Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального корупційного діяння

В останній період часу особливо гостро обговорюється питання протидії корупційним кримінальним правопорушенням і наслідків від цієї діяльності. Кримінальними корпійними правопорушеннями в 2016 році завдано збитків на суму 781 901 тисяч гривень, з яких відшкодовано лише 24 195 тисяч, що складає всього 3,1%. У той же час інтересам держави чи територіальних громад завдано збитків на суму 637 103 тисяч гривень, а відшкодовано — лише 10 677 тисяч, що складає ще мізернішу частку — 1,7%. 

Негативна тенденція кримінальних проваджень

Наразі змагальний кримінальний процес на стадії судового розгляду матеріалів кримінального провадження вніс кардинальні зміни в систему підтримання публічного обвинувачення.  Підґрунтям ефективної діяльності для публічного обвинувача  та важливою передумовою реалізації засад кримінального процесу є якість результатів  досудового розслідування.

Предметно — контекстний аналіз кримінальних проваджень по отриманню неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України) викликає серйозні занепокоєння.  Наразі спостерігається негативна тенденція до збільшення кількості ухвалення виправдувальних вироків з підстави недотримання порядку проведення  слідчих (розшукових)  і процесуальних дій шляхом їх оформлення відповідними постановами й протоколами (дані, які в них містяться під час судового слідства, не завжди підтверджуються), недостатності доказів для встановлення обставин злочину й доведення винуватості особи в інкримінованому їй діянні. Як негативний приклад є виправдувальний вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 2 липня 2016 року, справа № 638/4686/14-к (1 — кп/638/46/16).

У розрізі досліджуваного питання доречною є думка авторитетного й знаного прокурора О. Баганця,  про те, що рівень розкриття злочинів з року в рік погіршується, а це, в свою чергу, свідчить про суттєве зниження активності органів досудового розслідування. Все більша кількість злочинців уникає відповідальності за вчинення злочинів і їх діяння залишаються безкарними, а громадяни та суспільство залишаються беззахисними.

В основі недотримання процесуальної форми суб’єктами правозастосування лежить неоднакове розуміння і, як наслідок, різне використання не лише оціночних  норм права щодо ідентичних обставин кримінального провадження та в прийнятих  процесуальних рішеннях.  Додають складності даному процесу й особливі способи розслідування аналізованого складу злочинну та існування правових позицій Європейського суду з прав людини оскільки у КПК України втілені нові оціночні поняття, які мають у більшості випадків багатий міжнародний досвід по їх застосуванню. Це дає нам право на твердження про знаходження низки інститутів КПК України на перетині із міжнародним правом, їх взаємопов’язаність та потреба в узгодженні  із встановленими міжнародно-правовими стандартами.

Відповідно сторона обвинувачення  повинна доказати кожен елемент злочину поза межами розумного сумніву. Сумніви можуть виникати з доказів, відсутності доказів та характеру доказів.  Як свідчить юридична практика, стороною обвинувачення  не завжди надається  оцінка матеріалам кримінального провадження під час досудового розслідування через новий стандарт «поза межами розумного сумніву» (справа «Бочаров проти України»). Аргументується це тим, що застосування цього стандарту відбувається на стадії судового розгляду кримінального провадження, зокрема при ухваленні вироку.

Хибність такої позиції обґрунтовується тим, що застосуванню ця категорія підлягає в сукупності з положенням: «усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь» (ч. 4 ст. 17 КПК України).

Дотримання законності переходу із стадії досудового розслідування до стадії судового розгляду

На отримання законного (справедливого), обґрунтованого й мотивованого  рішення суду випливає  рівень забезпеченості прокурором законності переходу із стадії досудового розслідування до стадії судового розгляду. Сприяння у вирішені цього надважливого завдання припустимо шляхом розроблення практичних порад, спрямованих на вдосконалення здійснення досвідченими й професійно підготовленими прокурорами  процесуального керівництва розслідуванням корупційних правопорушень. А сам факт притягнення до відповідальності винних осіб  за корупційні діяння сприятиме не лише відновленню справедливості (невідворотності покарання), а й стане сильним чинником стримування для потенційних корупціонерів, стабілізації національної економіки.

На основі вибіркового дослідження кримінальних проваджень, де  ухвалені виправдувальні вироки, пропонуємо класичний набір  рекомендацій, що відповідають вимогам сьогодення й нейтралізують негативну динаміку до утвердження обстановки безкарності. Процесуальна діяльність прокурора щодо активного процесуального керівництва розслідуванням кримінального корупційного діяння проходить декілька взаємопов’язаних стадій  та наскрізних етапів:

1. Підготовча стадія.

