Повернення довіри до судів: як це бачиться самим майбутнім суддям

Верховні перегони завершилися, тож майбутні судді Верховного Суду, що представляють наукову спільноту, погодилися пройти своєрідний тест-опитування на солідарність, щирість, мотивованість. Їх міцний науковий досвід, педагогічна майстерність відтепер доповнюватимуться суддівською харизмою, адже саме з них ми маємо розпочати поступове повернення довіри до судових органів. Отже, все починається спочатку, тобто з людини, що вперше входить у суддівський корпус. 

Редакція ЮВУ надіслала три однакових питання трьом науковцям, які успішно пройшли відбір до ВС й отримала на них відповіді. А пропоновані питання звучали так:

1) (про корпоративну солідарність): «Що, на Ваш погляд, потрібно зробити, щоб новий склад Верховного Суду став однією командою, якщо загалом тут підходить поняття «команда»?

2) (на щирість): «Чи відчули Ви певну зацікавленість у Вашій персоні як судді Верховного Суду, чого раніше ви не відчували в своїй роботі»?

3) (на правову ментальність): «Як майбутній суддя Верховного Суду Ви будете давати публічну присягу. А які слова Ви додали б до неї, а які б прибрали»?

Олександра Яновська, доктор юридичних наук, професор кафедри правосуддя КНУ імені Тараса Шевченка

1. Усі майбутні судді Верховного Суду є юристами, що означає приблизно однакову освіту й загальне розуміння права. Водночас ментальність судді, адвоката та науковця суттєво різняться. Тож питання не в необхідності проведення спеціальних організаційних заходів для згуртування майбутніх суддів ВС в одну команду. Основним буде здатність кожного докласти зусиль, своїх навичок, своєї унікальності до досягнення спільної мети — творення правосуддя відповідно до найкращих стандартів.
2. До певної міри я відчуваю підвищену зацікавленість до себе в зв’язку із конкурсом до Верховного Суду. Однак мені здається, що навіть колеги настільки зневірені в реформах, що і цей конкурс видається не більше ніж маніпуляція. Це прикро розуміти, але це факт. Лише робота нового ВС має почати змінювати ставлення до суду в суспільстві.
3. Слова є слова: вони нічого не змінюють, важливе лише те, у що людина справді вірить, і яку обіцянку дає сама собі. Але, все ж таки, моя присяга звучала б приблизно так: «Вступаючи на посаду судді урочисто обіцяю Народу України вершити правосуддя справедливо й незалежно, керуючись законом і дотримуючись прав та основоположних свобод людини, чесно й сумлінно здійснювати свої повноваження, дотримуватися правил суддівської етики та загальнолюдських норм моралі, оберігаючи авторитет органів правосуддя».

Олена Кібенко, доктор юридичних наук, професор кафедри цівільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Каразіна

1. Наразі важко сказати, чи вдасться створити команду, яка працюватиме на спільний результат. Хоча саме входження до складу Верховного Суду науковців й адвокатів здатне привнести нові підходи до відправлення правосуддя та організації роботи суду. Для впровадження цього дуже важливо уникнути саботажу з боку «старих» суддів, відношення до адвокатів та науковців як до новачків, «салаг», які нічого не розуміють у роботі суду. Конфронтацію може викликати і той факт, що громадськість покладає саме на нових членів суду функцію «watchdogs» — «сторожових собак», які будуть боротися з будь-якими проявами корупції в новому Верховному Суді. Й дуже важливо, щоб корпоративна солідарність не обернулася на «кругову поруку», як то було раніше. Тому новим членам Верховного Суду потрібно активно спілкуватися, не замикатися в рамках своєї групи, виробляти спільні рішення разом, впроваджувати нові стандарти поведінки, чути та поважати думку кожного й завжди пам’ятати, що корпорацією, яка найняла суддів на роботу, є не Верховний Суд, а суспільство в цілому.
2. Мабуть, уперше відчула, що таке суспільна довіра та відповідальність не перед конкретною особою чи організацію, а перед всією країною. Не можу ще звикнути до цього відчуття. Відчуваю значну особисту відповідальність за результат судової реформи. Намагаюся зараз підготуватися якнайкраще до виконання нових функцій — вивчаю закордонний досвід роботи вищих судів, передивляюсь нормативну базу та інші матеріали з організації роботи суду, пишу план на перші місяці роботи, навіть підтягую розмовну англійську, бо дуже важливо забезпечити адекватну комунікацію Верховного Суду зі ЗМІ, як українськими, так і закордонними.
3. Додала б слова «зобов’язуюся не задирати носа і працювати 24 години на добу, доки не будуть реалізовані основні цілі судової реформи». Ну, а якщо серйозно, замість слів «не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя», написала би «зобов’язуюся поводити себе таким чином, щоб підтримувати впевненість громадськості у чесності й непідкупності судової влади, добровільно й охоче погоджуюся з обмеженнями щодо своєї поведінки, яка повинна максимально узгоджуватися з високим статусом судді». Ну й узагалі, можливо, зобов’язала би кожного суддю вголос зачитати Бангалорські принципи з коментарями. Трансляція співбесід із суддями та численна критика висновків ГРД свідчить, що в нашому суспільстві взагалі мало хто знає про ті численні обмеження, які те ж суспільство покладає на суддю щодо його способу життя. Вірю, що вдасться все ж таки запровадити ці нові стандарти в судовій системі.

Володимир Бевзенко, доктор юридичних наук, завідувач кафедри юрфаку Київського національного університету імені Тараса Шевченка

1. Прагнути і бути командою в справі захисту прав людини.
2. Зацікавленість — приносити користь людям у справі захисту й відновлення їхніх прав.
3. Додав би — «зміцнювати державність».

Як підсумок. Усі троє опитаних нами науковців і, будемо сподіватися, майбутніх суддів Верховного Суду вибрані нами не випадково, оскільки вони є людьми, добре знаними в науковому світі, а ще нашими багаторічними авторами. Тож їх позиції нам добре відомі. А відтак є сподівання, що вони та їх колеги внесуть «свіжу кров» у судову корпорацію й вітчизняні суди стануть тими, на які й очікують українці і не тільки.

Підготував Лесь Курінний, спеціально для ЮВУ

Джерело: ЮВУ