини польова пошта В2806 від 03 жовтня 2016 року № 238 (в/ч А2502) відповідач виключений зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення та вважається таким, що 03 жовтня 2016 року справи та посаду здав і вибув для подальшого проходження військової служби до Військової частини А0257, м. Вінниця (далі – в/ч А0257).
У зв`язку з цим відповідач та члени його сім`ї зобов`язані звільнити зазначене службове приміщення, а спірна квартира підлягає перерозподілу серед інших військовослужбовців.
Рішенням суду першої інстанції в позові відмовлено, з чим погодлились суди апеляційної та касаційної інстанцій.
ПРАВОВОЕ ОБГРУНТУВАННЯ СУДУ
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України, зокрема, Порядком, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців – осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Згідно з пунктом 2 Положення службові житлові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
Відповідно до пункту 15 Положення службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов’язків, які потребують проживання в такому приміщенні.
Відповідно до абзаців першого, третього пункту 3.15 Інструкції № 737 в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт (гарнізон) за рішенням заступника Міністра оборони України членам сім`ї такого військовослужбовця дозволяється подальше проживання у цьому службовому житлі, якщо його місце розташування дозволяє щоденно прибувати військовослужбовцю до нового місця служби. Одночасно військовослужбовця може бути зараховано на квартирний облік за новим місцем служби (у разі його звернення).
Військовослужбовець, який отримав службове житло як за рішенням командира військової частини, так і за розподілом згідно з обліковим списком на отримання службового жилого приміщення, у разі переведення до іншої військової частини в населеному пункті, де розміщене це службове житло, залишається проживати в ньому до отримання жилого приміщення для постійного проживання, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла (рішення у справі «Прокопович проти Росії»).
Статті 124-125 ЖК Української РСР містять норми, згідно з якими припинення трудових правовідносин з роботодавцем, за винятком окремих чітко визначених випадків, є підставою для виселення особи зі службового житла без надання іншого житлового приміщення. Тобто, формулювання вказаних норм є достатньо чіткими та передбачуваними для особи, якій таке житло надане у користування.
Службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини. Після їх припинення службове житло має бути повернене роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники.
Отже, виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин із роботодавцем переслідує легітимну мету, оскільки необхідне для забезпечення житлом інших військовослужбовців.
ПОЗИЦІЯ
Переміщення військовослужбовця до іншої військової частини, яка перебуває у складі Збройних Сил України, для подальшого проходження служби не свідчить про те, що трудові відносини між військовослужбовцем та Міністерством оборони України припинені. Оскільки трудові відносини між військовослужбовцем та Міністерством оборони України не припинені, тому виселення відповідачів зі службового житла не є необхідним у демократичному суспільстві.
Отже, позивач не довів наявність нагальної суспільної необхідності для виселення відповідачів, тому правові підстави для їх виселення відсутні.
Джерело: ЄДРСР 96544623
REYESTR.COURT.GOV.UA
reyestr.court.gov.ua
Коментарі
Loading…