На першому  етапі одним із першочергових завдань прокурора є забезпечення додержання вимог законів при прийнятті, реєстрації та розгляді заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення  (ст. 368 КК України), своєчасне внесення відомості про злочин до ЄРДР, забезпечення   проведення невідкладних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. Вид джерела отримання відомостей про кримінальне правопорушення впливає на подальший хід кримінального провадження, зокрема на визначення уповноважених суб’єктів проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі — НСРД). Відповідно до п. 3.3.2 Інструкції від 16.11.2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1687/5 у випадку, коли матеріли оперативно-розшукової діяльності були використані як приводи та підстави для початку досудового розслідування, доручення на проведення НСРД, як правило, надається  оперативному підрозділу, який виявив злочин, але враховуються його повноваження. Для вилучення в заявника речей доцільно на це отримати його  письмову згоду, що повинно бути відображено в протоколі затримання.

У діяльності сторони обвинувачення існують різні підходи у  визначені процесуального статусу  особи, яка звертається до органу правопорядку із заявою про вимагання в неї неправомірної вигоди.  Одні вважають, що це свідок, інші  визнають таку особу потерпілою. Відтак, зважаючи на відмінні практичні підходи, правильне визначення процесуального статусу є дуже важливим. Яскравим прикладом вирішення означеного питання є зміст Кримінальної конвенції Ради Європи боротьбу з корупцією від 27 січня 1999 року, відповідно до якої такій особі надається процесуальний статусу свідка (заявника), але аж ніяк не потерпілого.

До другого етапу цієї стадії входить оперативне завдання слідства по  збору характеризуючих даних на особу заявника та особу, яка вимагає неправомірну вигоду, умовно назвемо — «фігурант».  Пом’якшити прорахунки, недоліки в діяльності сторони обвинувачення на цьому етапі, під час судового розгляду кримінального провадження, для прокурора є  вкрай важко, а іноді й неможливо.  До прикладу, в одному з кримінальних проваджень під час з’ясування обставин та перевірки їх доказами встановлено:  під час отримання заяви про злочин та  додатків до неї не було заявника гр. З., не була  пересвідчена  його особа; під час досудового розслідування не була усунута суперечність, непослідовність та нелогічність  викладених у заяві гр. З. відомостей із іншими доказами  в кримінальному провадженні. Зокрема, гр. З. повідомив, що в нього працівник реєстратури поліклініки Х вимагає неправомірну вигоду за листок тимчасової непрацездатності, а саме він працює на підприємстві К. До заяви заявник додав диктофон, який, із його слів, часто самовільно використовує та на якому з власної ініціативи зафіксував  факт вимоги.  Проте під час судового розгляду  було з’ясовано, що останній у вказаний період ніде не працював. Відповідно до показань директора підприємства К  заявника він не знає, а останній на підприємстві не працював у вказаний період і не працює.  Це  свідчить про відсутність необхідності лікарняного листа й будь-якого зв’язку з підприємством К.

Згідно показань заявника він використовує часто диктофон, але на запитання суду описати елементарний механізм приведення його в роботу, характерні зовнішні ознаки, гр. З. зробити цього не зміг. Також він показав, що був викликаний працівниками міліції для отримання відповіді на питання, чи зможе він надати грошові кошти в сумі 1 200 грн, «для проведення спеціального слідчого експерименту»,  на що останній погодився. Проте відповідно до даних протоколу  огляду та вручення грошових коштів від заявника отримано 1 700 грн. Також  фігурант Х повідомляє, що отримав від заявник З. грошові кошти в сумі спочатку 300, а потім 1 200 грн за надання лікарняних листів. Також обґрунтовані сумніви викликає наявність у заявника гр. З.  вказаної суми з урахуванням досліджених даних про його особу, оскільки він є безробітним. За показаннями та пред’явленого обвинувачення домовленість була про два лікарняних листи для себе гр. З. та гр. Л., однак згідно даних протоколу виїмки у гр. З. був вилучений один лікарняний лист.  На питання, де працює гр. Л. заявник  повідомив, що не пам’ятає, і яка в неї освіта також не пам’ятає. Провалів у пам’яті до цього в нього не було, однак припускає, що, можливо, це пов’язано з його активним заняттям боксом, хоча на питання суду не зміг відповісти, які в нього спортивні досягнення.

