Протисанкційна протидія росії…

Перелік умов для «Чорноморського перемир’я», опублікований на сайті Кремля у вівторок, дивує тим, що у ньому відсутні вимоги зняти санкції з головних джерел експортної виручки Росії — нафти, зрідженого природного газу та металів. Ще більше він дивує тим, що у списку перемішані компанії та товари, які як знаходяться, так і не перебувають під санкціями, або щодо них введено мита, але не санкційні обмеження.

ЧОГО ВИМАГАЄ КРЕМЛЬ

Москва обіцяє відмовитися від застосування сили та використання комерційних судів у військових цілях у Чорному морі. Зробити це російська влада готова при виконанні шести умов:

США повинні сприяти відновленню доступу російського експорту сільськогосподарської продукції та добрив на світовий ринок, зниженню вартості страхування морських перевезень, а також розширенню доступу до портів та платіжних систем для проведення таких транзакцій.

Повинні бути зняті санкції з Россільгоспбанку та інших фінансових організацій, які пов’язані з експортом продовольства, рибопродукції та добривами. Потрібно підключити їх до системи розрахунків SWIFT та відкрити коррахунки за межами Росії.

Треба зняти обмеження на операції торговельного фінансування (галузь не вказана).

Повинні бути зняті санкції з виробників та експортерів продовольства (у тому числі рибопродукції) та добрив, а також зняття обмежень на роботу страхових компаній із вантажами продовольства (у тому числі рибопродукції) та добрив.

Повинні бути зняті обмеження на обслуговування в портах суден та санкцій із суден під російським прапором, задіяних у торгівлі продовольством (у тому числі рибопродукцією) та добривами.

Повинні бути зняті обмеження на постачання Росію сільгосптехніки та інших товарів, задіяних у виробництві продовольства (зокрема рибопродукції) і добрив.
Це дуже дивний набір вимог із двох причин. Перша — російські добрива та їжа не під санкціями, тому їхній експорт не просто процвітає, а навіть торік виріс до історично рекордних рівнів. Друга — обговорювати все це потрібно не зі США, а з Європою. Тому що саме Брюссель, а не Вашингтон ввів загороджувальне мито на російське продовольство і думає про те, щоб за допомогою такого ж інструменту закрити імпорт добрив із Росії. Але в Європі поки що це все перебуває на стадії обговорення.

Росія за роки війни змогла майже подвоїти експорт зерна — до 71 млн. тонн у сезоні 2023/24 (в агросекторі звітний рік не збігається з календарним) проти 42 млн. тонн у 2021/22 сільськогосподарському році, підрахував директор аналітичного центру «СовЕкон» Андрій Сізов. За його даними, експорт добрив у 2024 році збільшився до 44 млн тонн з 38 млн у довоєнному 2021 році.

При цьому Росія – один із найбільших постачальників добрив на Захід. На них, як і на зерно, санкції не вводяться, тому що вони піднімуть ціни на продовольство в усьому світі, пояснили двоє експертів продовольчого ринку (вони попросили не називати їхні імена). Через побоювання підштовхнути інфляцію Захід не включав до списків санкцій і головних російських виробників добрив. Під санкціями лише їхні засновники, менеджери чи акціонери.

У результаті Росія – другий після Канади постачальник добрив у США, 2024 року вона поставила добрив на 1,1 млрд доларів (хоча експорт і впав на 20%). Євросоюз купив ще більше: його імпорт перевищив 1,5 млрд. євро.

При цьому США навіть спрощують експорт добрив із Росії: вони знизили 2024 року імпортне мито для найбільшої хімічної компанії Росії, «Фосагро».

А ось хто створює торговельні бар’єри — це Євросоюз, виробники якого скаржилися, що висока залежність від російських добрив загрожує безпеці країн блоку. І хоча повністю відмовитися від них ЄС не готовий, він обговорює поетапне, до 2028 року збільшення мит на російську хімічну продукцію.

Для сільгосппродукції такі заходи вже діють. Влітку минулого року саме європейські імпортні мита (але не санкції) зупинили постачання зерна та олійних культур із Росії до Європи, сказав експерт цього ринку. Зараз у ЄС продають лише «побічні продукти переробки олійних культур та буряків, які використовуються у виготовленні кормів, а не зерно чи олійні», додав він.

Виходить, що Москва обговорює зняття бар’єрів із Вашингтоном, а насправді домовлятися потрібно із Брюсселем. І в цьому друга причина нереалістичності вимог, тому що ЄС, на відміну від нової американської адміністрації, своєї позиції не змінював, і вона така: Росія має спочатку припинити агресію, а далі можна щось обговорювати. Навпаки, британський прем’єр Кір Стармер говорить про посилення санкцій.

