Підготовлено і передано у ВРУ проєкт Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (щодо кримінальної відповідальності осіб під час особливого періоду та в умовах надзвичайного стану)».

Змінилися вони і в членів Робочої групи з питань розвитку кримінального права Комісії з питань правової реформи при Президентові України. Роботу над майже завершеним проєктом нового КК довелося відкласти до кращих часів, а всі свої зусилля спрямувати на забезпечення належного кримінально-правового реагування на виклики воєнного часу. З цією метою нами підготовлений і переданий на розгляд Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності проєкт Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України (щодо кримінальної відповідальності осіб під час особливого періоду та в умовах надзвичайного стану)».

Основні положення цього законопроєкту зводяться до такого.

1. Вводяться дві додаткові обставини, що виключають кримінальну відповідальність за шкоду, заподіяну під час захисту України. Перша (ст. 36-1 КК) так і називається «Захист України від іноземної агресії». Проголошується, що «Кожна особа має право на захист України від іноземної агресії усіма доступними їй засобами» і що «Не є кримінальним правопорушенням заподіяння з метою захисту України будь-якої шкоди іноземній державі-агресору, її організаціям чи представникам, включаючи військовослужбовців її збройних сил, інших воєнізованих чи парамілітарних формувань (за винятком її цивільного населення, що не бере участі в бойових діях)».

Друга – це «Бойовий імунітет» (ст. 36-2 КК), що виключає кримінальну відповідальність військовослужбовців (передусім – командирів), добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України та працівників правоохоронних органів за шкоду, що заподіяна при захисті України не ворогу (тут і так все зрозуміло!), а правоохоронюваним інтересам самої України чи її громадян, але якої не можна було передбачити в конкретних умовах місця, часу, обстановки та наявної інформації.

2. Задля створення широких можливостей для добровільної участі в захисті України військовозобов’язаних та резервістів, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення чи вже засуджені за його вчинення, запроваджуються додаткові підстави умовного звільнення їх від кримінальної відповідальності (ст. 48-1) або від відбування покарання (ст. 87-1 КК). Для прискорення вирішення цього питання допускається можливість звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48-1 не лише судом, а й прокурором-процесуальним керівником. Крім того, Президент України на особливий період наділяється повноваженням в порядку помилування звільняти від кримінальної відповідальності.

3. Натомість для інших осіб посилюється кримінальна відповідальність за умисні кримінальні правопорушення, вчинені в особливий період. Таке посилення здійснюється трьома напрямками. По-перше, унеможливлюється застосування до них низки т.зв. «заохочувальних приписів» КК – ст.ст. 45, 46, 47, 48, 69, ч. 4 ст. 74, 75, 79, 86, 91. По-друге, ускладнюються підстави застосування деяких інших приписів Загальної частини (ст.ст. 81, 82). По-третє запроваджується спеціальне правило призначення покарання за кримінальне правопорушення, вчинене в особливий період (ст. 69-2 КК). Зміст останнього полягає в тому, що строк або розмір покарання, призначеного судом за вчинення в особливий період умисного кримінального правопорушення, не може бути меншим трьох четвертих максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, що може бути призначене відповідно до цього Кодексу.

4. Встановлюється, що строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за військові злочини (розділ ХІХ) і злочини проти миру та безпеки людства (розділ ХХ, крім тих, що не мають строків давності), які вчинені під час воєнного стану, почнуть спливати лише з моменту закінчення цього стану. А строки давності виконання обвинувального вироку зупиняються, якщо в умовах особливого періоду виконання вироку є неможливим, і відновлюється з дня припинення воєнного стану.

5. Вирішується вже достатньо давня проблема обсягу «істотної шкоди» і «тяжких наслідків» у ст. 364 та інших складах кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності. Оскільки під час воєнного стану така шкода часто може бути саме невимірюваною в грошах, пропонується повернутися до попередніх редакцій п.п. 3 і 4 примітки до ст. 364, які допускали можливість визнання «істотною шкодою» і «тяжкими наслідками» також і фізичної шкоди, шкоди правам та свободам людини і громадянина, інтересам суспільства чи держави.

Мабуть, цими змінами не будуть одразу надані відповіді на всі виклики, які постали перед кримінальним законодавством в умовах воєнного стану. Вочевидь, і практика правозастосування, і колеги криміналісти актуалізують ще певний обсяг таких викликів, які досі залишаються без відповідей. Члени Робочої групи з питань розвитку кримінального права готові максимально швидко на них реагувати і надавати свої пропозиції законодавцеві для подальшого удосконалення кримінально-правового регулювання в умовах воєнного стану.