Повнота, всебічність та неупередженість розслідування

Відтак під час досудового розслідування та здійснення нагляду у формі процесуального керівництва незмінним та головним завданням повинна залишаються повнота, всебічність, неупередженість розслідування.  В цьому зв’язку потребує належної уваги з боку прокурора  особа «фігуранта».  Така ознака, як вимагання хабара, відповідно до постанови Верховного Суду України  від 24 листопада 2016 року справа № 5-149кс(15)16, може бути поставлена за провину лише в тому випадку, якщо винна особа з метою одержання хабара погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав та інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, має бути однією з основних і обов’язкових ознак вимагання. На відміну від цього, в разі, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів тощо, то вимагання хабара виключається. За фактичних обставин справи, коли службова особа вимагає дати їй хабар, а особа, яка його дає і при цьому усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови дати його, то такі дії за своїми ознаками не утворюють вимагання хабара. Правову позицію з цього питання суд раніше неодноразово висловлював у постановах № 5- 14кс 12, 5-13кс, 5-14кс, 5-28кс, 5014кс15, 5-47кс, 5-43ка13, 5-124кс15.

Звідси слідує те,  що вказані дії  в кримінальному проваджені  повинні проводитись у перші 2–3 дні після внесення відомостей до ЄРДР і не обмежувалися допитом заявника й наданням письмового доручення оперативному підрозділу (вказівки слідчому).  Першочергові зусилля мають спрямовуватись і на встановлення законності  вимоги, усвідомлення особою своїх дій (умисел), направленість дій особи на отримання неправомірної вигоди (спеціальні ознаки: посадові, які визначають сферу діяльності (де саме виконуються відповідні повноваження); функціональні — ті, які визначають коло повноважень, у зв’язку з наявністю яких особа належить до службових).

З’ясування правового статусу особи фігуранта та характеру вчинюваних ним дій на предмет того, чи є він суб’єктом корупційного   діяння, чи містять вчинювані дії таку кваліфікуючу ознаку, як «вимагання хабара», оскільки це безпосередньо впливає на кваліфікацію протиправного діяння, яка, в свою чергу, формує характер й обсяг як гласних, так і негласних слідчих розшукових дій.

Наступна стадія настає в разі підтвердження даних заяви про кримінальне правопорушення та узгодження з відомостями, отриманими органом досудового розслідування.

2. Друга (основна) стадія.

Зазначена стадія вимагає налагодженої взаємодії та  координації діяльності слідчих, співробітників оперативних підрозділів щодо ефективного використання наявної інформації для подальшого проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень згаданої категорії.

Підвищений рівень злочинності та її пристосованість до нових умов, вимагають специфічних й особливих заходів протидії. Одним із таких етапів цієї стадії є отримання письмової згоди заявника на залучення до конфіденіційного співробітництва  та проведення інших НСРД, складання протоколу попередження про нерозголошення відомостей досудового розслідування та винесення постанови про залучення заявника до конфіденційного співробітництва й проведення інших НСРД.  Означені процесуальні документи слугують підставою для подальшого отримання в слідчого судді дозволів на проведення НСРД, насамперед на заявника. З іншого боку — запобіжним фактором блокування фігрантом розслідування корупційного діяння.

Визначення підслідності та організація досудового розслідування

Вчиненню цих дій має передувати визначення підслідності   кримінального корупційного діяння з урахуванням вимог статей  36, 110 КПК України для подальшого вручення особі  повідомлення про підозру суб’єктом, наділеним процесуальними повноваженнями, що знайде своє відображення у витягу з ЄРДР. Після визначення підслідності прокурор спрямовує свою діяльність на забезпечення організації досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні.

Другим етапом цієї стадії є планування двох блоків слідчих (розшукових) та процесуальних дій. Сюди включається види  гласних і негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, суб’єкти їх проведення, строки, очікувані результати та можливий механізм протидії слідству, який сформований практикою.  Не завжди, як з’ясовується під час судового розгляду, в плані досудового розслідування знаходить відображення вимога про інструктування заявника. Це потрібно для  запобігання  в подальшому кваліфікації  дій заявника, як провокація, а також відсутня інформація, на кого покладається відповідальність за організацію підготовки тих чи інших дій з чітким розподілом ролей. Як наслідок, вказані прорахунки  привносяться  в  кримінальне провадження, які в подальшому сторона захисту використовує на свою користь.