При цьому мита ЄС не завдали великої шкоди російським аграріям. До Європи і без того продавалися мізерні обсяги російського зерна, а понад 90% його експорту з Росії — постачання до Китаю, Туреччини, Казахстану, Білорусі, а також до «дружніх» країн Азії та Африки.

Важливо й те, що санкції не заважають іншій продовольчій статті: відвантаження риби та морепродуктів. Їх Росія у 2024 році продала до «недружніх» країн (ЄС, Південної Кореї, Японії) не менше, ніж на 2,5 млрд доларів.

З тим самим Брюсселем доведеться обговорювати і зняття санкцій на сільгосптехніку. Справа в тому, що саме санкції ЄС заборонили ввезення комплектуючих до Росії. Навіть якщо Брюссель піде тут назустріч (що малоймовірно), далі Москві доведеться домовлятися з самими компаніями про те, щоб вони відновили роботу в Росії. А її ринок після початку вторгнення цілком самостійно залишили понад десять глобальних постачальників техніки для агропрому, включаючи найбільших – CNH Industrial та Deere & Company.

Якщо знімати санкції або нема з чого, або немає сенсу обговорювати їх із Вашингтоном, то логіку Кремля можна пояснити двома цілями: репутаційною та стратегічною.

Перша дуже важлива для Росії: вона з початку СВО намагається стати захисником світової продовольчої безпеки та рятівником тих країн, які відчувають нестачу продуктів, нагадує наш співрозмовник, голова великого російського економічного дослідницького центру.

Саме задля цих цілей у 2022 році Путін погодився на «зернову угоду» — коридор для безпечного проходу суден із агропродукцією у Чорному морі, але роком пізніше вийшов із неї. Москва регулярно каже, що готова закривати потреби країн, які потребують продовольства, і навіть надсилала їм зерно задарма. І саме тому вимогу зняти неіснуючі санкції із сільгосппродукції та добрив зручно пояснити гуманістичними міркуваннями. Репутацію захисника бідних дуже складно заробити закликами скасувати санкції на нафту, бо вона міцно заслужила на репутацію товару, гроші від якого живлять СВО.

А друге, стратегічне завдання ось у чому. Москва «продає» ідею зміцнення глобальної продовольчої безпеки, але при цьому вимагає зняти санкції з однієї-єдиної структури — Россільгоспбанку, звертають увагу три наші співрозмовники, двоє агроекспертів та економіст із Росії. Цей банк перебуває під санкціями США, ЄС та Великобританії.

Чому саме з нього? Тому що він дуже добре вбудований у кремлівську еліту (його очолював у 2010-х роках Дмитро Патрушев — син соратника Путіна Миколи Патрушева) . «Делегацію (на переговорах у Джідді) очолював генерал ФСБ Бесіда. Ну як йому не порадитись за Патрушевих? Тут і банк, і рибальські судна (Патрушев-старший у ролі помічника Путіна очолює Морську колегію) », — роз’яснює агроексперт.

Крім того, Росії життєво необхідний великий банк для отримання нафтового експортного виторгу, стверджують наші експерти. Як каже економіст із Росії, зараз «ці розрахунки йдуть за дивними чорними схемами» через ланцюжки посередників — тому що Москва намагається оминати умови нафтової цінової стелі. Росія намагається вирішити ці проблеми різноманітними методами. Путін уже пропонував створити «паралельний SWIFT» — систему розрахунків усередині країн БРІКС, які не підтримали ідеї. Обговорювалася система взаємозаліків «Хавала» та інші інструменти.

Росія тільки-но втратила останній великий легальний шлюз для обслуговування експортної виручки — Газпромбанк, через який йшли гроші за газ, у листопаді 2024 року підпав під блокуючі санкції. Але вимагати вивести цей банк з-під санкцій зараз немає сенсу, тому що експорт газу до Європи впав у кілька разів, пояснив російський економіст. А приймати платежі з Угорщини та Болгарії американці Газпромбанку дозволили як виняток.

Величезний недолік всіх цих способів обходу санкцій на нафту — вони залишають дедалі більше грошей у кишенях посередників, а розрахунки ведуться у валютах Індії, ОАЕ та інших, які дуже складно конвертувати в рублі. Тому Москва готова на «Чорноморське перемир’я» лише у тому випадку, якщо з Россільгоспбанку не просто знімуть санкції, а й підключать до системи SWIFT.

Є, щоправда, одна складність: для цього Росії знову доведеться домовлятись не з Трампом, а з Євросоюзом. Головний офіс SWIFT знаходиться у Бельгії.