Тож змістом інструктування заявника має бути модель поведінки та текст розмови, умовні слова під час вручення коштів з метою виключення провокації (ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 22 грудня 2015 року).

На нашу думку, доцільно запланувати проведення такого класичного набору НСРД, який у залежності від обсягу та особливостей кримінального правопорушення зазнаватиме змін. Зокрема, отримати дозвіл у слідчого судді на обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи  (п. 5 ст. 267 КПК України); зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (за допомогою смс пересилаються повідомлення (телефоні дзвінки) для узгодження форми  передачі коштів у визначеному фігурантом місці або їх перерахування на певний рахунок у банку, передачі через посередника тощо); аудіо -, відео контроль особи; аудіо-, відеоконтроль місця  (призначений для фіксації місця майбутньої передачі коштів й у разі зміни місця передачі, відбувається фіксація розмови. Важливо для цієї НСРД забезпечити належне технічне фіксування протиправних дій. Як свідчить практика, в результаті перегляду відозапису під час судового розгляду неможливо встановити, хто, кому, за що  й  що саме передає, або цифрова фіксація (проведення експертизи не спростовує факт монтажу), як наслідок доказ недопустимий.  Наприклад вироком Любашівського районного суду Одеської області від 30.12.2013 року встановлено, що протокол про результати аудіо-, відео контролю місця не може бути визнаний належним доказом, оскільки  його зміст суперечить відеозапису, який був переглянутий у судовому засіданні. В матеріалах відсутні відомості про те, які технічні засоби (відеокамера, диск) використовувалися при проведенні НСРД і хто їх встановлював).

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу. Доцільно отримувати дозвіл, як на фігуранта, так і на заявника. Мають місце ситуації, коли фігурант на попередньо обумовлене місце прибув із зміненим номером телефону й замість отримання коштів, пропонує заявнику проїхатися на автомобілі раніше невідомому органу слідства. Після цього рух автомобіля відбувається навіть з порушенням правил дорожнього руху, що позбавляє можливості використати застосовані до фігуранта НСРД. Такі дії спрямовані на запобігання викриттю ситуації та нейтралізації можливого спостереження.  Тому ця НСРД на заявника є єдиним способом, спрямованим на встановлення місця перебування фігуранта, заявника і фіксації протиправних дій. Особовою відмінною рисою такої НСРД, як спостереження за річчю, від попередніх дій є правова основа, зокрема, це  постанова прокурора, слідчого. Однак, коли замість фігуранта на отримання неправомірної вигоди приходить раніше невідома особа, то застосуванню підлягає положення ст. 250 КПК України, оскільки метою даної НСРД є не лише кошти, але й особа. В залежності від мети цієї НСРД перебуває необхідність застосовувати чи не застосовувати норму ст. 250 КПК України.

Передбачити ситуацію, коли дані фігуранта в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД відрізнятимуться від даних, які стануть відомі  слідству під час затримання. В такому випадку слід негайно після завершення процесуальної дії по затриманню звернутися прокурору до слідчого суді із заявою про виправлення описки для утримання додаткової  ухвали про уточнення даних. Результативність перелічених видів НСРД буде тоді, коли вони  розпочнуться  одночасно, незалежно одна від одної  й задовго до спеціального слідчого експерименту.

Застосування спеціального слідчого експеременту

Особливої увагу потребує комбінація дій по застосуванню спеціального слідчого експерименту. Підготовка до спеціального слідчого експерименту включає  такі етапи: винесення  постанови про проведення контролю за вчиненням злочину — спеціального слідчого експерименту. В якій мають знайти відображення  підстави;  вказівка про відсутність обставин, що свідчать про провокування особи на вчинення злочину;  вказівка кому доручається проведення цієї НСРД;  строк протягом якому проводитиметься; застосування спеціальних ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів (з використанням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів). Процес застосування спеціального слідчого експеримента, який супроводжується й іншими гласними та негласними слідчими (розшуковими) діями за участю  спеціалістів є надзвичайно складним.

Враховуючи думки правознавців країн Європи (ОБСЄ), у 2007 році відділом стратегічних питань поліцейської діяльності Управління Генерального Секретаря Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) підготовлено Довідкове керівництво з кримінального судочинства з переліком та вимогами до спеціальних слідчих методів та прийомів (ССМП).

Зміст наступного етапу цієї стадії становить  комплекс необхідних гласних слідчих (розшукових) дій. Для цього отримується дозвіл на проведення обшуку житла (приміщення чи іншого володіння особи, службового кабінета). Важливо не допустити підміну за змістом обшуку житла шляхом фіксації цієї дії протоколом огляду місця події.  Критерієм розрізнення обшуку від огляду є оцінка змісту фактично проведеної дії, яка підлягатиме дослідженню під час судового розгляду.

Звісно ж, проведення особистого обшуку відбувається на підставі постанови прокурора або слідчого. В разі проведення особистого обшуку під час проведення обшук приміщення, інформація підлягає фіксації в протоколі.  На практиці розрізняють кілька способів фіксації даних особистого обшуку й обшуку приміщення, а саме шляхом складання двох різних протоколів, оскільки  наявні дві різні правові підстави, або одна, оскільки це безперервна слідча (розшукова) дія.  Через неготовність сторони обвинувачення аргументовано відстояти власну правову позицію в деяких випадках протокол ставився під сумнів. На наше переконання,  прокурору потрібно стратегічно переконати суд і сторону захисту щодо відсутності будь-яких порушень порядку проведення слідчої (розшукової) дії та фіксації її результатів у протоколі.

Освідування

Особливої уваги потребує проведення такої слідчої (розшукової) дії, як освідування, правовою підставою для  є постанова прокурора. Надзвичайно важливим для цієї дії є дотримання алгоритму процесуальної послідовності дії слідчого, прокурора, де механізм проведення одних слідчих (розшукових) дій впливає на інші. Освідування проводиться стосовно процесуально визначеної особи, якими є: підозрюваний, свідок чи потерпілий. У даному випадку фігурант повинен отримати процесуальний статус. Мета цієї дії полягає у встановленні на тілі затриманого  слідів кримінального правопорушення, а саме: під час  освітлення  рук затриманого, а також одягу під промінням УФВ у виявленні сторонніх мікронашарувань (хімічної речовини, яка могла бути використана в ході проведення досудового розслідування для помітки грошових коштів та з якою фігурант міг контактувати. Для цього з долонь фігуранта робляться змиви на вологі серветки  (змиви можуть відбиратися на тампони), які упаковуються в два поліетиленові пакети з пазовими замками, які, в свою чергу, поміщаються в паперові конверти.  Ця дія проводиться за участю двох незаінтересованих понятих, спеціаліста — судово-медичного експерта, слідчого, співробітників оперативних підрозділів. Можливе й використання технічних засобів. У випадку примусового освідування в протоколі наводиться інформація про особу, яка застосувала силу.  Під час такої дії можливе проведення відеозапису.  Тоді необхідно надійно зберігати  карту пам’яті, на якій міститься відеозапис проведення слідчої (розшукової) дії — освідування  (обшук, огляд місця події) або іншої дії,  оскільки в подальшому її зміст підлягатиме дослідженню в судовому засіданні.

У непоодиноких ситуаціях є необхідність у проведенні слідчого експерименту. Це, приміром,  у разі передачі неправомірної вигоди в автомобілі.  Також принципово важливим є тимчасовий доступ до речей і документів, за допомогою цього заходу підтверджується факт телефонних переговорів із абонентами (з’єднання).

Надзвичайно важливо приділяти особливу увагу процедурі оформлення коштів та джерелу їх отримання для подальшого вручення фігуранту. Використанню підлягають кошти отримані, як від заявника, так і від фінансової частини правоохоронного органу (джерело отримання коштів). Застосувати можна при необхідності спеціальні несправжні (імітаційні) засоби.

Оформляється така процесуальна дія  постановою про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) коштів, згідно якої було постановлено під час проведення контролю за вчиненням злочину використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти.  Далі протоколом огляду та вручення  заздалегідь ідентифікованих коштів із додатками, якими є ксерокопії коштів. Відповідно до протоколу, попередньо оглянутому заявнику вручаються заздалегідь ідентифіковані та помічені спеціальною речовиною грошові кошти із зазначенням кількості, виду, серійних номерів. Вручення коштів має відбуватися за участю понятих (відсутній інтерес), спеціаліста, працівника правоохоронного органу, який провів огляд заявника, помітку та вручення грошових коштів чітко зазначається  в протоколі. При освітленні купюр приладом УФВ має бути видно люмінесцентне світіння яскравого жовто-зеленого кольору. Важливо пам’ятати про необхідність фіксації  шляхом складання протоколу факт  вручення технічних засобів заявнику.

Також в окремому конверті слід зберігати використаний тампон із барвником, який використовувався для позначення коштів. Потрібно відібрати  зразок спеціальної хімічної речовини шляхом проведення помітки на аркуші паперу А4, при освітленні якої приладом УФВ на ньому має бути видно люмінесцентне світіння яскравого жовто-зеленого кольору.  Даний аркуш паперу запаковується в поліетиленовий пакет (файл), який скріплюється ниткою, підписується присутніми особами, заявником та печаткою для паперів правоохоронного органу.

Проблематичність цієї дії  для проведення контролю за вчиненням злочину пов’язана із тим, що процесуально слідчий уповноважений на проведення НСРД. Однак фактично проведення цієї НСРД самостійно слідчим унеможливлено тому, що отримати кошти на проведення цієї дії уповноважений оперативний підрозділ. Через це доцільно передбачити в положеннях нормативно-правових актів національної поліції України право слідчого самостійно отримувати кошти для проведення НСРД.

Етап затримання фігуранта

Зважаючи на викладене, в процесі процесуального керівництва прокурором розслідуванням корупційного кримінального правопорушення надзвичайно важливим є етап затримання фігуранта під час (після) передачі коштів заявником. Під час затримання фігуранта необхідно забезпечити дотримання права на захист (Апеляційний суд Херсонської області, від 2 червня 2015 року ); провести  освідування;  змиви з рук  та супутніх предметів, протоколювання, відеофіксацію дій. Доцільно, як свідчить практика, проводити таку дію із застосуванням відеофіксації (оригінал відеозапису зберігається до набрання вироком законної сили).  Вагоме значення має упакування вилучених купюр, їх опис у протоколі та поміщення в поліетиленовий пакет та їх опечатування.

Кульмінацією цієї  стадії  має бути допит заявника за правилами статті 225 КПК України, оскільки  наявний підозрюваний і ризик визнати надані ним  покази недопустимими зводиться до мінімуму. Складність та тривалість розслідування даної категорії злочинів на практиці призводить, до того, що  заявники в судовому засіданні від своїх показів, наданих на досудовому розслідуванні, відмовляються, досить часто вони не взмозі конкретно повідомити про обставини передачі коштів. В результаті  свідки сторони обвинувачення, які надають показання, жодним чином не доводять причетність обвинуваченого до кримінального правопорушення, жодним чином не підтверджують отримання фігурантом  грошових коштів як неправомірної вигоди (див. вирок Святошинського районного суду  м. Києва від 10.12.2015 р.).

Експертиза

Правильна організація прокурором досудового  розслідування на попередніх двох стадіях  значною мірою впливає третю. Саме на попередніх  двох стадіях відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства вживаються заходи з оформлення кожної слідчої  (розшукової) та процесуальної дії  для доведення їх до вирішального завершення на підтвердження змісту інкримінованого фігуранту кримінально-караного діяння.  Важливу роль тут відіграє така процесуальна дія, як експертиза. На проведення експертизи направляються грошові кошти, змиви з рук, змиви за наявності із супутніх предметів, порівняльний зразок надпису, зразок чистого тампону, яким мітилися грошові кошти, зразок чистої серветки, якою проводилися змиви з рук, зразок спеціальної хімічної речовини, несений на аркуш формату А4.  Тут важливо, щоб на дослідження не були направлені упаковки із порушенням їх цілісності.

За наявності можливе проведення фоноскопічної експертизи, допит підозрюваного  та заявника з метою усунення суперечностей у їхніх показаннях. Отримання додаткових документів від вказаних осіб (персональні комп’ютери, диски, листи, відеозаписи навігаторів, служб охорони).

Водночас позитивний результат цієї діяльності прокурора як  один із інструментів процесуального керівництва розслідуванням кримінальним корупційним діяння може стати прикладом невідворотності покарання, необхідного для забезпечення принципу справедливості.

Власне кажучи, запропонована модель методики розслідування корупційного кримінального  діяння є динамічною, яка потребує удосконалення й напрацювань відповідно до вимог часу. Як сказав один з експертів з антикорупційної політики, що маючи лише рояль, однак за браком вмінь та досвіду, не можна почути музику Баха або Ліста. Досвід — запорука успіху, ключ для подальшого розвитку майстерності. Отож наведений традиційний підхід може послужити поштовхом (прикладом) для подальших розробок науковцями, відомчими вузами по інших складах злочинів.

Оксана Комарницька, кандидат юридичних наук

Юрій Ушатий, заступник начальника організаційно-методичного відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України

Джерело: ЮВУ